КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.12.2010                                                                                           № 22/283

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.09.2010

 у справі № 22/283 ( .....)

 за позовом                               КП "Школяр" Солом"янського району м.Києва

 до                                                   фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 третя особа           Управління освіти Солом"янської районної у м.Києві державної адміністрації

 про                                                   стягнення заборгованності та штрафних санкцій

за участю представників сторін:

від позивача         Розанов В.В. – дов. № 117 від 16.12.2010

від відповідача     не з’явився

від третьої особи  не з’явився

ВСТАНОВИВ:

 Комунальне підприємство „Школяр” Солом’янського району міста Києва (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою (з урахуванням уточнень позовних вимог від 27.09.2010) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № 9 від 11.01.2010 в розмірі 279 497,43 грн. (з яких: 255 927,96 грн. – основний борг, 6 247,94 грн. – інфляційні втрати, 5 679,50 грн. – 10% річних та 11 642,03 грн. – пеня за період з 01.03.2010 до 20.05.2010).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 до участі у справі № 22/283  в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Управління освіти Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.09.2010 у справі № 22/283 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства “Школяр” Солом’янського району міста Києва 255 927,96 грн. основного боргу, 11 642,03 грн. пені, 2 303,35 грн. інфляційних збитків, 2 896,19 грн. судових витрат; в інший частині в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару виконано частково, а саме - заборгованість в розмірі 255 927,96 грн. є непогашеною (що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 12.05.2010, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками). Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10% річних, виходив з того, що положення договору (зокрема, п.9.3) не доводять факту погодження сторонами обов’язку сплати саме 10% річних від суми, термін оплати по якій було порушено, а передбачають обрахування штрафу, що є іншим видом відповідальності, обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України) і не може бути обчислений за кожен день прострочення в оплаті. Крім того, судом першої інстанції зроблений перерахунок інфляційних (з урахуванням встановленого судом періоду прострочення відповідачем виконання свого зобов’язання по оплаті, підтвердженої суми  заборгованості та дійсного індексу інфляції за спірний період).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 07.07.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2010 у справі № 22/283.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято за відсутності представника відповідача, чим порушено право відповідача на захист. Крім того, апелянт стверджує, що судом не враховано тієї обставини, що продукцію у позивача він купував за ціною значно вищою, ніж йому оплачував бюджет.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, а рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Представники відповідача та третьої особи своїм правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не скористались. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між Комунальним підприємством „Школяр” Солом’янського району міста Києва (як постачальником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (як покупцем) був укладений договір постачання товару № 9 від 11.01.2010 (копія договору – а.с.6).

Відповідно до умов названого договору постачальник зобов’язується постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю продукцію, вказану у накладних, а покупець зобов’язується прийняти цю продукцію та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених цим договором. Ціни, асортимент, кількість продукції визначається у накладних. Накладна може містити і інші положення, які визначаються за взаємною згодою сторін (п.п. 1, 2 договору).

Згідно з п.п. 5.1, 5.4 договору № 9 від 11.01.2010 продукція повинна бути поставлена покупцю не пізніше трьох банківських днів після попереднього запиту. Пункт доставки товару покупцю – м. Київ, вул. Клименка, 10/17.

Відповідно до розділу 6 договору 9 від 11.01.2010 покупець зобов’язується сплатити вартість поставленого товару впродовж 1 (одного) банківського дня з моменту одержання бюджетних коштів. Форма розрахунків: безготівкова - у національній валюті України, шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до положень розділу 11 договору № 9 від 11.01.2010 сторони погодились, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010. Доказів розірвання договору чи припинення договірних відносин в період здійснених поставок товару, з приводу оплати яких виник спір, відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України  у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

На виконання умов названого договору позивачем поставлялась відповідачу продукція, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: № 1 від 19.01.2010 на суму 87 129, 61 грн., № 2 від 20.01.2010 на суму 67 852, 60 грн., № 3 від 20.01.2010 на суму 140 945, 75 грн. (копії яких наявні в матеріалах справи – а.с. 8-10), та які прийняті місцевим судом в якості належних доказів поставки на підставі ст.34 ГПК України).

Всього - на суму 295 927,96 грн.

Факт отримання вказаної продукції відповідачем не заперечується підтверджується його підписом та штампом підприємця (код іпн НОМЕР_1) на названих накладних.

Оплату продукції згідно вказаних накладних відповідачем здійснено частково, що підтверджується довідкою ПАТ „КБ „Хрещатик” № 65-01/1051 від 14.07.2010 на суму 40 000,00 грн. (а.с.34).

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію складала 255 927,96 грн. (295 927,96 грн. - 40 000,00 грн.)

Вказана обставина відповідачем не заперечується, не спростовується та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 12.05.2010 (копія - а.с.11), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Доказів оплати вказаної суми основного боргу (повної або часткової) відповідачем суду не надано.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на червень 2010 укладений сторонами договір був чинним та у встановленому порядку сторонами не розірваний і не визнаний недійсним.

З довідки управління освіти Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації № 1105 від 08.09.2010 (а.с.33) вбачається, що станом на 01.03.2010 управління повністю розрахувалось з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за отримані продукти харчування.

З огляду на вказане та враховуючи положення розділу 6 договору № 9 від 11.01.2010, строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватись з позивачем за поставлену продукцію сплив 01.03.2010.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що, оскільки відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконав, вартість поставленої позивачем продукції своєчасно у повній сумі не оплатив, тому місцевим судом підставно та обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 255 927,96 грн. основного боргу за договором.

Вказана обставина апелянтом будь-якими доказами не спростована.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що:

- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

- пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.9.3 договору № 9 від 11.01.2010 покупець за даним договором несе наступну відповідальність:

- за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов’язань протягом дії договору сплачується штраф у розмірі 10% від заборгованої суми;

- за здійснення несвоєчасної оплати штрафна неустойка в розмірі двох облікових ставок НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний календарний день прострочення платежу.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що, виходячи з наведених положень закону та договору, позивач має право вимагати від відповідача сплату пені за період з 01.03.2010 по 20.05.2010 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (за обліковою ставкою 10,25%, встановленою постановою НБУ від 10.08.2009 № 468) і розмір нарахованої пені складає 11 642, 03 грн.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення 10% річних від суми прострочення. Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що в даному випадку положеннями договору (зокрема п.9.3) не передбачено  обов’язку сплати саме 10% річних від суми, термін оплати по якій було порушено (а передбачають обрахування штрафу, що є іншим видом відповідальності, обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України) і не може бути обчислений за кожен день прострочення в оплаті).

Таким чином, місцевим судом підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10% річних в розмірі 5 679,50 грн. у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 6 247,94 грн. інфляційних збитків в сумі 2 303,35 грн., оскільки обрахування інфляційних збитків у періоді з 01.04.2010 по 20.05.2010 є неможливим тому, що у вказаних періодах (квітень, травень 2010) інфляційні втрати відсутні (індекс інфляції менше 100, тобто, була дефляція).

Отже, місцевим судом вірно здійснено перерахунок інфляційних втрат та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в сумі 2 303,35 грн. (за березень 2010р.).

Таким чином, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору підставно та обґрунтовано дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 255 927,96 грн. основного боргу, 11 642,03 грн. пені (за період з 01.03.2010 по 20.05.2010) та 2 303,35 грн. інфляційних збитків (за березень 2010р.).

Апелянтом не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який би по суті спростовував висновки суду першої інстанції, наявні в оскаржуваному рішенні.

Доводи апелянта про те, що продукцію у позивача він купував за ціною значно вищою, ніж йому оплачував бюджет, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вказана обставина не звільняє відповідача від обов’язку по оплаті продукції, придбаної у позивача по узгодженій сторонами ціні.

Також судова колегія дійшла висновку про безпідставність тверджень відповідача про розгляд справи за його відсутності без належного повідомлення, оскільки ухвалою від 10.09.2010 господарський суд повідомив відповідача про відкладення розгляду справи до 27.09.2010. Вказана ухвала була направлена на адресу відповідач рекомендованим листом та отримана останнім згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №09560231 (а.с.37).

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2010 у справі № 22/283.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2010 у справі № 22/283 за позовом Комунального підприємства “Школяр” Солом’янського району міста Києва до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – без змін.

2. Матеріали справи № 22/283 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді