У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді   Руснак А.П.

Суддів Адаменко О.Г.

Кірюхіної М.А.

При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,  за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу  Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від  16 вересня 2010 року про відмову у забезпеченні позову,

                                                     В С Т А Н О В И Л А:

     ОСОБА_5 звернулась  до суду з позовом до ОСОБА_6 про витребування  з чужого незаконного володіння майна на загальну суму 61635 грн.

     На забезпечення свого позову ОСОБА_5 просить накласти арешт на належний відповідачу будинок  АДРЕСА_1.

     Ухвалою  Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від   16 вересня 2010 року  у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовлено.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_5   просить скасувати ухвалу і  прийняти рішення про задоволення її заяви про забезпечення позову,  оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.

     Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представника позивача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відмовляючи ОСОБА_5 у забезпеченні її позову до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а майно, на яке позивач просить накласти арешт, не є предметом позовних вимог.

     Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Згідно з частиною 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається  на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення  може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

     Конкретні види забезпечення позову встановлені частиною 1 ст. 152 ЦПК України, у тому числі накладання арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

     Згідно з частиною 3 цієї ж статті  види забезпечення позову  мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

     З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 просить витребувати з незаконного володіння відповідача належне їй майно загальною вартістю 61635 грн., яке залишилось в будинку № АДРЕСА_1.  Будь-яких доказів на підтвердження того, що спірне майно на момент пред’явлення позову відсутнє або пошкоджено, позивач не надала. Отже,  забезпечення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути здійснено шляхом накладення арешту на спірне майно, а не на інше належне відповідачу майно, вартість якого значно перебільшує ціну позову.

     За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачу житловий будинок.

     З огляду на зазначене, відповідно до вимог пункту 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу  і залишає ухвалу без змін, як таку, що постановлена з додержанням вимог закону.

     На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, 307, пунктом 1 ст. 312, ст. ст.  313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

     Ухвалу  Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від  16 вересня 2010 року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і  оскарженню не підлягає.    

     Судді: