РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    15 грудня  2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Руснак А.П.

                                                       Суддів Адаменко О.Г.

Кірюхіної М.А.

                                            при секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  відкритого акціонерного товариства «Крименерго»  до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми збитків,   за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на рішення  Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від  5 серпня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

     30 січня 2008 року відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) «Крименерго» звернулось до суду з позовом  до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути на відшкодування збитків, завданих порушенням «Правил користування електричною енергією для населення»,  608 грн. 84 коп.

     Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі, проживаючи в АДРЕСА_1,  допустили порушення правил користування електричною енергією для населення, яке полягає зриві пломби енергонагляду для самовільного підключення, про що складено акт від 28.03.2007 року № 120255. Рішенням комісії ВАТ «Крименерго» від 11.04.2007 року за вказане порушення нараховані збитки в сумі 608 грн. 84 коп. Добровільно відповідачі відмовились відшкодувати цю суму.

     Рішенням Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від 5 серпня 2010 року у задоволені позову ВАТ «Крименерго» відмовлено.

     ВАТ «Крименерго» подало апеляційну скаргу, в якій  просить рішення суду скасувати  і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що оскільки відповідачі фактично проживали на момент вчинення порушення в будинку АДРЕСА_1  і користувалися електричною енергією за цією адресою, то вони вважаються споживачами електричної енергії відповідно до вимог ст. ст. 526, 610, 714 ЦК України і ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику» і мають нести відповідальність за порушення правил користування електричною енергією, яке було виявлено 28 березня 2007 року  у вказаному будинку і зафіксовано в акті про порушення № 120255.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_6 і її представника,  дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

     Відмовляючи у задоволенні позову ВАТ «Крименерго», суд виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на час складання акту про порушення правил користування електричною енергією  в АДРЕСА_1, тобто 28 березня 2007 року, були власниками цього будинку і мають будь-яке відношення до вчинення цього  порушення.

     Колегія суддів погоджується за висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, але з інших правових підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

     Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

     Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Відповідно до вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

     Проте, частиною 3 цієї статті передбачено, що  апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

     Апеляційним розглядом встановлено, що 28 березня 2007 року представниками ВАТ «Крименерго» було складено акт № 120255 про порушення правил користування електричною енергією абонентом ОСОБА_8, на ім’я якої відкрито особовий  рахунок  № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1.

     Згідно з актом виявлене порушення полягало  у  відсутності пломби енергонагляду на лічильнику, який знаходиться в будинку (а.с.6).

     Рішенням  комісії ВАТ «Крименерго» від 11 квітня 2007 року (протокол № 97)  споживачу ОСОБА_8 було нараховано збитки в сумі 608 грн. 84 коп. (а.с.7).

     Проте із свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.28).

     Після смерті ОСОБА_8  будинок АДРЕСА_1  перейшов у власність її сина  - ОСОБА_9  на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 9 грудня 2003 року (а.с. 110-111).

     На момент складання акту про порушення правил користування електричною енергією № 120255 від 28.03.2007 року    ОСОБА_9 був зареєстрований  у цьому будинку разом зі своєю  дочкою ОСОБА_9 (після шлюбу Поповою) М.С. і колишньою дружиною ОСОБА_6

     25 грудня 2007 року ОСОБА_9 подарував цей будинок своїй дочці – ОСОБА_5 (а.с. 112-113).

     ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 помер (а.с.109).

     Відповідно до вимог частини 2 ст. 509 ЦК  України  зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

     Частиною 3 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 4 ст. 26  Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

     Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання   повинно виконуватись належним чином відповідно до умов  договору і вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Відповідно до  ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

     Відносини між громадянами - споживачами електричної енергії та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (далі ПКЕЕ), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року N 1357 з наступними змінами і доповненнями.

      Пунктом 48 ПКЕЕ в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією;  ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки.

     Відповідно до пунктів 10 - 15 ПКЕЕ  прилад обліку повинен мати пломбу з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту та пломбу з відбитком клейма або логотипу енергопостачальника.

     У разі встановлення приладу обліку в квартирі (будинку) або іншому об'єкті споживача енергопостачальник складає акт про збереження пломб у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

     Відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі, на інших об'єктах споживача, та пломб на них несе споживач.

     У разі виявлення зовнішнього пошкодження приладу обліку, зриву пломби або його несправності в роботі споживач зобов'язаний негайно письмово повідомити про це енергопостачальника.

     Пошкоджені прилади обліку, а також прилади обліку із зірваними або пошкодженими пломбами підлягають експертизі, що проводиться комісією у складі представників енергопостачальника та територіальних органів Держенергонагляду і Держспоживстандарту.

     Пунктом 53 ПКЕЕ передбачено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

     У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

     На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках, передбачених пунктом 35 цих Правил), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача.

     Розмір завданих енергопостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта про виявлення порушення за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків, але не більше терміну позовної давності.

     Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до методики, затвердженої НКРЕ.

     Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 р. за N 782/12656.

     Підпунктом 3 пункту 2.1 цієї Методики в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин,  встановлено, що вона застосовується у разі виявлення відсутності пломб (зрив пломб) Держспоживстандарту України або електропередавальної організації на розрахункових засобах обліку електроенергії в місцях, указаних в акті про пломбування, складеного у порядку, встановленому ПКЕЕ.

     Відповідно до частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

     Частиною 2 ст. 59 ЦПК України  передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

     Всупереч зазначеним нормам процесуального права позивач не надав  допустимих доказів на підтвердження факту вчинення відповідачами порушення правил  користування електричною енергією, яке є підставою для нарахування суми збитків, оскільки складений у порядку, встановленому ПКЕЕ, акт про пломбування лічильника в АДРЕСА_1  відсутній.

     Крім того, у  акті про порушення від 28.03.2007 року вказано про відсутність пломби  енергонагляду, а не Держспоживстандарту України або електропередавальної організації, як це передбачено ПКЕЕ.

     Експертиза лічильника у встановленому порядку не проводилась, отже, підстав вважати, що його показники  були занижені, також немає.

     Посилання позивача на вчинення відповідачами порушення у вигляді самовільного підключення також допустимими доказами, тобто відповідним актом про порушення, а також актом про попереднє відключення споживача,  не підтверджуються.

     За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції  прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову, але не  визначив вірно правовідносини сторін і не застосував до них норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

     Зазначені порушення відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України дають підстави для зміни судового рішення в частині  правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст.  313, 314, 316, 317  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

                                                            ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Крименерго»  задовольнити частково.

     Рішення  Ялтинського міського суду  Автономної Республіки Крим від  5 серпня 2010 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

     В решті рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 серпня 2010 року залишити без змін.

     Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його  проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

     Судді: