РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Руснак А.П.
Суддів Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» про стягнення компенсації і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
2 березня 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», в якому, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути на її користь компенсацію у зв’язку з несвоєчасною виплатою їй заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1 червня 2004 року вона працювала в державному підприємстві «Санаторій «Алуштинський»» на посаді медичної сестри, а з 1 лютого 2007 року - медичної сестри з масажу. 6 листопада 2009 року її було звільнено у зв’язку із скороченням штату. На момент звільнення їй не була виплачена заробітна плата за період з 1 вересня по 6 листопада 2009 року в сумі 4643 грн. Розрахунок з нею був проведений лише 23 липня 2010 року.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що висновок суду про відсутність вини відповідача у невиплаті їй заробітної плати не підтверджується ніякими доказами і суперечить вимогам ст. ст. 116, 117 КЗпП України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що вини відповідача у порушенні вимог ст. 116 і 117 КЗпП України немає, оскільки санаторій є державним підприємством і затримка виплати заробітної плати сталася у зв’язку з нестачею у нього коштів.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Апеляційним розглядом встановлено, що ОСОБА_5 з 1 червня 2004 року працювала медичною сестрою в ДП «Санаторій «Алушинськиий», 1 лютого 2007 року була переведена на посаду медичної сестри з масажу, а 6 листопада 2009 року була звільнена у зв’язку із скороченням штату на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У порушення даної норми ДП «Санаторій «Алуштинський»» не виплатило ОСОБА_5 при звільненні нараховану заробітну плату за період з 1 вересня по 6 листопада 2009 року в сумі 4643 грн., що підтверджується поясненнями сторін, копіями розрахункових листів і довідки про середню заробітну плату.
Ця сума була виплачена позивачу у повному обсязі 23 липня 2010 року, тобто після звернення ОСОБА_5 з позовом до суду про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки відповідач при звільненні ОСОБА_5 6 листопада 2009 року у порушення вимог ст. 116 КЗпП України не виплатив їй заробітну плату в сумі 4643 грн., вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, тобто з 7 листопада 2009 року по 23 липня 2010 року.
Відповідач всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України не довів відсутність свої вини у затримці розрахунку з позивачем при звільненні.
Відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, тобто з 7 листопада по 23 червня 2010 року складає 13907 грн. з наступного розрахунку:
((1725,40+1567,53):44))х175, де:
1725,40 - заробітна плата за вересень;
1567,53 - заробітна плата за жовтень;
44 - кількість робочих днів у вересні та жовтні;
175 - кількість робочих днів в період затримки розрахунку.
Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено проведення компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.
Згідно з пунктом 2 цього Положення компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
ОСОБА_5 заробітну плату за вересень 2009 року в сумі 1397 грн. (після утримання податків і обов’язкових платежів) і заробітну плату за жовтень 2009 року в сумі 1269 грн. (після утримання податків і обов’язкових платежів) було виплачено лише у липні 2010 року.
За період з жовтня 2009 року по липень 2010 року індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс на 6,1 % (100,9х101,1х100,9х101,8х101,9х100,9х99,7х99,4х99,6х 99,8), а за період з листопада 2009 року по липень 2010 року – на 5,1 % (101,1х100,9х 101,8 х101,9х100,9х99,7х99,4х99,6х99,8).
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення компенсації також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Сума компенсації складає 185 грн. 18 коп. ((1397х 6,1%) + (1269х5,1%).
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Доводи відповідача, що позивач ухилялась від своєчасного отримання заробітної плати, ніякими доказами не підтверджуються і спростовуються поясненнями представника відповідача про відсутність у підприємства коштів для своєчасної виплати заробітної плати.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 132 грн. 82 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 вересня 2010 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Стягнути з державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» на користь ОСОБА_5 компенсацію в сумі 185 грн. 18 коп. і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 13097 грн.
Стягнути з державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» на користь держави судовий збір в сумі 132 грн. 82 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: