Справа № 2а-677/10/0408
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( Вступна та резолютивна частини)
14 грудня 2010 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Нікорчук Н.М.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання дій такими що порушують конституційне право громадянина України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Криворізької міської ради про визнання дій такими що порушують конституційне право громадянина України.
На підставі викладеного, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання дій такими що порушують конституційне право громадянина України - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.В.Свистунова
Повний текст постанови буде виготовлено протягом п»яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.
Суддя: О.В.Свистунова
Справа № 2а-677/10/0408
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Нікорчук Н.М.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання дій такими що порушують конституційне право громадянина України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Криворізької міської ради про визнання дій такими що порушують конституційне право громадянина України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про громадські організації», голова Громадської організації «Спілка громадян торгуючих на ринку «Північний» міста Кривого Рогу», захищаючи його інтереси, як громадянина України, здійснив зверненні до Криворізької міської ради із запитом від 13 січня 2009 року, з питання надання інформації стосовно земельних ділянок, наданих Радою в оренду в межах міста Кривого Рогу для організації ринкової торгівлі. Як вказав позивача, зазначену інформацію в повному обсязі не було надано Радою, а відповіддю від 05.02.2009 року за № 7/18-27 було зазначено, що частина запитуваної інформації є конфіденційною. Позивач вважає дії Ради такими, що не відповідають чинному законодавству України, порушують його паво, як члена територіальної громади міста Кривого Рогу на доступ до інформації.
Враховуючи зазначене позивач просив визнання дій відповідача такими, що порушують конституційне право громадянина України.
14 грудня 2010 року позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача належним чином сповіщений про день та час розгляду справи в судове засідання не з’явився, причини своєї неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 звернувся до Громадської організації «Спілка громадян торгуючих на ринку «Північний» міста Кривого Рогу», членом якої він є, а до того є її головою, з пропозицією звернутись до Криворізької міської ради з питання щодо отримання інформації стосовно земельних ділянок, наданих Криворізькою міською Радою в оренду в межах міста Кривого Рогу. Зборами вищезазначеної Громадської організації було прийнято рішення щодо задоволення клопотання ОСОБА_1 та відповідно до вимог п.1,4 ст.19 Закону України «Про громадські організації», голова Громадської організації «Спілка громадян торгуючих на ринку «Північний» міста Кривого Рогу» - ОСОБА_1, захищаючи також інтереси громадянина України, звернувся до Криворізької міської ради зі запитом від 13 січня 2009 року, з питання надання інформації стосовно земельних ділянок, наданих Радою в оренду в межах міста Кривого Рогу для організації ринкової торгівлі.
В суді було встановлено, що листом відділу з правових питань виконкому Криворізької міської ради від 11.10.2004 року за № 1037 підтверджено той факт, що Громадська організація «Спілка громадян торгуючих на ринку «Північний» міста Кривого Рогу» легалізована 08 жовтня 2004 року шляхом повідомлення і занесена до Книги обліку об’єднань громадян за №88 (а.с.33).
За наслідками розгляду вищезазначеного звернення на адресу голови Громадської організації «Спілка громадян торгуючих на ринку «Північний» міста Кривого Рогу» ОСОБА_1 05.02.2009 року за № 7/18-27 було направлено відповідь (а.с.31). Отримана інформація була надана, однак не в повному обсязі, і як зазначено було у відповіді, з тих підстав, що частина запитаної інформації є конфіденційною.
Крім того, позивач зазначив, що Криворізька міська рада, як орган місцевого самоврядування, відповідно до вимог ст.. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» здійснює місцеве самоврядування на принципах гласності. Відповідно до вимог ст.. 34 Конституції України позивач, як громадянин, має право вільно збирати, зберігати, використовувати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Згідно до вимог ст.. 9 Закону України «Про інформацію» позивач має право на інформацію, яку він може використовувати для реалізації своїх прав. Згідно до вимог ст.. 10 Закону України «Про інформацію» позивач зазначає, що його право на інформацію забезпечується обов’язком органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення. Саме не надання відповідачем витребуваної позивачем інформації, на його думку, і порушує його права, як громадянина, на доступ до інформації.
Як було встановлено в судовому засіданні позивач обґрунтовуючи своє звернення до суду посилається саме на порушення відповідачем Закону України «Про інформацію».
Так, відповідно до вимог статті 5 зазначеного Закону, основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Крім того, Статтею 9 передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Однак, зазначеною статтею також зазначено, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Позивач підтримуючи свої вимоги заперечував саме проти того, що відповідачем віднесено запитувану ним інформацію до конфіденційної. Та зауважив, що відповідачем відповідно до вимог ст.. 71 КАС України не надано доказів, у підтвердження надання зазначеній інформації статусу конфіденційної, тобто, не надано відповідне рішення компетентного органу, а вважав, що відповідач самостійно надав цій інформації статус конфіденційна.
Відповідно до вимог ст..30 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом, за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну. В свою чергу, конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків. Згідно до ст. 32 Закону № 2657, громадяни України, державні органи, організації і об’єднання громадян подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, які зобов’язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб. Однак, вищевказаний інформаційний запит позивача не містить посилання щодо мети отримання зазначеної інформації.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у своїй відповіді від 05.02.2009 року № 7/18-27 та в заявлених в попередніх засіданнях в суді запереченнях на позов, було неодноразово вказано, що запитувана інформація є конфіденційною, оскільки стосується майнового стану інших громадян. Та роз’яснено позивачу його право на звернення до компетентних органів.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що твердження представника відповідача про те, що Криворізькою міською радою надано повну, в межах їх компетенції, відповідь на інформаційний запит від 13.01.2009 року підтверджується матеріалами справи.
Так, позивач звернувшись до відповідача із вищезазначеним клопотанням, фактично просив надати інформацію, яка містить відомості щодо певних фізичних та юридичних осіб та умов і підстав здійснення ними підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог ст.. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, що могли б порушувати права інших осіб. І як було зазначено вище, ст.. 9 Закону України «Про інформацію» встановлено, що реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати суспільні, політичні, економічні, соціальні й інші права, волі і законні інтереси інших громадян, права й інтереси юридичних осіб. Крім того, у відповідності до ст.. 23 цього Закону забороняється збір відомостей про особистість без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Так в рішенні Конституційного Суду України у справі у відношенні офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» і ст.. 12 Закону України «Про прокуратуру» (справа К.Г.Устименко) від 30.10.1997 року № 18/203-97 зазначено, що забороняється не тільки збір інформації, але і збереження, використання і поширення конфіденційної інформації про особистість без її попередньої згоди, крім випадків, установлених законом і тільки в інтересах національної безпеки, економічного благополуччя, прав і свобод людини. До конфіденційної інформації, як зазначає Конституційний Суд України, відносяться відомості про особу (походження, родинний стан, відношення до релігії, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан і інші персональні дані). Стаття 31 Закону України «Про інформацію» забороняє доступ сторонніх осіб до відомостей про інші особи, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами. Громадяни мають право знати у період збирання інформації, які відомості про них і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються. Необхідна кількість даних про громадян, які можна одержати законним шляхом, повинна бути максимально обмежена і може використовуватись тільки для законно встановленої мети.
А як і було зазначено вище, саме письмовий запит позивача і не містить належного обґрунтування щодо витребуваної інформації, його права на отримання витребуваної інформації та мету з якою збирається зазначена інформація та де буде використовуватись.
Крім того, відповідно до вимог ст.. 94 ЦК України гарантується захист немайнових прав юридичної особи, утому числі і права на інформацію про неї.
В ході розгляду справи позивачем не було надано доказів того, що запитувана у Криворізькій міській раді інформація відноситься до такої, що необхідна для виконання ним професійних обов'язків та не визначено спосіб захисту його порушеного права.
За наслідками розгляду справи суд вважає, що відповідачем було надано позивачу інформацію в межах їх компетенції та відповідно до вимог Закону України «Про інформацію», а тому, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись вимогами ст..ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Криворізької міської ради про визнання дій такими що порушують конституційне право громадянина України - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.В.Свистунова
Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2010 року.
Суддя: О.В.Свистунова