ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" грудня 2010 р. Справа № 11/99-НМ
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів: Веденяпіна О.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Бугирі Ю.Г. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - підприємець - був присутній в судовому засіданні 21.09.2010р., 19.10.2010р., 30.11.2010р.,
від відповідача: Українець М.Ю. (довіреність №4305-0 від 23.11.2010р.),
Ляхов О.В. (довіреність №154 від 28.01.2010р.) - був присутній в судовому засіданні 19.10.2010р., 30.11.2010р.,
Терехов О.Л. (довіреність №170 від 01.02.2010р.) - був присутній в судовому засіданні 21.09.2010р.,
розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Житомирської області
від "23" лютого 2010 р. у справі № 11/99-НМ (суддя Маріщенко Л.О.)
за позовом підприємця ОСОБА_2, м. Житомир
до закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ
про визнання незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом, визнання недійсним умов кредитного договору
з оголошеними в судовому засіданні перервами з 21.09.2010р. по 19.10.2010р., з 19.10.2010р. по 30.11.2010р. та з 30.11.2010р. по 02.12.2010р., згідно зі ст.77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
В травні 2009 року підприємець ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Житомирської області з позовною заявою, в якій просить:
-визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за кредитною угодою №МК 355-07 від 21.12.07р. до 29,5%;
- визнати недійсною з 09.01.09р. умову пункту 2.3.3 кредитного договору №МК 355-07 від 21.12.07р. щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, що дає право банку (відповідачу) вчинити дії, передбачені підпунктами "а", "б" і "в" пункту 2.3.3. цієї угоди, а саме "неотримання від позичальника згоди на зміну відсоткової ставки за користування кредитом до дати вступу в силу зміненої відсоткової ставки".
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.02.2010р. у справі №11/99-НМ в позові Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Житомир до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ про визнання незаконним збільшення процентної ставки за користування кредитом відмовлено.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач- підприємець ОСОБА_2 звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення про задоволення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу позивач- підприємець ОСОБА_2 зазначиши, що підвищення відсоткової ставки відбулось коли діяла заборона на вчинення такого правочину й вказав на невідповідність оспорюваної додаткової угоди від 30.01.2009р. чинному законодавству в якості таких нормативних актів, як Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором" та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" .
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Відповідач- закрите акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, його представник в судовому засіданні не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Житомирської області законним та обгрунтованим, й просять останнє залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду, викладені у рішенні, на відповідність фактичним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Між ЗАТ КБ Приватбанк (далі - Банк), в особі Житомирської філії Київського головного регіонального управління Приватбанка і підприємцем ОСОБА_2 (далі Позичальник) укладено кредитний договір № МК355-07 від 21.12.2007р.
Відповідно до п. 1.1. договору, у рамках програми мікрокредитування, при наявності вільних коштів, Банк зобов'язується надати позичальнику кредит у межах суми, зазначеної в п.1.2. даного Договору, на термін і на умовах, передбачених у даному договорі, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановлені даним договором терміни, а також виконати інші зобов'язання згідно з цим договором в повному обсязі .
В п. 1.2. Договору сторони визначили суму кредиту - 140000,00грн.
Пункт 4.1 договору за користування кредитом в період з дати списання коштів із позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.6, 2.3.9, 2.4.1, 4.12 даного договору, а також графіку погашення кредиту, процентів та винагороди, наведеному в додатку №1 до договору, позичальник сплачує проценти у розмірі 19% річних.
Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору, банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні коньюктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому, Банк, за 20 днів до вступу в силу зміни відсоткової ставки направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, наведеному в графіку погашення кредиту, процентів та винагороди (додаток 1 до договору), розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки.
15.01.09р. на адресу позивача від відповідача надійшло повідомлення від 08.01.2009 року, в якому зазначено, що у зв'язку із зміною кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, починаючи з 01.02.09р. процентна ставка за кредитним договором № МК 335-07 від 21.12.2007р. складає 30% на рік (а.с.17).
Непогоджуючись з даною дією відповідача, позивач направив на його адресу листи № 01-4 від 15.01.2009р., №01-24 від 27.01.2009р. про незгоду з підвищенням процентної ставки, оскільки таке підвищення (одностороннє) суперечить вимогам законодавства (а.с.18-20).
При зверненні позивача до відповідача йому було вручено додаткову угоду від 30.01.09р. до кредитного договору від 21.12.07р., відповідно до якої відповідачем в односторонньому порядку внесено зміни до п. 4.1 кредитного договору, за яким позичальник сплачує з 01.02.2009р. проценти у розмірі 29,5% річних та внесено зміни до графіку погашення кредиту і процентів й викладено їх в новій редакції.
Предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним збільшення відповідачем процентної ставки на підставі п.2.3.1 кредитного договору від 21.12.2007 року № МК355-07, яким передбачена одностороння зміна процентної ставки відповідно до додаткової угоди від 30.01.2009р., згідно якої відповідачем збільшено процентну ставку до 29,5 %, у зв'язку з невідповідністю такого збільшення вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” № 661-VІ від 12.12.2008 року, який набрав чинності з 09.01.2009р.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” № 661-VІ від 12.12.2008 року було доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056-1, а також внесені зміни в ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо заборони збільшення встановленого договором розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку.
Відповідно до приписів статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. у справі N 1-7/99, N 1-рп/99 - Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" не має зворотної сили та набув чинності 09.01.2009р.
Так, частиною 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Частина 4 статті 55 “Про банки та банківську діяльність” передбачає, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Беручи до уваги наведені вище приписи законодавчих актів, а також те, що додаткова угода до кредитного договору укладалась в односторонньому порядку після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" та прийняття відповідних змін до Цивільного кодексу України та Закону України "Про банки і банківську діяльність" колегія суддів прийшла до висновку про те, що додаткова угода від 30.01.2009 року, якою збільшено в односторонньому порядку розмір процентної ставки за користування кредитом є нікчемною.
При цьому судова колегія зауважує на наступне.
Належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом є спосіб, визначений сторонами в договорі.
Однак, належних доказів повідомлення позивача про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом у встановленому пунктом 2.3.1 кредитного договору від 21.12.2007 року №МК355-07 порядку до 09.01.2009 року відповідачем не надано. Наданий відповідачем в якості доказу направлення позивачу повідомлення про зміну відсоткової ставки лист від 08.01.2009 року в якому повідомляється про зміну відсоткової ставки до 30% за кредитним договором від 21.12.2007 року № МК355-07 адресований ОСОБА_2 без графіку погашення кредиту, процентів та винагороди, спростовує посилання відповідача на належне виконання ним умов договору щодо повідомлення позичальника .
Одночасно, колегія суддів вказує й на відсутність будь-яких доказів щодо виконання позивачем пункту п.2.3.1 кредитного договору №МК 355-07 від 21.12.2007р., що свідчить про неприйняття пропозиції щодо підвищення процентної ставки позичальником.
З огляду на викладене вище і те, що з 01.02.2009 року відповідач збільшив позивачу відсоткову ставку за додатковою угодою від 30.01.2009р. до 29,5%, судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом до 29,5% річних підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в цій частині.
Проаналізувавши обставини та матеріали справи, а також підстави позову в сукупності з наведеними нормами законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що друга вимога у даній справі про визнання недійсною з 09.01.09р. умову пункту 2.3.3 кредитного договору №МК 355-07 від 21.12.07р. щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, що дає право банку (відповідачу) вчинити дії, передбачені підпунктами "а", "б" і "в" пункту 2.3.3. цієї угоди, а саме "неотримання від позичальника згоди на зміну відсоткової ставки за користування кредитом до дати вступу в силу зміненої відсоткової ставки" не узгоджується із матеріально - правовими способами захисту порушених прав та інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Крім того, ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно статті 215 частини 1 вказаного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином закон визначає таку підставу недійсності правочину, яка мала існувати в момент вчинення правочину.
Про те, підстава, на яку позивач посилається для визнання недійсною з 09.01.09р. умову пункту 2.3.3 кредитного договору №МК 355-07 від 21.12.07р., виникла після укладення ним кредитного договору, а тому, відповідно до наведених приписів статті 215 частини 1 Цивільного кодексу України не тягне за собою недійсність правочину.
Між тим, відповідно до чинного законодавства, суд може визнати недійсним договір чи його частину з моменту їх вчинення.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів як визнання недійсною з 09.01.09р. умову пункту 2.3.3 кредитного договору №МК 355-07 від 21.12.07р., а тому у задоволенні вимоги позивача у цій частині слід відмовити.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції без достатніх підстав відмовлено в частині позову про визнання незаконним збільшення відповідачем, закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" процентної ставки за користування кредитом за кредитною угодою №МК355-07 від 21.12.2007р. до 29,5%, а тому рішення господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2010 року у даній справі в цій частині підлягає скасуванню. В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23 лютого 2010 року в частині відмови в позові про визнання незаконним збільшення відповідачем, закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" процентної ставки за користування кредитом за кредитною угодою №МК355-07 від 21.12.2007р. до 29,5% скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнати незаконним збільшення закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" з 01.02.2009р. процентної ставки за користування кредитом за кредитною угодою №МК355-07 від 21.12.2007р. до 29,5%.
В іншій частині рішення залишити без змін.
3. Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (49094,м.Дніпропетровськ, вул.Набережна перемоги,50) на користь підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита, 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Справу №11/99-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя: Будішевська Л.О.
судді::
Веденяпін О.А.
Іоннікова І. А.
відрукувати 5 примірників
1- до справи
2- позивачу
3,4- відповідачам
5- в наряд