РІШЕННЯ

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Летягіної О.В.

Суддів Любобратцевої Н.І.

при секретарі Чистякової Т.І.

 Вернігор О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Акціонерного комерційного – інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Кримського регіонального Департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», треті особи: Національний банк України, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Стоковська Т.В., приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Тимощук І.А. про визнання недійсними договорів за апеляційними скаргами Національного банку України та ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 жовтня 2010 року,                                                    

В С Т А Н О В И Л А:

        Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до АКІБ «УкрСиббанк» в особі Кримського Регіонального Департаменту АКІБ «УкрСиббанк», третім особам Національному банку України, Приватному нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Стоковської Т.В., Приватному нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Тимощук І.А. про визнання недійсними : кредитного договору № 10901375000 \попередній № 78ФМК05\ від 21.04.2005 року з урахуванням додаткових угод, укладеного  ОСОБА_5 та АКІБ «УкрСиббанк», договору про надання споживчого кредиту № 11391288000 від 05.09.2008 року укладеного між тими ж сторонами, договорів поруки № 73Ф \МК05 від 21.04.2005 року та № 227677  від 05.09.2008 року  укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6, іпотечних договорів від 21.04.2005 року та від 05.09.2008 року  укладених між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6  

       Вказують, що   21.04.2005 року ОСОБА_5 було отримано за кредитним договором 90 000  доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ 454 500  грн.; 26.10.2005 року позивачем було отримано 30 000  доларів США, що еквівалентно  151 500 грн.; 27.06.2006 року  ним було отримано ще 80 000  доларів США, що еквівалентно  404 000  грн.; 14.06.2007 року позивачем було отримано 147 000  доларів США, що еквівалентно 742 350  грн.; 05.09.2008 року позивачем було отримано 60 000 доларів США, що еквівалентно  291 018  грн.

       Всього ОСОБА_5 отримано гроші в сумі  по курсу НБУ 2 043 368 (два мільйона сорок три тисячі триста шістдесят вісім) гривень. Сплачено по квитанціям 814 152  гривні 83 копійки , штрафних санкцій сплачено  на суму 90 (дев'яносто) гривень 03 копійки. Сплачено комісії за видачу кредиту 17 966 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) гривень.

      Таким чином сукупний обсяг сплачених коштів нараховує 832 209 (вісімсот тридцять дві тисячі двісті дев'ять) гривень 13 копійок.

      Здійснивши залік отриманої суми 2 043 368 (два мільйона сорок три тисячі триста шістдесят вісім) гривень та сплачені відповідачу 832 209 (вісімсот тридцять дві тисячі двісті дев'ять)    гривні     13     копійок    залишок  буде складати суму   1 211 158  (один  мільйон двісті одинадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) гривень 90 копійок.

       Позивачі просять здійснити двосторонню реституцію за кредитними договорами  від 21.04.2005 року та від 05.09.2009 року та стягнути з ОСОБА_5 на користь АКІБ «УкрСиббанку»  в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» 1 211 158 гривен 90 коп. рівними частками на протязі 120 місяців.

       Позивачі вважають, що оспорюванні кредитні договори на момент їх підписання сторонами суперечили не тільки: ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. З Закону України № 2346-ІП «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 6, 7 постанови Національного банку України № 200 від. 30.05.2007 року «Про затвердження правил використання готівкою іноземної валюти на території України», ст. З, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також п. 2.1, 2.4, 3.3, 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 року  та і ст. 11, 15, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до п.1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, який вчинено без відповідного дозволу (ліцензії), може бути признаний судом недійсним. Позивач також зробив зауваження на те, що відповідачем не було надано суду доказів наявності в нього відповідного дозволу (ліцензії) на видачу позичальнику кредиту в іноземній валюті. Крім того, ні в кредитному договорі № 78Ф/МК/05 від 21.04.2005 року, ні в договорі про надання споживчого кредиту № 11391288000 від 05.09.2008 року не зазначено на підставі якого дозволу (ліцензії") діяв відповідач, укладаючи угоди кредитування в іноземній валюті.

       Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим  від 1 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі Кримського Регіонального Департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» - задоволено в повному обсязі.

       Визнано правочини за Кредитним договором № 10901375000 (попередній  78Ф/МК/05) від 21.04.2005 року - нікчемним.

      Визнано правочин за договором про надання споживчого кредиту з Правилами № 11391288000 від 05.09.2008 року - нікчемним.

      В наслідок визнання нікчемності правочину Кредитний договір № 10901375000 (попередній № 78Ф/МК/05) від 21.04.2005 року з урахуванням додаткових угод до нього, укладених між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 - визнано недійсним.

      Внаслідок визнання нікчемним правочину договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11391288000 від 05.09.2008 року укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 - визнано недійсним.

      Договори поруки № 73Ф/МК/05 від 21.04.2005 року та № 227677 від. 05.09.2008 року, укладені між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 - визнано недійсними.

      Іпотечні договори від 21.04.2005 року (зареєстрований за № 1006) та від 05.09.2008 року (зареєстрований за № 1023), укладені між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 - визнано недійсними.

     Зобов'язано АКІБ «УкрСиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» прийняти у ОСОБА_5 суму в розмірі 1 211 158 (один мільйон двісті одинадцять тисяч сто п'ятдесят вісім) гривень 90 копійок, з розстрочкою платежу на 120 (сто двадцять) місяців, при таких умовах, що місячний платіж буде складати 10 092 (десять тисяч дев'яносто дві) гривні 93 копійки.

      Стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк» в особі Кримського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_5 сплачені судові витрати в сумі 120 гривень 00 копійок.

     Не погодившись з вказаним рішенням суду Національний банк України та ПАТ «УкрСиббанк» подалі  апеляційні скарги. В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобі, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюється на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Також посилаються, на те що законодавством України чітко визначено правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб’єктом кредитних зобов’язань.

       Апелянти вважають, що визначаючи укладання кредитного договору в іноземній валюті  неправомірним, а здійснення операції кредитування такими що потребують наявності індивідуальної ліцензії Національного  банку України, суд порушив норми матеріального права, а саме ст.. 99 Конституції та ст..5 Декрету. Вказують, що відповідно до норм ст..ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст..ст. 32, 44 ЗУ « Про Національний банк України», ст..ст. 2, 47, 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст..ст. 1,3 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», банк, який у встановленому порядку отримав банківську ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті.

      Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги  підлягають задоволенню з наступних підстав.              

      Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

      Згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

      Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

      З висновками суду не може погодитися колегія суддів, оскільки вважає рішення суду постановленим з порушенням норм як процесуального так і матеріального права.

      Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_5 21.04.2005 року уклав  з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 10901375000\попередній № 78ФМК05\ та уклав додаткові угоди до нього. 05.09.2008 року він уклав з банком договір про надання споживчого кредиту  № 11391288000 . Гроші за цими договорами ОСОБА_5 отримав в іноземної валюті, доларах США.

      На надання та отримання кредитів саме в іноземній валюті  були згодні обидві сторони, оскільки ніяких зауважень чи заперечень на час укладання договорів та додаткових угод не робили.

      21.04.2005 року та 05.09.2008 року  між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 були укладені договори поруки у порядку забезпечення вищевказаних  кредитного договору та договору про надання споживчого кредиту.

      21.04.2005 року   та  05.09.2008 року  між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 були укладені іпотечні договори  у порядку забезпечення  вищевказаного кредитного договору та договору про надання споживчого кредиту.

      Статтею 215 ЦК України передбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом \нікчемний правочин. У цьому  разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

      Статтею 203 ЦК України передбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути  вільним  і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

      З матеріалів справи вбачається, що  зміст правочинів укладених сторонами  не суперечить  нормам Цивільного кодексу України  та іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

      Усі  правочини, які оспорюються позивачами,  вчинені у формі, встановленій законом.   Правочини мали реальне настання правових наслідків, оскільки гроші були банком надані  та позивачем отримані, проценти за договорами позивач сплачував, тобто договори  діяли. Договори поруки та іпотечні договори також мали реальні  правові наслідки.    

      Доказів того, що  ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності на час укладання договорів, суду надано не було, як і доказів того, що волевиявлення сторін по справі  не було вільним.

      Позивачі добровільно уклали всі договори, погодившись на всі вказані в договорах умови.

      До того ж у судовому засіданні  Апеляційного суду АР Крим  ОСОБА_5  пояснив, що на час укладання спірних договорів  всі  умови цих договорів  його  влаштовували. Гроші, саме в доларах США, він отримав  відповідно до умов договорів та додаткових угод.

      Доводами  позивачів  щодо недійсності укладених ними договорів  є те, що банк на час укладання кредитного договору та договору на надання споживчого кредиту не мав права  видавати  кредит в іноземній валюті  та не  надав їм всю необхідну при укладанні таких договорів інформацію.

       Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

        Відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобі, який без обмежень приймається на всій території України, однак в той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

        Статтею 1054 ЦК України передбачається. що за кредитним договором банк або інша  фінансова установа \кредитодавець \ зобов’язується надати грошові кошти \кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути  кредит та сплатити проценти.

        При цьому згідно зі  статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» грошові кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.        

        Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюється на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Також  законодавством України чітко визначено правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб’єктом кредитних зобов’язань.

       Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності на містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентувати умови кредитування в іноземній валюті.

       Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є  генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

       Тобто, банк за умови  наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

       За відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій , отриманої у встановленому  порядку. Тому у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

        Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що  суд визначаючи, що укладання кредитного договору в іноземній валюті є неправомірним, а здійснення операції кредитування потребують наявності індивідуальної ліцензії Національного  банку України,  порушив норми матеріального права,  оскільки  відповідно до норм ст.ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 ЗУ « Про Національний банк України», ст..ст. 2, 47, 49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1,3 5 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», банк, який у встановленому порядку отримав банківську ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку та здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті. Такі повноваження  на час укладання спірних договорів мав і АКІБ «УкрСиббанк».

         Необґрунтованими колегія суддів вважає і  інші доводи  позову щодо недійсності укладених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договорів, оскільки не ґрунтуються на нормах закону.  

         З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення  суду постановленим з порушенням  норм матеріального і процесуального права, тому  апеляційні скарги задовольняє, а рішення суду  скасовує, з ухвалення нового рішення про відмову в позові у зв’язку з  необґрунтованістю всіх позовних вимог.

        На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314,317,319  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА :

           Апеляційні скарги Національного банку України та ПАТ "УкрСиббанк" - задовольнити.

          Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 1 жовтня 2010 року - скасувати.

         Ухвалити по справі нове рішення.

         В позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Акціонерного комерційного - інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Кримського регіонального Департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", треті особи: Національний банк України, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Стоковська Т.В., приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Тимощук І.А. про визнання недійсними договорів - відмовити.

         Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: