Справа № 22-ц-28728/2010р.                                         Головуючий 1-ї інст: Плетньов В.В.

Категорія: договірна                                         Доповідач: Яцина В.Б.    

УХВАЛА

іменем України

16 грудня 2010 р.                                 м. Харків.

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

-   головуючого – судді Карімової Л.В.,

-   суддів: Ізмайлової Г.М., Яцини В.Б.,

при секретарі Коршун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» про стягнення сум та відшкодування моральної шкоди,  –

ВСТАНОВИЛА:

18 березня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ХОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України» (далі по тексту – Банк), в якому поставила питання про відшкодування їй матеріальної шкоди в сумі 1 грн. 25 коп., завданої Банком внаслідок незаконного зняття цієї суми з її розрахункового рахунку, 5 грн. – незаконно привласненої комісійної плати  за послугу, яка не була надана; а також – відшкодувати понесені нею у зв’язку з розглядом справи судові витрати:  100 грн. за надані їй юридичні послуги, 330 грн. транспортних витрат, пов’язаних з необхідністю з’являтися до суду, сплачені судовий збір, плату за ІТЗ , комісійні виплати банку за надання послуг по перерахуванню цих коштів. Позивачка також просила відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 5000 грн., яка була завдана Банком внаслідок  постійного та образливого для позивачки порушення її прав вкладника Банку.  

На обґрунтування позову вказала, що при виконанні через виконавчу службу рішення Київського  районного суду м. Харкова від 03 грудня 2007 року по справі № 2-337/07/17 про повернення належних позивачці від Банку 125 грн., відповідач з її рахунку в цьому Банку,  без її згоди утримав 1 грн. 25 коп., внаслідок чого незаконного заволодів її майном. (у якості комісійних). Крім того, при поверненні позивачці, за домовленістю з Банком, 23 грудня 2008 року 17 грн., які за її заявою підлягали перерахуванню  Мерефянським філіалом Банку до державного бюджету у якості штрафу, - їй не було повернуто 5 грн. комісійних, сплачених позивачкою 20 грудня 2008 року за здійснення цього перерахунку, необхідність в чому відпала.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, за їх безпідставністю. Вказав, що між сторонами існує договір на розрахунково-касове і депозитне обслуговування, з додатком, відповідно до умов якого й було утримано з позивача 1 грн. 25 коп. в рахунок оплати за послуги банку по зарахуванню на користь позивачки 125 грн., які надійшли на її рахунок. Обґрунтовуючи законність неповернення 5 грн. представник відповідача зазначив, що ці кошти є плата за надані Банком послуги по перерахуванню 17 грн., які позивачка сплатила відповідно до п. 1.1.8.1 тарифів за послуги установ ВАТ «Державний Ощадний банк», затверджених постановою правління Банку від 26 вересня 2001 року № 107. Факт завдання моральної шкоди не доведений.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм  процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому вона вказала, що суд не взяв до уваги, що послуга, за яку позивачка сплатила Банку комісійну винагороду 5 грн., перерахування 17 грн. до бюджету, не була надана.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з’явилися у судове засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду  першої  інстанції  в межах доводів апеляційної  скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.2008 Банком ОСОБА_1 було надано послугу з прийняття 17 грн. для їх наступного перерахунку до державного бюджету. При цьому відповідно до п. 1.181 Тарифів за послуги установи ВАТ «Державний Ощадний банк», затверджених постановою правління Банку від 26 вересня 2001 року № 107,  позивачка сплатила до Банку 5 грн. комісійних. За заявою ОСОБА_1 Банк 23 грудня 2008 року повернув їй 17 грн., відмовивши у поверненні сплачених за послуги 5 грн. комісійних з посиланням на те, що оскільки відповідач повністю надав позивачці послугу по прийняттю коштів для їх перерахування до бюджету, відсутні підстави для повернення цієї суми.

17.02.2009 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 в Банку надійшли 125 грн., і на умовах укладеного між сторонами договору  № 1079 від 22.12.200 року на розрахунково-касове і депозитне обслуговування фізичної особи та п. 4 додатку № 1 до нього, який передбачає що безготівкове зарахування коштів на рахунок клієнта, що надходять у СБОН з інших фінансових джерел без укладання угоди на виконання таких операцій на платній основі за рахунок юридичної особи, - при зарахуванні цієї суми було утримано на користь Банку 1 % від суми перерахувань, що складає 1 грн. 25 коп.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором, - утримання Банком за укладеними між сторонами договором банківського рахунку 1 грн. 25 коп. плати за зарахування суми на рахунок позивачки є законним та обгрутованим.

Згідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з наведеного, оскільки позивачка не надала доказів на підтвердження наявності іншої домовленості сторін про наслідки розірвання з її боку фактично укладеного між сторонами публічного договору на прийняття та перерахунок до державного бюджету 17 грн., суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до вказаної норми права відмовив позивачці у задоволенні позову про стягнення 5 грн.

При таких обставинах та виходячи з наведених норм права, висновки суду першої інстанції про правомірність дій Банку при виконанні правочинів стосовно грошових коштів позивачки є законними та обґрунтованим, що свідчить про відсутність підстав, передбачених ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, для відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Оскільки договір банківського рахунку не передбачає можливості відшкодування моральної шкоди, а завдання моральної шкоди внаслідок  інших, позадоговірних дій, знаходиться поза межами розглянутого судом першої інстанції позову, судова колегія відхиляє наведені з цього приводу доводи апеляційної скарги.  

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, судова колегія апеляційного суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст.  308, 313, 315, 317, 319, 324  ЦПК України, судова колегія, –  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає  законної  сили після її проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: підпис

Судді колегії: підписи

Копія вірна. Суддя -