УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Руснак А.П.
Суддів Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
при секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Крименерго», третя особа – ОСОБА_6, про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
2 грудня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Крименерго» про захист прав споживачів, в якому, остаточно уточнивши позовні вимоги, просить визнати противоправними дії відповідача, пов’язані з припиненням постачання електроенергії до його будинку, та стягнути на його користь понесені ним витрати на придбання електричного комунікаційного обладнання в сумі 712 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1 та споживачем електроенергії, оскільки на його ім’я відкритий особовий рахунок. Між ним та ВАТ «Крименерго» укладений договір про постачання електроенергії. З 13 червня 2008 року його будинок було відключено від енергопостачання, не зважаючи на відсутність для цього будь-яких підстав. Після його звернення до відповідача було з’ясовано, що його будинок підключений до енергопостачання через електричну мережу приватного підприємця ОСОБА_6, яка і відключила його від електромережі. ВАТ «Крименерго» погодилося підключити його до своєї мережі лише після того, як він придбав за власні кошти електричне комунікаційне обладнання для монтажу окремого вводу незалежно від мережі ОСОБА_6 Проте, понесення ним витрат на підключення суперечить вимогам Правил користування електричною енергією.
Ухвалою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 липня 2010 року у якості третьої особи до участі у справі було залучено приватного підприємця ОСОБА_6
Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Крименерго» на користь ОСОБА_5 на відшкодування збитків 712 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. В іншій частині позову відмовлено.
ВАТ «Крименерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що при ухваленні рішення суд не врахував, що відповідно до вимог пунктів 8 і 17 «Правил користування електричною енергією для населення» придбання електричного комутаційного обладнання є обов’язком споживача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання противоправними дій відповідача, пов’язаних з припиненням постачання електроенергії до будинку АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що таких дій відповідач не вчиняв.
У цій частині рішення суду не оскаржується, а тому відповідно до вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення на його користь з ВАТ «Крименерго» на відшкодування збитків 712 грн., суд першої інстанції виходив з того, що цю суму ОСОБА_5 витратив на придбання електрообладнання для відновлення підключення його будинку до електропостачання, що відповідно до Правил користування електричною енергією для населення має бути здійснено за рахунок енергопостачальника.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Частинами 5 і 6 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що енергопостачальники зобов'язані забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.
Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість. У разі надання обґрунтованої відмови енергопостачальник зобов'язаний повідомити про це органу ліцензування (ліцензіару). Якщо для створення можливості електропостачання необхідно будівництво (реконструкція) мереж (об'єктів), які повинні бути невід'ємною частиною вже існуючих, будівництво може провадитися згідно з технічними умовами, виданими підприємствами електроенергетики, за рахунок або силами замовників (власників) та користувачів зазначених об'єктів з подальшою їх передачею на баланс підприємств електроенергетики і відшкодуванням витрат на їх будівництво (реконструкцію) у розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін. Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об'єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є споживачем електроенергії за адресою АДРЕСА_1. На його ім’я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 і з ним укладено договір на постачання електричної енергії. При цьому будь-яких застережень про використання мереж інших осіб для постачання електроенергії споживачу ОСОБА_5 у договорі не зазначено.
Пунктом 11 цього договору передбачено право споживача на підключення до електричної мережі за умов дотримання правил користування електричною енергією.
13 червня 2008 року ОСОБА_5 було припинено постачання електроенергії до його будинку приватним підприємцем ОСОБА_6, оскільки будинок ОСОБА_5 було підключено до електропостачання через її мережі і прилади обліку електроенергії.
22 липня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до ВАТ «Крименерго» з актом-претензією щодо відновленням електропостачання до його будинку.
10 серпня 2008 року йому було повідомлено, що для відновлення електропостачання до його будинку йому необхідно відновити існуючу схему підключення, досягнувши згоди з ОСОБА_6 про спосіб урахування спожитої електроенергії, або у разі її відмови придбати за свій рахунок провід для монтажу окремого вводу незалежно від мереж ОСОБА_6
Для відновлення електропостачання у своєму будинку незалежно від мережі ОСОБА_6 ОСОБА_5 придбав електрообладнання вартістю 712 грн. Це обладнання було використано ВАТ «Крименерго» для підключення позивача до електромережі з метою відновлення електропостачання у його будинку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки енергопостачання в будинку ОСОБА_5 було припинено не з його вини, договір між ним і ВАТ «Крименерго» свою дію не припиняв, технічні умови на обладнання окремого вводу ОСОБА_5 не видавались, ВАТ «Крименерго» у виконання умов договору про користування електроенергією, укладеного з ОСОБА_5, мало підключити його до електропостачання за свій рахунок і своїми силами.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Оскільки ОСОБА_5 поніс витрати на придбання обладнання для відновлення енергопостачання до його будинку, ВАТ «Крименерго» зобов’язано відшкодувати йому понесені збитки.
За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ВАТ «Крименерго» на його користь на відшкодування збитків 712 грн.
Доводи відповідача, що згідно з пунктами 8, 17 Правил користування електричною енергією для населення вартість електричного обладнання має відшкодувати споживач, є необґрунтованими, оскільки ці вимоги стосуються лише засобів обліку електричної енергії, а не комутаційного обладнання, яке використовується для підключення споживача до електромережі.
З огляду на зазначене, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Крименерго» відхилити.
Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про відшкодування збитків залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: