Справа № 2а-3694 / 10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25  листопаду 2010  року                                                                               м. Донецьк

 Будьоннівський  районний суд м. Донецька в складі:                                                                

головуючого судді                             Тимченко О.О.,

при секретарі                             Соєнко М.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька  про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -  

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2010 року  ОСОБА_1 звернулась  до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії у відповідності ст.ст. 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами та доповненнями з 01.11.2006 р по 30 11. 2007 року .

Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька перерахувати пенсію як інваліду 3 групи (категорія 1), захворювання якого пов’язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС з 01.11.2006 р. по 30.11.2007 р., з послідуючим її перерахунком у відповідності із змінами діючого законодавства та встановлених нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, і вказує, що неправомірні дії відповідача полягають у відмові перерахувати йому – інваліду 3-ї групи – пенсію із розрахунку шести прожиткових мінімумів, у зв’язку із змінами в законодавстві (встановленням нових прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян). Розмір пенсії, обчислений відповідачем, був здійснений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, надіслав заяву з проханням розглянути справу без участі представника управління, а також письмові заперечення на адміністративний позов, в яких посилався на відсутність правових підстав для перерахунку пенсії, просив відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для окремих категорій громадян Законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Одним з таких Законів і є Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст. 49 цього Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно зі ст. 50 передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам 3 групи у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із Законом України «Про Державний бюджет» і не може корегуватися іншими нормативно-правовими актами.  ч. 3 ст. 67 передбачає, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абз. 1 ч. 1ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Абзацом 2 ч. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що розмір пенсій для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження по 3 групі інвалідності – 760 грн. Вищенаведеними змінами чітко визначений розмір пенсії, який встановлюється у відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому, розмір пенсії позивача встановлений правильно відповідно до чинного законодавства.      

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1  та є інвалідом ІІІ групи згідно копії довідки МСЕК № 001802.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, на думку позивача, неправомірно відмовив йому в перерахунку пенсії з розрахунку державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з матеріалів справи, позовної заяви позивача та тими обставинами, що були встановлені під час розгляду справи в судовому засіданні, предметом даного спору є питання перерахунку державної та додаткової пенсії інваліду 3 групи, віднесеному до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01 листопада 2006 року.

Так, право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.  Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена за його вибором, пенсія за 3 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 4 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. 

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 3 групі інвалідності, складає 110 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач під час розгляду справи посилався на те, що виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що розрахунок пенсій та додаткової пенсії призначених відповідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен проводитися виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

Стосовно цих тверджень відповідача суд зазначає, що за статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, в цій статті функції щодо встановлення розміру пенсії, як державної, так і додаткової, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України  № 1 від 03 січня 2002 року була прийнята всупереч положень статей 50, 54, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд погоджується з твердженнями позивача про те, що йому повинна сплачуватися  державна та додаткова пенсія у розмірі визначеному в статтях 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV  передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Отже, суд з цього приводу зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з  Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як  до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для  встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.      

Крім того, суд враховує, що в дійсний час діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523  зі змінами і доповненнями, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з 01 листопада 2006 року відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, слід враховувати, що неправомірність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу слід вважати період з 01.11.2006 по 30.112007 року, оскільки підпункт 12, 15, 17 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесені зміни до ст. 50, ч. 4 ст. 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого з 01 січня 2008 року був змінений порядок визначення пенсій по інвалідності.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України». У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.  

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, незалежно від звернення пенсіонера до органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.            

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст. 19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи «Проніна проти України», справи «Кечко проти України».

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача, слід задовольнити частково та позивачу необхідно перерахувати розмір пенсії із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а також додаткова пенсія – з розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 року по 30. 11. 2007 року.

Суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу у розмірах, менших від шести мінімальних пенсій за віком, є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам статті 50, частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки вимоги позивача стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії з перерахування пенсії позивачу у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду по справі (рішення, дія чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень), який б можливо було перевірити на предмет відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 67, 121, 124 Конституції України, статтями 1, 13, 17, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р., ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і виконання практики Європейського суду» від 23.02.2006 р., ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р.», рішеннями у справах «Кечко проти України» від 18.07.2006 р., протоколом № 12 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп, № 6-рп, № 10-рп.,  статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про спонукання до перерахунку пенсії у відповідності ст.ст. 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами та доповненнями з 01.11.2006 р. по 30.11.2007 року -  задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про відмову ОСОБА_1  в перерахуванні пенсії по інвалідності у відповідності до приписів статті 50 та частини  4 статті 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період з 01 листопада 2006 року по 30 листопаду 2007 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1  перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 листопада 2006 року по 30 листопаду 2007 року  із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб та додаткової пенсії із розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі протягом десяти днів апеляційної скарги.

Суддя: