А П Е Л Я Ц І Й Н И Й СУД В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 жовтня 2010р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого – судді Іванюка М.В, суддів Камзалова В.В. та Колодійчука В.М, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, --
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2010р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Заявою від 25.05.2010р. позовні вимоги ним було уточнено ( а.с. 55 ). Зазначив, що 12.10.2009р. відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ДЕУ» держ.номер НОМЕР_3, не виконав вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу», внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Ланос TF69Y» держ. номер НОМЕР_2 під керуванням позивача, який рухався по перехрестю головною дорогою. Внаслідок даної дорожньо –транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_2 було пошкоджено.
Згідно договору підряду № 1 / 410 від 14.10.2009р. ( а.с. 12,13 ) позивач провів ремонт свого автомобіля на СТО «Автохелф». Відповідно до рахунку –фактури № ЗН 1037 від 19.10.2009р. ( а.с. 14 -16 ) вартість відновлювального ремонту склала 9981грн.66коп.
Згідно висновку експерта від 19.04.2010р. № 61 ( а.с. 45 -48 ) величина втрати товарної вартості автомобіля позивача внаслідок отриманих пошкоджень складає 2323 грн. 78 коп.
Страхова компанія «АХА Україна» виплатила ОСОБА_2 суму страхового відшкодування – 8035 грн. 06 коп ( за винятком франшизи та суми втрати товарної вартості застрахованого автомобіля ).
Таким чином, залишається не відшкодованою заподіяна відповідачем матеріальна шкода у розмірі 9981, 66 – 8035, 06 + 2323, 78 = 4270 грн. 38 коп.
Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь вартість упущеної вигоди в сумі 2295 грн. 52 коп. Зазначив, що він працює таксистом і згідно копії звіту як суб’єкта підприємницької діяльності, його дохід за третій квартал 2009р. склав 7073 грн (а.с. 22 ). Виходячи з цього, він отримав би за один календарний день 7073 : 92 = 76 грн. 88 коп. Оскільки простой автомобіля ОСОБА_2 у зв’язку з ремонтом складав 29 календарних днів ( з 12.10.2009р. по 09.11.2009р ) то розмір упущеної вигоди за цей час становить 76, 88 X 29 = 2229 грн. 52 коп.
Справа № 22ц -5269 / 2010р. Головуючий у першій інстанції Король О.П.
Категорія 34 Суддя –доповідач Іванюк М.В.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної тим, що він як таксист, протягом ремонту автомобіля був позбавлений можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність і тому його родина ( він в родині працює один ) була на цей час позбавлена засобів для існування.
При цьому просив відшкодувати такі понесені ним витрати : 70 грн. 92 коп на сплату судового збору, 120 грн. на ІТЗ, 486 грн. 92 коп. на оплату експертизи і 2000 грн. на правову допомогу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2010р. вказані позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди (відшкодування суми відновлювального ремонту автомобіля, втрати його товарного вигляду, а також в частині відшкодування судових витрат, витрат на правову допомогу і на проведення експертизи ) було задоволено повністю. А вимоги про відшкодування моральної шкоди було задоволено частково, на 1000 грн. ( замість 5000 грн, зазначених у позові ).
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про повну відмову ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог. Вважає, що суд, задовольняючи частково позов, не встановив обставини, які мають значення для справи, невірно оцінив докази, порушив норми матеріального і процесуального права.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 вважає апеляційну скаргу безпідставною і просить її відхилити.
Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню. Оскаржуване рішення має бути змінено з таких підстав :
Апеляційна скарга не містить переконливих доводів, з яких вбачалося б, що судом невірно стягнуто з відповідача залишок невідшкодованої вартості ремонтно –відновлювальних робіт і використаних для цього матеріалів, вартість втрати товарного вигляду автомобіля і суму упущеної вигоди. Зокрема, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно стягнув суму упущеної вигоди за весь час простою, включаючи і вихідні дні. Адже ці міркування апелянта з приводу того, у які дні позивач працює, відносяться лише до його припущень.
Норми матеріального і процесуального права у цій частині рішення судом застосовані правильно.
Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності задоволення судом вимог позивача про відшкодування моральної шкоди. Адже з тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 пов’язує заподіяння йому моральної шкоди з неотриманням ним та його родиною доходу від підприємницької діяльності на час простою автомобіля ( тобто дублюються підстави щодо вимог про відшкодування суми упущеної вигоди ). Таким чином, зазначених у ст. ст.1166, 1167 ЦК України правових підстав для відшкодування моральної шкоди у позові не зазначено. А суму упущеної вигоди суд згідно з оскаржуваним рішенням з відповідача вже стягнув. Вказана обставина є підставою для повної відмови ОСОБА_2 у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 2000 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу, так як з квитанції на а.с. 24 ( договір не надано ) не вбачається, який час витрачено особою, що надавала правову допомогу, та виходячи з якого встановленого розміру погодинної оплати праці цієї особи було визначено вказану суму.
З огляду на наведене вище в іншій частині оскаржуване рішення має бути залишено без змін.
Як вбачається з довідки на а.с. 28, відповідач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи. Згідно з ухвалою апеляційного суду від 17.09.2010р. його було помилково зобов’язано до сплати судового збору при подачі апеляційної скарги ( згідно п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» відповідача від такої оплати звільнено. Тому згідно ст. 83 ЦПК України сплачена сума має бути йому повернута.
Згідно ч.2 ст.314 ЦПК України у разі зміни рішення судом апеляційної інстанції ухвалюється нове рішення.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314, 316, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, --
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 липня 2010р. змінити і викласти його змінену частину у такій редакції :
ОСОБА_2 відмовити в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди і в відшкодуванні витрат на правову допомогу.
В іншій частині ( стосовно відшкодування суми відновлювального ремонту автомобіля і втрати його товарного вигляду, відшкодування суми упущеної вигоди, відшкодування понесених судових витрат і витрат на проведення експертизи ) рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2010р. у даній справі залишити без змін.
Повернути ОСОБА_1 45 грн. 26 коп, до сплати яких його було помилково зобов’язано згідно ухвали від 17.09.2010р. і які ним були сплачені 25 вересня 2010р. згідно квитанції № 23 у філії Вінницького облуправління Ощадбанку (ідентифікаційний код 09302607 ).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :
З оригіналом вірно :