печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19095/24-ц

Пр. № 2-6168/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.

учасники справи:

позивач - Печерська районна в м. Києві державної адміністрації

відповідач - ОСОБА_1

третя особа - Служба у справах дітей Виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року Печерська районна в м. Києві державної адміністрації звернулась до суду із вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 вересня 2023 року до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України НОМЕР_2, виданий Центрально-Міським РВ у м. Кривий Ріг 11.02.2015 року, яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , з проханням влаштувати її малолітню доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово, до державного дитячого закладу.

В своїй заяві гр. ОСОБА_1 зобов`язувалася якнайшвидше вирішити свої проблеми та повернутися за донькою.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - батько дитини записаний відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

14 вересня 2023 року дівчинку було направлено на обстеження до Київської міської клінічної лікарні №1.

Одночасно Служба звернулася до Служби у справах дітей виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради про передачу дитини за походженням, проте остання не забрала дитину, посилаючись на п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2018 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної з захистом прав дитини».

10 жовтня 2023 року малолітню ОСОБА_2 переведено до Київського міського Центру соціальної підтримки дітей та сімей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки мати за дівчинкою не повернулася, телефон перебував поза зоною досяжності.

Відповідно до наказу Служби від 16 жовтня 2023 року № 98, малолітню ОСОБА_2 поставлено на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до листа Центру від 04 квітня 2024 року №069018-124 за період перебування дитини в закладі, ніхто її не відвідував, не цікавився її здоров`ям.

Служба у справах дітей Виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області листом від 15 квітня 2024 повідомила, що мати дівчинки ОСОБА_1 стосовно своєї малолітньої доньки до них не зверталась.

На підставі викладеного, позивач просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її малолітньої доньки ОСОБА_2 і стягнути з відповідача аліменти на користь її малолітньої дитини в розмірі, не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді від 30 квітня 2024 року відкрито провадження в указаній цивільній справі для розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача до суду не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про розгляд даної справи в суді, в судове засідання не з`явились, правом подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористалась.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідач є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

14 вересня 2023 року до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянки України НОМЕР_2, виданий Центрально-Міським РВ у м. Кривий Ріг 11.02.2015 року, яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , з проханням влаштувати її малолітню доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово, до державного дитячого закладу.

В своїй заяві гр. ОСОБА_1 зобов`язувалася якнайшвидше вирішити свої проблеми та повернутися за донькою.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - батько дитини записаний відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

14 вересня 2023 року дівчинку було направлено на обстеження до Київської міської клінічної лікарні №1.

Одночасно Служба звернулася до Служби у справах дітей виконкому Центрально - Міської районної у місті Кривому Розі ради про передачу дитини за походженням, проте остання не забрала дитину, посилаючись на п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2018 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної з захистом прав дитини».

10 жовтня 2023 року малолітню ОСОБА_2 переведено до Київського міського Центру соціальної підтримки дітей та сімей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки мати за дівчинкою не повернулася, телефон перебував поза зоною досяжності.

Відповідно до наказу Служби від 16 жовтня 2023 року № 98, малолітню ОСОБА_2 поставлено на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до листа Центру від 04 квітня 2024 року №069018-124 за період перебування дитини в закладі, ніхто її не відвідував, не цікавився її здоров`ям.

Служба у справах дітей Виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області листом від 15 квітня 2024 повідомила, що мати дівчинки ОСОБА_1 стосовно своєї малолітньої доньки до них не зверталась.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до п. 2 частини 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до висновку №10538/644 від 16 квітня 2024 року, орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дитини, вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У постанові від 13 липня 2022 року, справа № 366/2047/18. Верховний Суд виходив з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд виходив з того, що вирішуючи спір, суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі №459/3411/18).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 участі у вихованні дочки не приймає і її життям не цікавиться. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Враховуючи те, що контакту з матір`ю у дитини немає і відповідач не вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, не цікавиться її станом здоров`я, не виявляє будь-якої турботи про дитину, не надає матеріальної підтримки, а також висновок органу опіки та піклування, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно доньки ОСОБА_2 .

У ст. 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 СК України влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення аліментів заявлені у розмірі, мінімально встановленому законом, є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Виконкому Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь особи або закладу, де буде влаштована його малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки його доходу (заробітку), але не менше п`ятдесяти процентів від встановленого законом на дитину відповідного віку прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання позову (25 квітня 2024 року) і до досягнення дитиною повноліття.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Печерська районна в м. Києві державної адміністрації (вул. М. Омеляновича-Павленка, буд. 15, м. Київ, 01010, ЄДРПОУ 37401206).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення складено 06 вересня 2024 року.

Суддя: О.Л. Бусик