Справа № 1-240/2010 рік

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 грудня  2010 року                                                                                          місто Долина Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:  

                         головуючого -  судді Пулика В.В.,

                         з участю секретаря судових засідань – Оленяк С.І.,

                         прокурора – Хомина В.Д., Назарчука В.Й.,

                         адвоката – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, судимого 12.11.2010 року Долинським районним судом Івано-Франківської області за ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив крадіжку, тобто таємно викрав чуже майно, вчинивши крадіжку повторно.

Злочин скоєно при наступних обставинах.

    04 жовтня 2010 року близько 10 години ОСОБА_4, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, з корисливих спонукань та з метою заволодіння чужим майном таємно викрав з квартири: бувший у вжитку кольоровий телевізор вартістю 600 гривень, дві чоловічі дублянки коричневого кольору матерчаті по ціні 300 гривень кожна, жіночу дублянку коричневого кольору вартістю 150 гривень, чоловічу балонову куртку чорного кольору вартістю 350 гривень, чоловічу шкіряну куртку чорного кольору вартістю 600 гривень, жіночу шкіряну куртку чорного кольору вартістю 300 гривень, чоловічу пухову куртку чорного кольору вартістю 350 гривень, чоловічу балонову куртку з написом «Левіс» чорного кольору вартістю 200 гривень, чоловічу куртку червоного кольору вартістю 150 гривень, кофту білого кольору вартістю 20 гривень, светр червоно-чорного кольору вартістю 60 гривень, шість пар чоловічих джинсів загальною вартістю 500 гривень, десять чоловічих футболок  загальною вартістю 500 гривень, дві пальми та один кактус загальною вартістю 600 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 5000 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні злочину, вказавши, що 03 жовтня 2010 року близько 21-22 години він знаходився в будинку дідуся і до нього прийшов ОСОБА_6, який повідомив, що йде додому, повертаючись зі своєї квартири по АДРЕСА_1. Він попросив ОСОБА_6 дати йому ключ від цієї квартири, оскільки він посварився зі своїми рідними і йому необхідно переночувати в іншому місці, на що останній погодився. До приміщення квартири ОСОБА_5 прийшов 03.10.2010 року близько 23:30 години, де переночував.

04.10.2010 року він пробудився близько 09-10 години і враховуючи те, що йому необхідні були кошти, він з приміщення цієї квартири викрав бувший у вжитку кольоровий телевізор чорного кольору, дві чоловічі та одну жіночу дублянки коричневого кольору, 2 балонові куртки чорного кольору, 2 шкіряні куртки чорного кольору, одну куртку червоного кольору, 1 кофту білого та 1 кофту червоно-чорного кольору, декілька джинсових штанів та декілька футболок різних кольорів. Вказані речі він за декілька разів переніс до приміщення власного будинку, а телевізор одразу здав у майстерню по ремонту побутової техніки. З метою імітації крадіжки іншими громадянами він ще викрав 3 вазони, які одразу викинув на сміття. Частину викрадених речей він також викинув на сміття, оскільки вони йому не підійшли, а решту одягу залишив у власній кімнаті.

 Потерпілій ОСОБА_5 він відшкодував завдані злочином збитки в повному обсязі; остання претензій до нього не має.

У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо не карати його.

За клопотанням підсудного суд визнає недоцільним проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду проти цього не заперечують, підсудний визнав свою вину, його показання відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, просить суд не допитувати свідків по даній справі і не досліджувати інші докази, його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні злочину, правильною кваліфікацію його дій за ст.185 ч.2 Кримінального кодексу України, оскільки він вчинив крадіжку, тобто таємно викрав чуже майно, вчинивши крадіжку повторно.

 Обираючи покарання підсудному, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину та його особу: те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, визнав себе винним у вчиненні злочину, щиросердечно розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину,  добровільно відшкодував потерпілій завдані злочином збитки, остання просить суворо не карати підсудного.

Щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих злочином збитків потерпілій суд визнає за обставини, які пом’якшують покарання підсудного; обставин, які обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

 З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого підсудним злочину, обставин, які пом’якшують покарання підсудного та його особи: він позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні одну неповнолітню дитину, проживає разом зі своїми перестарілими дідом та бабою, за яким здійснює догляд, суд вважає за необхідним призначити підсудному покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у межах, установлених у санкції ч.2 ст.185 КК України, та із застосуванням ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

    Оскільки ОСОБА_4 вчинив злочин до постановлення вироку Долинського районного суду від 12 листопада 2010 року, покарання слід призначити у відповідності з вимогами ст.70 КК України.

Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при управлінні МВС України в Івано-Франківській області заявлено вимоги про відшкодування витрат на загальну суму 1238 гривень 40 копійок, які були затрачені на проведення експертиз згідно додатків до висновків експерта № 27 від 14.10.2010 року (а.с.45) та  № 30 від 21.10.2010 року (а.с.57).

Суд вважає, що вимоги Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в Івано-Франківській області, заявлені в ході досудового слідства про відшкодування витрат на загальну суму 1238 гривень 40 копійок за надані експертні послуги підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ст.93 КПК України, судові витрати, які складаються із сум, виданих або які мають бути видані експертам, спеціалістам, покладаються на засуджених.

Питання речових доказів по справі суд вирішує у відповідності з вимогами ст.81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -

З А С У Д И В:

           ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

            На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу  України  шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2010 року визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

           Застосувати ст. 75 Кримінального кодексу України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком  3 (три) роки.

          Відповідно до ст.76 Кримінального кодексу України, покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_4 – підписку про невиїзд - залишити без зміни до вступу вироку в законну силу.  

Стягнути з засудженого ОСОБА_4   на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в Івано-Франківській області 1238 (одну тисячу двісті тридцять вісім) гривень 40 копійок витрат за надані експертні послуги (УДК Івано-Франківської області код 25574765 МФО 836014 р/р 35224007000209 банк одержувач УДК Івано-Франківської області для НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області - за експертні послуги).

Речові докази: циліндровий механізм замка з вхідних дверей квартири потерпілої ОСОБА_5, бувший у використанні кольоровий телевізор марки «TOSHIBA», жіночу шкіряну дублянку коричневого кольору з трьома пластмасовими ґудзиками, чоловічу шкіряну дублянку коричневого кольору з металевим замком,  чоловічу спортивну балонову куртку сіро-чорного кольору з металевим замком, чоловічу спортивну балонову куртку чорного кольору з металевим замком та написом «Левіс»,  чоловічі вельветові штани темно-зеленого кольору, чоловічу шерстяну кофту червоно-чорного кольору, жіночу шерстяну кофту малинового кольору — повернути ОСОБА_5, як законному власнику.

              Апеляція на вирок суду може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з часу його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

                                                        Суддя: