Справа №2-286/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З А О Ч Н Е
17 грудня 2010 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого судді Свистунової О.В.
при секретарі Нікорчук Н.М.
за участю
представника позивача Коніка К.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
27 квітня 2009 року позивач - Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк», звернувся із зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
12 жовтня 2009 року судом було зареєстровано зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» по визнання договору поруки недійсним.
Розпорядженням голови суду № 21 від 22 вересня 2010 року зазначену справу було передано до провадження судді Свистунової О.В.
Ухвалами Дзержинського районного суд м. Кривого Рогу від 17 грудня 2010 року в судовому засіданні були вирішені наступні питання, а саме: щодо розгляду зазначеної справи при заочному розгляді; залишено без розгляду зустрічні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» по визнання договору поруки недійсним; прийнято до розгляду заяву щодо збільшення позовних вимог та здійснено заміну позивача Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» на Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк».
В обґрунтування заявлених вимог, представник Позивача зазначила, що 22.02.2008 року між громадянкою України ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», було укладено кредитний договір № 014/7740/2/10624 та відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору відповідачці ОСОБА_2 було надано грошові кошти в сумі 60 000 дол. США на строк користування 240 місяців зі сплатою 12% річних. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 22.02.2008 року було укладено договір поруки № 014/7740/2/10624/2 між позивачем та ОСОБА_3. Відповідно до якого поручитель взяв на себе на добровільних засадах зобов’язання відповідати перед Позивачем за зобов’язаннями Відповідача 1 в повному обсязі, які виникають з умов Кредитного Договору.
У зв’язку з порушенням Відповідачем 1 умов Кредитного Договору та не виконанням Відповідачем 2 умов Договору Поруки Позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, які в ході розгляду справи було збільшено. Відповідно до збільшених вимог позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним Договором в розмірі 80 498,87 доларів США 87 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 636 746,06 гривень (1дол.США – 7,91 грн.), з яких: - заборгованість по капіталу кредиту в розмірі 58 908 долари США 83 центи, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 465 968,68 гривень (1дол.США – 7,91 грн.); - нараховані відсотки за фактичне користування кредитними коштами в розмірі 13 965, 48 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 110 466,95 гривень (1дол.США – 7,91 грн.); - пеня за прострочення сплати кредиту – 2 702,04 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 21 373,14 гривень (1дол.США – 7,91 грн.); - пеня за прострочення сплати по відсотках 4 922,52 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 38 937,13 гривень (1дол.США – 7,91 грн.) та судові витрати позивача по справі.
У судовому засіданні представник позивача за дорученням Коніка К.Є. позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Не заперечувала проти розгляду зазначеної справи при заочному розгляді.
17 грудня 2010 року Відповідачі належним чином сповіщені про день та час розгляду справи в судове засідання повторно не з»явилисть, причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про можливість розгляду справи за їх відсутності суду не надали.
Згідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідачі були повідомлені про слухання справи належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, що приймала участь при розгляді справи, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 27.04.2010 року Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
В судовому засіданні встановлено, що 22 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», яке відповідно до п. 1. Статуту Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» зареєстрованого Національним банком України 06 листопада 2009 року та Державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 16 листопада 2009 року за номером 10741050009014602 є правонаступником щодо прав і зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк») був укладений кредитний договір № 014/7740/2/10624 згідно якого позивачем було надано відповідачці ОСОБА_2 кредит в сумі 60 000,00 доларів США строком користування на 240 місяців до 21 лютого 2028 року із сплатою 12 % річних для придбання п»ятикімнатної квартири, розташованої на першому поверсі житлового 9-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Та укладено договір іпотеки № 014/7740/2/10624/1 від 22.02.2008 року предметом якого і є вищевказане майно.
Також, в якості забезпечення основного зобов'язання був укладений договір поруки № 014/7740/2/10624/2 від 22.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_3, яка згідно цього договору і виступила поручителем відповідача 1. За даним договором відповідач ОСОБА_3 зобов'язалася перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань, що випливають з Кредитного договору № 014/7740/2/10624 від 22.02.2008 р. укладеного між банком та боржником.
Відповідно до зазначеного Кредитного договору відповідач ОСОБА_2. зобов'язався щомісячно до 15 числа кожного місяця здійснювати сплату платежів згідно з Графіком платежів, що є додатком до Кредитного договору (п.5.2. Кредитного договору).
Відповідачами на теперішній час порушено основний обов'язок - погашення заборгованості по кредиту.
З моменту виникнення заборгованості за кредитним договором № 014/7740/2/10624 від 22.02.2008 р. банком були прийняті наступні заходи:
- 02 жовтня 2008 р. на ім'я ОСОБА_2 було направлено рекомендованим листом повідомлення-вимоги про порушення основного зобов'язання;
- 14.10.2008 року відповідачка ОСОБА_2 була особисто ознайомлена із зазначеною відповіддю;
- 23 січня 2009 року на адресу позивача надійшло письмове клопотання від ОСОБА_2 згідно до якого остання зобов»язалась продати квартиру та погасити заборгованість.
- 19 січня 2009 р. на ім'я ОСОБА_3 було направлено рекомендованим листом повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання. Яке вона також особисто отримала 19.01.2009 року.
Не зважаючи, на прийняті банком заходи до цього часу зобов'язання не виконані ні ким з відповідачів, тому слід вважати, що умови кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки порушені.
Відповідно до п. 6.5. Кредитного договору позивач, як кредитор, має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення позичальником пунктів договору щодо сплати платежів відповідно до Графіку платежів, порушення позичальником та або третіми особами умов укладених договорів забезпечення, а також наявності фактів невиконання Позичальником (його гарантами або поручителями) будь - яких зобов'язань.
Відповідно до п. 3.1.1. Договору поруки № 014/7740/2/10624/2 від 22.02.2008 р. Поручитель зобов'язаний протягом десяти робочих днів від дати отримання письмового повідомлення Кредитора про невиконання Позичальником забезпеченого порукою зобов'язання виконати відповідне зобов'язання шляхом перерахування суми Кредиту, несплаченої суми процентів, суми комісій, суми неустойки та витрат Кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимог і отриманням виконання за Кредитним договором, а також збитків Кредитора завданих порушенням Позичальником своїх обов'язків за Кредитним договором, на рахунки вказані в повідомлені Кредитора.
Зазначені вище повідомлення поручителю-відповідачу ОСОБА_3 посилались неодноразово, але зобов'язання так і не були виконані.
Відповідно до п. 3.1.2. зазначеного договору поруки, у разі невиконання Позичальником та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, Поручитель зобов'язаний відповідати перед Кредитором разом з Позичальником як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.
Відповідно до п. 3.5.2. зазначеного договору поруки Позичальник зобов'язаний у разі невиконання ним та Поручителем забезпеченого порукою зобов'язання, відповідати перед Кредитором як солідарні боржники всім своїм майном на яке, згідно з чинним, законодавством України, може бути звернено стягнення.
Станом на 01.10.2010 р. солідарна заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитом та відсотками з пенею за кредитним договором № 014/7740/2/10624 від 22.02.2008 р., становить 80 498 доларів США 87 центів, з них:
- заборгованість по капіталу кредиту в розмірі 58 908 долари США 83 центи;
- нараховані відсотки за фактичне користування кредитними коштами в розмірі 13 965, 48 доларів США;
- пеня за прострочення сплати кредиту – 2 702,04 долари США;
- пеня за прострочення сплати по відсотках 4 922,52 долари США.
Позивач просив суд солідарно стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача суму заборгованості у розмірі 80 498 доларів США 87 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року (1дол.США – 7,91 грн.) є еквівалентом 636 746,06 гривень (шістсот тридцять шість тисяч сімсот сорок шість гривень 06 копійок та судові витрати по справі.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Відповідно до частини 3 ст. 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно ст. 2 Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції (в т.ч. операції, пов'язані з переходом права власності на іноземну валюту та зобов'язання, предметом яких є іноземна валюта) з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Статтею 5 Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275, наданий банку Національним банком України письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом.
Згідно п. 2.3. вказаного вище Положення, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, в тому числі операції з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Відповідно до ст. 5 Декрету, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції.
Відповідно до п.1.5. зазначеного Положення, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Національний Банк України своїм листом №28-313/2178 від 29.05.2001 року повідомив: «осуществление резидентами операций по получению или предоставлению кредитов в иностранной валюте не требует индивидуальной лицензии Национального банка Украины.». Зазначений Лист Національно Банку виражає офіційну позиція органу, що уповноважений на регулювання валютного ринку, а отже має доказову базу. Таким чином спростовується твердження про необхідність ВАТ «Ерсте Банк»» (на цей час AT «Ерсте Банк») мати індивідуальну ліцензію на здійснення операцій по видачі кредитів в іноземній валюті.
На момент видачі кредиту ОСОБА_2 найменування Банку було Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» якому Національним Банком були видані Банківська ліцензія №224 від 25.01.2006 р. якою передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст.47 Закону "Про банки і банківську діяльність", в тому числі і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та Дозвіл №224-2 від 18.09.2007 p., яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операції щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті. Аналогічні ліцензія і дозвіл були видані і правонаступнику ВАТ «Ерсте Банк» - ПАТ «Ерсте Банк», які є чинними і на теперішній час. Правонаступництво підтверджується п. 1.3. Статуту ПAT «Ерсте Банк».
Відповідно до виписки з поточного валютного рахунку Позичальника та власноручно підписаної їм заяви про видачу готівки №7740/28352 від 22.02.2008 року (а.с.33) Позичальник отримав суму кредиту саме в доларах США.
ВАТ «Ерсте Банк» (на цей час ПAT «Ерсте Банк») уклав з ОСОБА_2 кредитний договір № 014/7740/2/10624 від 22.02.2008 р. та видав кредитні кошти Позичальнику ОСОБА_2 саме в доларах США маючи намір укласти його саме в зазначеній іноземній валюті та відповідно до умов кредитування в доларах США, насамперед щодо відсоткової (процентної) ставки в доларах США. Зважаючи на те, що відсоткові ставки за валютними кредитами та кредитами в національній валюті різні, для кредита в національній валюті повинна діяти інша - більша відсоткова ставка. Банк, відповідно до заявки позичальника розглядав питання надання Позивачу кредиту саме в доларах США, мав намір укласти та уклав кредитний договір в доларах США, освідомлював, мав намір надати та надав кредит саме в іноземній валюті.
Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору зазначені умови кредитування фізичних осіб в доларах та гривнях України, а на другій сторінці зазначається що «валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе Позичальник; витрати, пов'язані з купівлею або продажем валюти здійснюється за рахунок коштів Позичальника за тарифами (курсами валют), що будуть діяти в Банку на момент здійснення відповідної операції. Банк визначає валютний курс, за яким буде здійснюватися конвертація валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування ним, відповідно з поточним (готівковим або безготівковим) ринковим курсом».
Тобто, підписавши зазначене Повідомлення (Додаток №1) Позичальник свідомо взяв на себе валютні ризики за кредитним договором саме в іноземній валюті - доларах США. Кредитні кошти були отримані в доларах США та саме в доларах Позивач повинен виконувати свої зобов'язання та виконував їх до відповідного часу. Відсоткова ставка зазначена в договорі не змінювалась та свої зобов'язання позивача виконував саме в валюті кредиту - доларах США, що підтверджується чисельними заявами на переказ готівки саме в доларах США.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.
Позичальник зобов’язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки, відповідач ОСОБА_3 несе солідарний обов’язок перед позивачем за невиконання ОСОБА_2 зобов’язань за договором про надання кредиту, тому, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 80 498 доларів США 87 центів.
У підтвердження письмових заперечень відповідачами відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України не було надано належних доказів.
При вирішенні питань про розподіл судових витрат суд виходить з наступного, а саме: вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93, Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затв. наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15. Положення ч. 2 ст. 7 зазначеного Декрету про те, що з позовів, що подаються до суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті, до правовідносин між резидентами не застосовуються. З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 88 ЦПК підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача і сплачений в доход держави судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі 120,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 524, 526, 530, 542, 554, 610, 625, 1048, 1049 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.
Стягнути з відповідачів : ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», солідарно , заборгованість за кредитним Договором № 014/7740/2/10624 від 22.08.2008 року в розмірі 80 498 доларів США 87 центів ( вісімдесят тисяч чотириста дев»яносто вісім доларів США 87 центів) , що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року (1дол.США – 7,91 грн.) є еквівалентом 636 746,06 гривень (шістсот тридцять шість тисяч сімсот сорок шість гривень 06 копійок) , з яких:
- заборгованість по капіталу кредиту в розмірі 58 908 долари США 83 центи, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 465 968,68 гривень (1дол.США – 7,91 грн.);
- нараховані відсотки за фактичне користування кредитними коштами в розмірі 13 965 доларів США, 48 центів що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 110 466,95 гривень (1дол.США – 7,91 грн.);
- пеня за прострочення сплати кредиту – 2 702 долари США 04 центи, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 21 373,14 гривень (1дол.США – 7,91 грн.);
- пеня за прострочення сплати по відсотках 4 922 долари США 52 центи, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 01.10.2010 року є еквівалентом 38 937,13 гривень (1дол.США – 7,91 грн.).
Стягнути з відповідачів : ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», солідарно судові витрати по справі, а саме: судовий збір в розмірі 1 700,00 грн . (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.), витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі 120,00 грн .
Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апеляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Свистунова О.В.
Повне рішення суду виготовлене 18 грудня 2010 року.
Суддя: Свистунова О.В.