Справа № 2-а-1726/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

06 грудня 2010 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:  

головуючої  судді Кривошеї С.С.

при секретарі Фадєєвій Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Першотравенську Дніпропетровської області  справу за  розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Першотравенську Дніпропетровської області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання бездіяльності відповідача відносно виплати державної допомоги дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку,

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області щодо перерахування та виплати на його користь підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України №2195-ІV за 2006-2010 роки, зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенську перерахувати та виплатити на його користь недоплачене підвищення до пенсії дітям війни за 2006-2010 роки.

В обґрунтування  позовних вимог посилається на те, що йому як дитині війни повинно виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач надбавку до пенсії у встановленому розмірі не нараховував та не виплачував. Такі дії відповідача є протиправними, такими, що суперечать Конституції України та Законам України.

Просить розглянути справу у його відсутність.

Ухвалою суду від 06 грудня 2010 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання бездіяльності відповідача відносно виплати державної допомоги дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку - залишено без розгляду в частині заявлених позовних вимог з 01 січня 2006 року до 12 травня 2010 року у зв'язку з закінченням шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідач у справі Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області позов не визнав, надав суду заперечення згідно яких вважає вимоги позивача безпідставними, із-за неправильного застосування нею положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530.

Не прийнято до уваги положення ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,відповідно до якого фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Виплата підвищення до пенсії дітям війни у 2008,2009,2010 роках проводилась в межах асигнувань і відповідно до бюджетних програм, передбачених на відповідний рік у розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року-48,1 гривні, з 01 липня 2008 року 48,2 гривні, з 01 жовтня -49,89 гривні. Станом на 01 січня 2010 року відповідні зміни до постанови не вносилися.

Позивач отримував підвищення до пенсії згідно вказаної постанови.

Крім того, позивачем пропущено передбачений ст.99 КАС України строк звернення до суду за захистом своїх прав за період з 01 січня 2006 року по 12 травня 2010 року.

Просять залишити позов без задоволення.

Представник відповідача надала суду заяву про слухання справи у її відсутність.

Дана справа розглянута  в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість позовних вимог позивача за період з 12 травня 2010 року до 06 грудня 2010 року, по день постановлення рішення у справі, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06 р., набула статусу «дитина війни», що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Першотравенську. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачці в 2010 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призначалося та виплачувалося частково у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, з 01 жовтня 2008 року по теперішній час по 49,8 гривень щомісячно, що підтверджено наданими суду запереченнями на позов.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.06 р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи позовні вимоги позивача по суті суд приходить до наступного:

Оскільки ухвалою суду від 06 грудня 2010 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання бездіяльності відповідача відносно виплати державної допомоги дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку - залишено без розгляду в частині заявлених позовних вимог з 01 січня 2006 року до 12 травня 2010 року у зв'язку з закінченням шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, суд вирішує решту позовних вимог за період з 12 травня 2010 року до 06 грудня 2010 року по день постановлення рішення у справі, в межах заявлених позовних вимог.

Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00 р., в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст. 150 Конституції України, суд вважає, що за період з 12 травня 2010 року до 06 грудня 2010 року позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може здійснювати розрахунок суми підвищення до пенсії дитині війни, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, внаслідок чого суд повинен зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З урахуванням наведених обставин  суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону № 2195-IV-30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та зобов’язання відповідача зробити перерахунок та виплату на користь позивачки підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України № 2195-IV за період з 12 травня 2010 року до 06 грудня 2010 року, тобто в межах шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, по день постановлення рішення у справі, та в межах заявлених вимог, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

На час розгляду справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Передбачене ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також суд вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 р. № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачці щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.

Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

На  підставі викладеного,  ст. ст. 2,4,6,8,9,19,69,94,102,104,159,160,163 КАС України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання бездіяльності відповідача відносно виплати державної допомоги дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку - задовольнити.

Визнати  неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 12 травня 2010 року до 06 грудня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії  згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 12 травня 2010 року до 06 грудня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:                                                     С.С. Кривошея