КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ

                       ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ        

                                                                           2-а-561/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року                                            м.Макіївка    

    Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області

у складі:                 головуючої - судді                     Негоди О.М.

при секретарі             Тихонюк О.М.

    за участю:                 позивача                 ОСОБА_1

                        представника відповідача         Братанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі – УПСЗН) про стягнення недоплаченої щорічної суми на оздоровлення за 2009 рік, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем його права на отримання соціальних виплат у гарантованому законом розмірі.

Ухвалою суду від 26 вересня 2010 року відкрито скорочене провадження у справі, пропущений з поважних причин ОСОБА_1   строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права за 2009 рік поновлений.

Відповідно до положень ч.4 ст.183-2 КАС України ухвалою суду від 8 жовтня 2010 року визначено необхідним розгляд справи провести за загальними правилами КАС України.

За заявою ОСОБА_1 суд ухвалою від 19 жовтня 2009 року зупинив провадження по справі на час перебування позивача у відрядженні. Ухвалою суду від 15 листопада 2010 року провадження по справі поновлено.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, на  обґрунтування яких послався на обставини та факти, викладені в позовній заяві, та зазначив, що він, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної суми на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Однак відповідачем компенсація грошових коштів на оздоровлення за 2009 рік до тепер не проведена нібито у зв’язку з накладеним арештом на рахунки. Постановою Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 30.10.2009 року з відповідача на його користь була стягнута компенсація на оздоровлення за періоди 2004-2005, 2007-2008 роки у розмірах, визначених ст.48 Закону. Тому він вважав, що за 2009 рік компенсація на оздоровлення йому буде нарахована у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. З письмової відповіді начальника УПСЗН від 18 серпня 2010 року йому стало відомо, що вказана компенсація знову нарахована у розмірі 100 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, і рекомендовано прийняте УПСЗН рішення оскаржити у судовому порядку.

Посилаючись на порушення його конституційних прав на належний соціальний захист, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії та стягнути на його користь з УПСЗН за рахунок коштів Державного бюджету України невиплачену суму щорічних виплат на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 4440 грн. із розрахунку: 888 грн.(мінімальна заробітна плата на момент звернення до суду) х 5 = 4440 грн.

Відповідач - управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради позовні вимоги не визнав.

 Представник відповідача Братанов А.О., не визнаючи позовні вимоги унаслідок їх безпідставності, зазначив, що соціальні виплати у вигляді допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії у 2009 році УПСЗН нараховані у порядку і розмірі, передбаченому для вказаної категорії осіб у постанові Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року в сумі 100 грн. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет на 2009 рік” не передбачені витрати на спірні соціальні виплати у розмірі, на якому наполягає позивач. Нарахована сума не сплачена у зв’язку з арештом рахунку УПСЗН. Вважає, що УПСЗН діяв у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивача при цьому порушені не були, тому просить у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України), суд установив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, віднесений до учасників другої категорії. Він перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1.

За даними управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, нарахована щорічна допомога на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в сумі 100 грн.

Зазначені обставини підтверджені відповідними документами і визнані учасниками судового розгляду.

Разом з тим основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі – Закон № 796-Х11).

Абзацом 4 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХП встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Зі змісту статті випливає, що даним законодавчим актом визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати.

Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 1 листопада 1996 р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” роз’яснив, що судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і Закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Нормою статті 62 Закону № 796-ХП Кабінету Міністрів України надано право роз’яснення порядку застосування цього Закону, а не встановлення розмірів компенсаційних виплат. Зазначеним Законом Кабінет Міністрів не уповноважено зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги та змінювати розмір допомоги на оздоровлення.

Зі змісту Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI „Про державний бюджет України на 2009 рік” не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати, зокрема для реалізації положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Основи соціального захисту відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами, а статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала право парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами – постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню положення статті 48 Закону № 796-ХП, який має вищу юридичну силу, а не постанови №№ 836, 562.

За таких обставин дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, які не відповідають встановленим ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визнаються такими, що порушують конституційні права позивача на здоров’я та належний соціальний захист.

Як вбачається із матеріалів справи, звернення ОСОБА_1  до суду із позовом про недоплату щорічної грошової допомоги за 2009 рік мало місце у вересні 2010 року.

Ухвалою суду від 26 вересня 2010 року пропущений з поважних причин ОСОБА_1   строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права за 2009 рік поновлений.

В розумінні ст.48 Закону № 796-Х11 допомога на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, спричиненої здоров’ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи, а згідно з частиною 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смертю. До тепер відповідачем компенсація грошових коштів на оздоровлення за 2009 рік не проведена.

За таких обставин суд не бере до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем 6-місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради повинно виплатити ОСОБА_1, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічну компенсацію на оздоровлення за 2009 рік виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХП).

Верховною Радою України дія ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 2009 рік не призупинялась. Розмір мінімальної заробітної плати відповідно до частини 7 ст.48 цієї статті, визначається на момент її виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи відповідно до ст.53 Закону „Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року N 2154-VI становить 907 грн., фактично щорічна допомога на оздоровлення за 2009 рік позивачу нарахована в сумі 100 грн., що явно не відповідає вимогам ст.48 Закону № 796-Х11.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень частини першої статті 71 КАС України докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо нарахування ОСОБА_1 у 2009 року щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 100 грн., визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є протиправними, тому з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи, що відповідачем до дня розгляду справи судом ОСОБА_1 не сплачена навіть нарахована сума 100 грн., суд на підставі ч.2 ст.11 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про захист яких позивач просить. Тому вважає, що розмір компенсації грошових коштів на оздоровлення за 2009 рік повинен дорівнювати 5 мінімальним заробітним платам на момент виплати  даної компенсації, а не на момент звернення позивача до суду.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст.88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

 На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст.11, 71, 88, 99, 100, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради провести   нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент її виплати , з урахуванням нарахованої суми.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом положень частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя