Справа № 2-3890/10                                            

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м      У к р а ї н и

20 грудня 2010  року                Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого – судді Паламарчука М.С., при секретарі Шаповал І.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Олександрійської міської ради, Олександрійського комунального міжміського бюро технічної інвентаризації про визнання частково незаконним рішення виконавчого комітету, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності,

в с  т а н о в и в:

    Позивач прохає визнати частково незаконними пункт 1.7 рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 24 червня 2010 р. № 493 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 червня 2010 р., якими підтверджено право особистої приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок  під АДРЕСА_1; визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку під АДРЕСА_1 загальною площею 120,4 кв. м та на Ѕ  частку господарських будівель.

    Свої вимоги мотивує тим, що 23 липня 1982 р. вона уклала шлюб з ОСОБА_2. 27 травня 1989 р. між виконкомом Олександрійської міської ради та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 купив спірний будинок з надвірними будівлями,  розташований на присадибній земельній ділянці розміром 600 кв. м. Будинок цегляний, загальною площею 34.5 кв. м, до якого примикають надвірні будівлі: літня кухня 2-б, прибудова 3-б, вбиральня 4-е, водопровід 6-ж, відмостка 7-І, каналізація 8-П, сарай 9-в. Будинок придбаний в період шлюбу і  являється спільним майном подружжя.

    Рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 21 травня 2007 р. шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано. Але це не припиняє права спільної сумісної власності на майно набуте за час шлюбу.

    Відповідач ОСОБА_2 без її згоди звернувся до Олександрійського міського голови із заявами про погодження прийняття в експлуатацію та оформлення права власності на житловий будинок під АДРЕСА_1.

    24  червня 2010 р. виконавчим комітетом Олександрійської міської ради прийняте рішення № 493, пунктом 1.7 якого виконком вирішив оформити ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. Пунктом 2 цього рішення Олександрійське комунальне міжміське бюро технічної інвентаризації зобов’язано виготовити свідоцтво про право власності та здійснити державну реєстрацію нерухомого майна.

    30 червня 2010 р. ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яким підтверджено право особистої приватної власності відповідача на житловий будинок з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 Загальна площа будинку 120.4 кв. м, житлова площа 34,5 кв. м.

    Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 6 липня 2010 р. в Олександрійському комунальному міжміському  бюро технічної інвентаризації проведена реєстрація права приватної власності на спірний будинок за ОСОБА_2

    З прийняттям п. 1.7 рішення виконавчого комітету міської ради від 24.06.2010 р. № 493 та внаслідок оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, її незаконно позбавлено права власності на Ѕ частину спірного житлового будинку з належною частиною господарських будівель. На порушення її законних прав вказують наступні обставини: будівництво веранди літ. «а», «а-1» та надбудова другого поверху  - мансардне нежитлове приміщення літ. «а-2» розміром 2.96 х 12.75 м ними закінчено в період спільного проживання з відповідачем та за рахунок спільних коштів подружжя. За рахунок надбудови мансардного нежитлового приміщення загальна площа будинку збільшилася та становить 120.4 кв. м. У зв’язку з цим житловий будинок також є їхньою спільною сумісною власністю. Тому  його незаконно передано  в приватну особисту власність лише ОСОБА_2

    Позивач вважає, що оформлення після самочинного будівництва  за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на весь будинок з господарськими будівлями згідно з п. 1.7 рішення  виконавчого комітету та згідно із Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2010 р. проведено незаконно і з огляду на те, що за висновком комунального підприємства «Госпрозрахункове виробниче бюро» від 22.12.2008 р. об’єктом самочинного будівництва на садибі АДРЕСА_1 є мансардне нежитлове приміщення літ. «а-2» розміром 2.96х12.75 м та відповідно саме на цей об’єкт самочинного будівництва за заявою відповідача ОСОБА_2  виконавчий комітет мав право прийняти рішення про погодження  прийняття в експлуатацію.

    Внаслідок виготовлення  Свідоцтва про право власності на нерухоме майно погашено первісний правовстановлюючий документ на цей будинок – договір купівлі-продажу будинку від 27 травня 1989 року, на підставі якого виникло право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок під АДРЕСА_1.

    В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов в повному обсязі. Пояснили, що позивач неодноразово зверталася до відповідних установ з метою оформити своє право власності на частку в спірному майні, але, в зв’язку з тим, що відповідач забрав і не дає правовстановлюючі документи, їй відмовляли. ОСОБА_2 без відома позивача оформив право власності на своє ім’я. На момент прийняття рішення міськвиконкомом уже був спір між подружжям, тому виконком не мав права  оформляти будинок на ОСОБА_2

    Представник  ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що оформлення будинку відбулося з метою його подальшого поділу між колишнім подружжям, як це вимагається в справі про поділ майна. Його довіритель не заперечує, що будинок являється спільною власністю подружжя. Будинком в теперішній час користується лише позивач. Вирішення спірного питання можливе при розгляді справи про поділ майна подружжя, тому позов необхідно було б залишити без розгляду. Він заперечує проти стягнення з його довірителя судових витрат, так як той поніс значно більші витрати по оформленню самовільного будівництва.

    Представник міськвиконкому позов не визнав, мотивуючи тим, що рішення приймалося по наданих ОСОБА_2 документах, в яких не було вказано, що є ще один власник, документів про шлюб не було.

    Представник бюро технічної інвентаризації до суду не з’явився. Від керівника установи надійшла заява з проханням слухати справу у відсутність їхнього представника.

    Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та оглянувши наданий позивачем відеозапис, суд приходить до наступного:

    Відповідно до свідоцтв про укладення та про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 липня 1982 р. до 12 червня 2007 р.  На підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 1989 р. ОСОБА_2 придбав у виконкому Олександрійської міської ради будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, загальною жилою площею 34,5 м кв. Після придбання будинку самочинно було добудовано мансардне нежитлове приміщення літ. «а-2» розміром  2.96х12.75 м. Будівництво цього приміщення в період шлюбу сторонами не оспорюється і підтверджується відеозаписом, зробленими в 1997 р.

    Згідно з статтями 22, 25, 28 КпШС України, 60, 69, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

    Згідно з ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.  Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або  не визнається іншою особою. Стаття 215 Цивільного кодексу України передбачає підставою недійсності  правочину недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що реєстрація права власності на спірний будинок після розірвання шлюбу виключно за ОСОБА_2 порушує права позивача,  оскільки вчинена без її відома та волевиявлення,тому позовні  вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. В зв’язку з чим з ОСОБА_2 та міськвиконкому  необхідно стягнути на користь  позивача  витрати по оплаті судового збору в розмірі 345 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 157.00 грн., всього в сумі 502 грн. 50 коп. Стягнення необхідно проводити з зазначених осіб, оскільки перший не надав документів про право позивача на спірний будинок, а другий не провірив наявність такого права.

Керуючись статтями 22, 25, 28 КпШС України, 60, 68, 69, 70 СК України, 215, 392 ЦК України, 10,11, 88, 213-215 ЦПК України,  суд

                                                   в и р і ш и в :

Визнати частково незаконним пункт 1.7 рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 24 червня 2010 р. № 493 та частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 червня 2010 р., якими підтверджено право особистої приватної власності ОСОБА_2 на житловий будинок  під АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку житлового будинку загальною площею 120,4 кв. м  та на Ѕ частку господарських будівель, розташованих по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 та виконавчого комітету Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 по 252 грн. 25 коп. судових витрат.

      Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду Кіровоградської обл. через Олександрійський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.                                                                                                                            

                    Суддя: