Справа №2-а-1145/1- 2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 грудня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.,
при секретарі Полторак І.В.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату їй з 22.05.2008 року державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та просить зобов'язати відповідача виплатити їй різницю з урахуванням підвищення та проведених їй виплат за відповідний період.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Виконуючи свій громадянський обов'язок, втратила здоров'я. Рішенням медико-соціальної експертної комісії їй було встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС - з 26.05.2000 року безстроково.
З того часу вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, на думку позивача, Відповідач невірно обчислює розмір пенсії і, відповідно, сплачує її не в повному розмірі, керуючись при цьому постановами КМУ, а не на підставі Закону України, тобто всупереч Конституції України та Законів України.
На письмове звернення до Відповідача, їй було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, тому відмова в здійсненні перерахунку, на думку позивача, є протиправною, грубо порушує її права та законні інтереси.
Таким чином, позивач просить зобов'язати Відповідача перерахувати перераховану їй пенсію з 12.03.2007 року та зобов'язати встановити розмір державної та додаткової пенсії не нижче розміру пенсії, встановленої статтями 50, 54 Закону України з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної за правилами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", також зобов'язати Відповідача виплатити їй різницю з урахуванням підвищення та проведених їй виплат за відповідний період.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить розглянути справу у її відсутність на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження.
Представник відповідача до початку судового розгляду справи направив письмову заяву, де просив справу розглянути на підставі наявних у справі письмових доказів в порядку письмового провадження, в позові відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.
За наявності письмових заяв, які надійшли від всіх учасників процесу, суд вважає можливим справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, за відсутності сторін, що не суперечить вимогам ст. 122 КАС України.
Суд, вивчивши заяву позивача та письмові заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .
Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", її визнано інвалідом II групи з 12.03.2007 року безстроково. Вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та з 12.03.2007 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (є інвалідом ІІ групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказані норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону від 19.12.1991 року, 01.07.1992 року, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.
За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення
права на державну пенсію.
Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Згідно до п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим: - по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Згідно ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, для позивача, як інваліда II групи, з моменту призначення пенсії їй Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен був розраховуватися виходячи з наведених розмірів.
Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва керувався розміром, визначеним постановами КМУ, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України встановлює порядок виплат, не порушуючи положень Закону.
Таким чином, доводи Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про призначення пенсії виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки спірні правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір державної та додаткової пенсій.
При розгляді даної справи, встановлюючи час, з якого потрібно зробити перерахунок пенсії та заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем, суд враховує положення частини 2 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Вимоги відповідача застосувати ст. 99, 100 КАС України суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачка звернулася з заявою про здійснення перерахунку її пенсії до відповідача 20.09.2010р., листом від 01.10.2010р. отримала письмову відмову у здійсненні їй перерахунку, а звернулася до суду 01.11.2010р., тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 99, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, починаючи з 22.05.2008 року державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відповідний період, з урахуванням проведених позивачеві виплат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження – після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ: