Справа  № 2-7434/10р.

                РІШЕННЯ

            ІМ»ЯМ       УКРАЇНИ

30 листопада 2010р.     Ленінський районний суд м.Вінниці

В складі головуючого Овсюка Є.М.

При секретарі Олійник І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ш особи без самостійних вимог на стороні позивача – ОСОБА_3, Ш особи без самостійних вимог на  стороні відповідача- приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу- Рудика ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири – недійсним,-

                ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1 11 жовтня 2010р звернувся до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що одержав у ОСОБА_2 в серпні 2009 року позику в сумі 15 тис доларів США. ОСОБА_2 надання позики обумовив укладенням договору купівлі-продажу належної  йому  квартири АДРЕСА_1 надавши йому гарантії, що він не буде здійснювати перереєстрацію даної квартири і при поверненні коштів поверне квартиру, тобто ця угода є удаваним правочином який приховує правочин позики, а тому його слід визнати недійсним.

    В судовому засіданні представник позивача підтримав позов і зазначив, що доказом того, що договір купівлі-продажу є удаваною угодою і відповідач не  цікавився  даною квартирою, є те, що реєстрацію даної квартири в БТІ відповідач провів через 10 місяців після укладення договору купівлі-продажу квартири  і за весь цей   час комунальні послуги відповідач за квартиру не сплачував.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав  і пояснив, що укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 було не удаваним правочином, а реальним. Вони посвідчили договір купівлі-продажу у приватного нотаріуса. Поскільки в даній  квартирі проживала престаріла бабуся ОСОБА_1 він погодився  відстрочити своє вселення в квартиру і її реєстрацію в органах БТІ. В подальшому в нього в сім»ї виникли проблеми з здоров»ям його батька, якому необхідна була допомога, а також з народженням сина і в цей час він не мав можливості завершити процедуру оформлення своєї власності на квартиру і лише 13.07.2010р. оформив її в БТІ.  За цей час квартирою не користувався і за квартплату не платив поскільки нею не користувався. В нинішній час користується даною квартирою, сторонніх осіб в ній не має, так як проживаюча в квартирі бабуся померла.

    Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив факт укладання між сторонами і посвідчення ними удаваного правочину, вказуючи, що між сторонами укладено саме договір купівлі-продажу, що їй роз»яснено зміст і правові наслідки укладеного правочину і будь-яких застережень чи умов жодна із сторін даного правочину не висувала.

 Ш особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився.

Заслухавши пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи, встановивши факти і відповідні їм правовідносини суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову приймаючи до уваги наступне.

По справі встановлено, що 14 серпня 2009 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 належну йому на праві власності квартиру № АДРЕСА_1, про що свідчить наявний в матеріалах справи договір купівлі-продажу зазначеної квартири, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5

Позивач стверджує, що даний договір є удаваним правочином укладений з метою приховати укладення договору позики. Дане твердження в судовому засіданні  не найшло свого підтвердження  і суперечить добутим в судовому засіданні доказам.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

Позивач стверджує, що між ними фактично був укладений договір позики і що після одержання від ОСОБА_2 15 тис. доларів США він здійснював погашення позики. Доказів на підтвердження цього позивач суду не надав.

Відповідно до ст.. 1047 ЦК України  договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш к у 10 разів  перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті ЦК України -  на підтвердження укладення договору позики та його умов  може бути представлена розписка або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми,або визначеної кількості речей.  Обставини на які посилається позивач не підпадають під ознаки договору позики, а саме: письмово укладений договір позики, а також розписка чи інший документ – відсутні. Бездоказовими є твердження позивача про те, що він щомісячно здійснював погашення своїх боргових зобов»язань перед  ОСОБА_2, поскільки жодного підтверджуючого документа про це не мається і це твердження спростовує ОСОБА_2

Навпаки, укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири відповідає вимогам ст.ст. 203.209. 210 ЦК України, є нотаріально посвідченими, при його укладенні нотаріусом сторонам роз»яснені правові наслідки даного правочину, ніяких умов чи застережень від сторін договору не надійшло. З цих позицій немає підстав для зобов»язання органів БТІ провести перереєстрацію даної квартири на ОСОБА_1

Оцінюючи наведене в сукупності суд не вбачає  однак удаваного правочину, передбаченого ст. 235 ЦК України і підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, а тому в позові слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст..ст. 203. 209. 210. 1047 ЦК України ст..ст. 57-60, 212-215, 218 ЦПК України,-

            ВИРІШИВ:

  В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ш особи на стороні позивача – ОСОБА_3, Ш особи на стороні відповідача- приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним і зобов»язання  проведення  перереєстрації квартири на ОСОБА_1 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя :