ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 13/227-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя | Муравйов О.В. |
судді | Полянський А.Г. |
Фролова Г.М. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Роменської філії АТ “Український інноваційний банк” |
на постанову | від 19.12.2005р. Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | №13/227-05 господарського суду Сумської області |
за позовом | Прокурора міста Ромни в інтересах держави в особі Роменської міської ради |
до | ПП “Теппар”, Роменської філії АТ “Український інноваційний банк” |
про | визнання договору іпотеки недійсним |
За участю представників сторін:
позивача – Дужак Н.Г. дов. від 23.05.2006р.,
відповідача –1 – не з’явилися,
відповідача –2 –Костенко О.В. дов. № 332 від 26.09.2005р.
прокуратури –не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.09.2005р. у справі № 13/227-05 (суддя Лиховид Б.І.) в задоволенні позовних вимог Прокурора міста Ромни в інтересах держави в особі Роменської міської ради про визнання недійсним Договору іпотеки від 07.05.2004р. - відмолено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2005р. (судді: Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Токар М.В.), вказане рішення місцевого господарського суду скасовано; позовні вимоги задоволено: визнано договір іпотеки від 07.05.2004р. укладений між Акціонерним товариством “Український інноваційний банк”, приватним підприємством “Теппар” та Роменською міською радою недійсним.
Роменська філія АТ “Український інноваційний банк” звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2005р. у справі № 13/227-05, а рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2005р. залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу тим, що при прийнятті постанови були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме норми ст. 143 Конституції України, ч.1 ст. 169, ст.ст. 172, 327, 573 ЦК України, ст. 14 Закону України “Про іпотеку”, ст. 4 Закону України “Про заставу”, ст.ст. 10, 16, п.п. 1, 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування”.
Відповідач –1 та прокурор не скористалися наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Прокурор м. Ромни просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до п.6 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно з ч.1 ст. 361 зазначеного Закону представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року зазначив, що “державні інтереси” закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як встановлено судами, Прокурор міста Ромни звернувся до господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Роменської міської ради з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 07.05.2004р. укладений між АТ “Український інноваційний банк”, приватним підприємством “Теппар” та Роменською міською радою.
Також судами встановлено, що Роменською міською радою Сумської області 08.04.2004р. було прийняте рішення “Про передачу в іпотеку майна Роменської міської ради” (далі - Рішення).
Згідно із п. 3 Рішення міська рада виступала майновим поручителем Приватного підприємства “Теппар” за виконання кредитного договору укладеного між Роменською філією АТ “Український інноваційний банк” та Приватним підприємством “Теппар” в сумі 100000грн. строком на 12 місяців. Для забезпечення виконання кредитного договору передає Роменській філії АТ “Укрінбанк” в іпотеку наступне майно, яке належить на праві власності Роменській міській раді –котельна по бульв. Московський, 24 з обладнанням та тепловими мережами, балансовою вартістю 95871,83грн., експертною вартістю 265765грн.
Заступнику міського голови Агаханяну А.А. були делеговані повноваження щодо підписання договорів застави майна та договорів поруки, для забезпечення кредитних договорів, в тім числі і договору укладеного приватним підприємством “Теппар” з Роменською філією AT “Укрінбанк” на суму 100 000грн. (п.5 Рішення).
Так, 07.05.2004р. між AT “Український інноваційний банк”, Роменською міською радою та Приватним підприємствам “Теппар”, було укладено іпотечний договір, згідно п. 1.2 Іпотекодавець, Роменська міська рада, з метою забезпечення виконання передбачених кредитною угодою зобов’язань, передає в іпотеку нежиле приміщення (котельню), розташовану на земельній ділянці Роменської міської Ради за адресою: м. Ромни Сумської області бул. Московський, 24 (далі Предмет іпотеки). Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями без випуску Заставної.
Підставою для подання позову, на думку Прокурора, стала невідповідність вказаного договору вимогам закону та іншим актам цивільного законодавства, зокрема, положень ст. 4 Закону України “Про заставу”, в якій зазначено, що предметом застави не може бути державне майно, приватизація якого заборонена, ч.2 ст. 14 Закону України “Про іпотеку”, згідно якої не можуть бути об’єктами іпотеки об’єкти права державної власності які не підлягають приватизації та на ч. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд, приймаючи рішення по справі, не звернули уваги на те, що в позовній заяві Прокурор не зазначив в чому ж саме полягає порушення інтересів держави, а відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, втім, останні встановлені неповно.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Роменської філії АТ “Український інноваційний банк” задовольнити частково.
Постанову від 19.12.2005р. Харківського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Сумської області від 08.09.2005р. у справі № 13/227-05 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.