Копія
Справа № 2а -996-10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Резнік Ю.В.
при секретарі Ящук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України м. Умань Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача незаконними, зобов”язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни та зобов”язання суб’єкта владних повноважень нараховувати підвищення до пенсії в подальшому , -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в посвідченні № НОМЕР_1, яке видане управлінням праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Черкаської області.
ОСОБА_1 в листопаді 2010 року звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій відповідача незаконними та зобов”язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30% надбавку до пенсії, як дитині війни. Позовні вимоги вона обґрунтовує тим, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі Закон) вона відноситься до вказаної категорії осіб – дитина війни - і тому, згідно з вимогами ст. 6 вказаного Закону, її з першого січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна пенсія з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, але в 2006-2010 роках така пенсія її не виплачувалась. Тому в позовній заяві, посилаючись на рішення Конституційного суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, № 10-рп від 22 травня 2008 року та ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, позивач ставить питання про зобов’язання відповідача - управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області нарахувати на її користь та виплатити її недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну пенсію починаючи з 01.01.2010 року .
Також позивач в позовній заяві вказує, що відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” розмір пенсії становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки відповідач добровільно не виплачує позивачу відповідні кошти, вона просить суд: визнати відмову відповідача відносно виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по теперішній час – протиправною, зобов”язати відповідача проводити в майбутньому нарахування щомісячної соціальної допомоги позивачу в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та стягнути судові витрати.
У судовому засідання позивач ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини, та просила суд задоволити її позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і вказував, що вони позов не визнають і просять суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі. В запереченні на позовну заяву, вказано, що позов є безпідставним, необґрунтованим і тому в його задоволенні позивачу слід відмовити. Також в запереченні вказано, що встановлений ст. 99 КАС України строк позовної давності пропущений позивачем без поважних причин і позивач в позовній заяві ставить питання про його поновлення, але будь-яких доказів з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності не надає. Крім того, оскільки відповідно до ст. 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів, то із врахуванням відповідних положень законодавства України з боку відповідача не має будь-яких порушень законодавства, тому, що бюджетами України на відповідні роки, не передбачене відповідне фінансування. А Законом України „ Про соціальний захист дітей війни”, передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Також вказав, що жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати вказаний розмір. Крім того в запереченні вказано, що діяльність Пенсійного фонду України врегульована Положенням про Пенсійний фонд України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261. Відповідно до п.15 зазначеного Положення вказано, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. В п. 2 Положення передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Тому у задоволенні позову, на думку представника відповідача позивачу слід відмовити в повному обсязі. Також це стосується і зобов”язання проводити нарахування в майбутньому, оскільки до суду позивач має право звертатися за захистом уже порушеного права і відповідно доводити в суді факт його порушення..
Суд, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно ст. 1 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни – дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується відповідною відміткою в посвідченні № НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України. Умань Черкаської області і отримує пенсію за віком..
Виходячи з того, що позивач є дитиною війни, суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені законом України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року, редакція якої діяла до 01 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується тільки виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до вимог Законів України « Про пенсійне забезпечення» і « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, суперечить вимогам ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим законом. Іншого нормативного акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший , немає. Однак суд вважає, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які віднесені до категорії „діти війни”, конституційної гарантії та права на отримання грошової допомоги, як дитині війни.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни – це створює умови правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Тобто така правова невизначеність не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, що гарантовані Конституцією України.
Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів.
Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні її відповідати.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових Законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 150 та ч.2 ст. 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України, які є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
В частині 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що державні і соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлено, що рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, яка передбачена ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області , за місцем проживання позивача, тому Управління ПФ України в м. Умань являється належним відповідачем по даній справі.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.10 2007 року № 1261. Відповідно до п. 15 вказаного Положення - Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управляння.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) діють відповідно до покладених на нього завдань.
Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Тобто нарахування і виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”.
Тому позивач має право починаючи з 01 травня 2010 року по 31 жовтня включно 2010 року (* в межах строку позовної давності) на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач проводить доплату до пенсії позивача відповідно до розмірів встановлених постановою КМУ всупереч положень ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”. Тобто КМУ встановив розміри сум з яких проводить розрахунок доплати пенсії позивачу відповідач, але ці розміри не відповідають розмірам встановленим Законом України „ Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору суд прийшов до висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії позивача, яка є дитиною війни, застосуванню підлягає розмір встановлений Законом України „ Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. А в ч. 2 вказаної статті, встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав , свобод чи інтересів. Тобто відповідно до ч.2 ст. 99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше. ОСОБА_1 звернулася до суду 24.11.2010 року і в позовній заяві( прохальна частина) ставила питання про поновлення строку позовної давності, але обставин та доказів з приводу поважності причин пропуску позовної давності не навела та не надала, тому згідно ухвали суду від 07 грудня 2010 року позов в частині позовних вимог що перевищує строк позовної давності, відповідно до вимог ст. 100 КАС України - залишено без розгляду.
Що стосується позовних вимог про зобов’язанні відповідача проводити нарахування щомісячної соціальної допомоги відповідно до вимог Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” в майбутньому, то суд вважає, що в задоволення позовних вимог в цій частині слід позивачу відмовити у зв”язку з безпідставністю і необґрунтованістю. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зазначений захист прав і свобод є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом порушення. Таким чином прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб в майбутньому є неправомірним і не може бути встановлене судом під час розгляду справи по суті по об’єктивних причинах, оскільки позивачем воно тільки презюмується ( передбачається).
Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 22, 55, 55, 95, 116, 117, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, від 04.11.2000 року, рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 ст.ст. 17, 19, 94, 99, 158, 159, 160-163 КАС України, суд –
П ОС Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області, щодо відмови провести нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, - неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни - в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з травня по жовтень 2010 року (в межах строку позовної давності – з 01 травня 2010 року по 31 жовтня 2010 року включно ) із врахуванням виплат, які були проведені позивачу за відповідний період травень – жовтень 2010 року.
У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови, У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя підпис Ю.В.Резнік
З оригіналом вірно:
Суддя: Секретар: