КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.12.2010                                                                                           № 11/303

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.09.2010

 у справі № 11/303 ( .....)

 за позовом                               ТОВ "Біоленд Вінниця"

 до                                                   ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           ТОВ "миколаїв-агросервіс"

 про                                                   визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" про визнання недійсним попереднього договору про продаж 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс", укладеного 06.02.2009 р. між позивачем та відповідачем, та визнання недійсним договору про продаж 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс", укладеного 16.04.2009 р. між позивачем та відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 р. у справі № 11/303 позов задоволено повністю:

- визнано недійсним Попередній договір про продаж 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс", укладений 06.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська , 10/5а, офіс 1, ідентифікаційний код 33097725) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 32981794);

- визнано недійсним Договір про продаж 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс", укладений 16.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, офіс 1, ідентифікаційний код 33097725) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 32981794);

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, офіс 1, ідентифікаційний код 33097725, з будь-якого якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 32981794) державне мито у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Апелянт стверджує, що місцевим судом:

- в порушення ст. 63 ГПК України було прийнято до розгляду позовну заяву у даній справі, яка підписана неуповноваженою особою;

- в порушення ст. 77 ГПК України не було відкладено розгляд справи за клопотанням відповідача;

- помилково зроблено висновок про те, що відповідач як продавець повідомив позивачу недостовірні відомості щодо наявності у третьої особи права власності на будівлі та підтвердив це у відповідних пунктах спірних договорів, чим ввів позивача в оману. При цьому, апелянт наголошує на тому, що основною умовою договору було отримання у власність земельної ділянки за адресою вул. Привокзальна, 48, с. Білине, Балтський район, Одеська область. Вказаний договір місцевим судом враховано не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів „Ініціатива” (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) і порушено апеляційне провадження у справі № 11/303.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 06.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" (далі - покупець) укладено Попередній договір.

За умовами вказаного Попереднього договору продавець зобов’язався в майбутньому продати та відступити покупцю, а покупець зобов’язався купити та прийняти у продавця частку у розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" (далі - частка) разом з усіма пов’язаними з нею правами, при цьому частка повинна бути вільною від усіх обтяжень.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Ініціатива" (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" (далі - покупець) 16.04.2009 р. було укладено Договір, відповідно до умов якого продавець зобов’язався продати та відступити покупцю, а покупець зобов’язався купити та прийняти у продавця частку разом з усіма пов’язаними з нею правами, при цьому частка повинна бути вільною від усіх обтяжень.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

У пункті 2 преамбули Попереднього договору від 06.02.2009 р. та пункті 3 Договору від 16.04.2009 р. зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Привокзальна, 48, с. Білине, Балтський район, Одеська область (далі - будівлі).

Згідно з підпунктом (е) п. 3.4 Попереднього договору від 06.02.2009 р. та підпунктом (е) п. 3.4 Договору від 16.04.2009 р. продавець гарантує покупцеві, що стосовно майна (відповідно до п. 3 преамбули до Попереднього договору від 06.02.2009 р.,  п. 4 преамбули до Договору та п. 1.1 Договору від 16.04.2009 р., майно включає в себе будівлі, відсутні будь-які права третіх осіб, майно не знаходиться під арештом, у податковій заставі, заставі або під забороною на відчуження, а також не продане.

Спір щодо недійсності Попереднього договору від 06.02.2009 р. та Договору від 16.04.2009 р. виник у зв’язку з тим, що, як вказує позивач, вказані договори були укладені внаслідок обману з боку відповідача.

Позивач стверджує, що після укладення спірних договорів з’ясувалось, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" не є власником цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: вул. Привокзальна, 48, с. Білине, Балтський район, Одеська область.

Зазначені обставини підтверджується фінансовим звітом суб’єкта малого підприємництва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" (баланс станом на 31.03.2009 р.).

Також Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості" листом № 3862-05/720 від 06.05.2010 р. повідомило, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" нерухоме майно не зареєстроване.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач як продавець повідомив позивачу недостовірні відомості щодо наявності у третьої особи права власності на будівлі та підтвердив це у відповідних пунктах спірних договорів.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У параграфі 2 глави 16 розділу ІV Цивільного кодексу України визначені правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Так, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман –це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Отже, для того, щоб кваліфікувати правочин як обман, необхідно встановити, що омана стосувалася природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін.

Обман може відбуватись як у вигляді активної поведінки сторони, так і у вигляді свідомого замовчування обставин, що можуть перешкодити укладанню правочину.

Виходячи з наведених положень закону, колегія суддів враховує, що відповідач як продавець 100% частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" не міг не знати про відсутність у третьої особи права власності на цілісний майновий комплекс при укладенні Попереднього договору від 06.02.2009 р. та Договору від 16.04.2009 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзиву на позов, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду першої інстанції не надав.

Оскільки позивачем було укладено Попередній договір від 06.02.2009 р. та Договір від 16.04.2009 р. з метою будівництва та експлуатації зернового елеватора та допоміжних споруд на ділянці, на якій розташований цілісний майновий комплекс, за адресою: вул. Привокзальна, 48, с. Білине, Балтський район, Одеська область, а згідно матеріалів справи нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" не зареєстроване, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем було введено позивача в оману шляхом повідомлення неправдивих відомостей, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-Агросервіс" є власником цілісного майнового комплексу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а Попередній договір від 06.02.2009 р. та Договір від 16.04.2009 р. – визнанню недійсними.

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача за відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що місцевим судом в порушення ст. 63 ГПК України було прийнято до розгляду позовну заяву у даній справі, яка підписана неуповноваженою особою.

Колегію суддів встановлено, що в ході розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача в судовому засіданні 17.09.2010 р. подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позовну заяву підписано представником Солод І.В., який не мав відповідних повноважень на її підписання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. у праві № 11/303 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Позовну заяву, подану до суду 10.08.2010 р. (згідно відмітки Господарського суду міста Києва) підписано представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" Солод І.В. на підставі довіреності від 20.07.2010 р. (оригінал довіреності оглянуто в судовому засіданні 24.09.2010 р.).

Вказану довіреність видано Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" в особі директора Вигівської Юлії Іванівни.

Повноваження Вигівської Юлії Іванівни як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" підтверджуються Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" від 08.07.2010 р. та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_1, згідно з яким станом на 20.09.2010 р. керівником позивача є Вигівська Юлія Іванівна.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

За таких обставин апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що місцевим судом в порушення ст. 63 ГПК України було прийнято до розгляду позовну заяву у даній справі, яка підписана неуповноваженою особою.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2010 р. у справі № 28/134-б, згідно з якою обов’язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" покладено на арбітражного керуючого Демченка Г.Г., виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 р. припинено провадження у справі № 28/134-б про банкрутство ТОВ «Біоленд Вінниця», припинено процедуру розпорядження майном боржника, припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, зобов'язано арбітражного керуючого Демченка Г.Г. передати керівнику ТОВ «Біоленд Вінниця» печатку, штампи, установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про взяття на облік в ДПІ та ін. документи, зобов'язано державного реєстратора виключити з ЄДРПОУ запис про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Біоленд Вінниця».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 р. у справі № 28/134-б.

Однак, в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2010 р. вищевказані постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. та ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.07.2010 р. у справі № 28/134-б скасовано, а провадження у справі № 28/134-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоленд Вінниця" припинено.

Колегією суддів також встановлено, що в ході розгляду справи місцевим судом 29.09.2010 р. до Господарського суду міста Києва надійшли телеграми від представників відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на їх перебування на лікарняному.

В судовому засіданні 29.09.2010 р. місцевим судом були відхилені клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки жодних доказів на підтвердження викладених у телеграмах обставин суду не надано. Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався, у зв’язку з нез’явленням представників відповідача та неподанням відповідачем витребуваних судом документів.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи.

За висновком колегії суддів, причини неявки відповідача до суду обґрунтовано визнані місцевим судом неповажними. Відповідачем у справі є підприємство (ТОВ “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів „Ініціатива”), а не конкретний представник, ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, в т.ч. і директора.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції розглядати справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів також відзначає, що апеляційним судом не приймаються подані апелянтом через канцелярію суду додаткові докази (копія Розпорядження Балтської РДА від 03.06.2009 року № 368/А-2009, копія Технічного паспорту виготовленого за станом на 28.01.2009 року, копія Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.01.2009 року № 05 Серія САВ № 151045, копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.01.2010 року № 21702460, копія Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 07.07.2009 року № 7158/03-06-12, копія Акту приймання-передачі статутних, правовстановлюючих, фінансових та інших документів ТОВ «Миколаїв-Агросервіс» з Додатком № 1 від 27.04.2009 року), виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, розгляд справи місцевим судом неодноразово (тричі)  відкладався у зв’язку з нез’явленням представників відповідача та неподанням відповідачем витребуваних судом документів.

При цьому представники відповідача все ж були присутні у судових засіданнях місцевого суду 17.09.2010 р., 24.09.2010 р.

Також колегія суддів відзначає, що ухвалами від 16.08.2010 р., 25.08.2010 р., 17.09.2010 р. Господарський суд м. Києва зобов’язував відповідача, серед іншого, надати суду письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень; документи, що підтверджують заперечення проти позову (оригінали – для огляду, належним чином засвідчені копії – до матеріалів справи).

Вказаних вимог відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не виконав. В жодному клопотанні чи поясненні, що наявні в матеріалах справи, відповідач не заявляв про намір надати докази на підтвердження своїх заперечень по суті спору.

Апелянт не обґрунтував неможливість подання вищевказаних додаткових доказів суду першої інстанції у судових засіданнях 17.09.2010 р., 24.09.2010 р. з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З урахуванням наведеного вищевказані додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 р. у справі № 11/303 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів „Ініціатива” (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 р. у справі № 11/303 – без змін.

2. Матеріали справи № 11/303 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді