УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Руснак А.П.
Суддів: Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – Перша ялтинська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просить визнати за нею право власності на ј частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року її матері - ОСОБА_7.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ј частку вказаної квартири її мати успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року свого чоловіка - ОСОБА_8. Після смерті матері вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги і прийняла спадщину, оскільки проживала і була зареєстрована разом з матір’ю у спірній квартирі. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріуса вона не може, оскільки мати за життя правовстановлюючі документи на спадщину після смерті чоловіка отримати не встигла.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і вимогам закону.
Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що її мати перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 і після його смерті прийняла спадщину. Вона на момент смерті матері була зареєстрована і проживала разом з нею у спадковій квартирі, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін і їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на частку квартири, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на момент смерті своєї матері хоча і була зареєстрована разом з нею у спірній квартирі, але фактично в ній не проживала, отже не може вважатися такою, що прийняла спадщину.
Проте, такий висновок суд зробив з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами частини 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України
від 3 березня 2004 року N 20/5, і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
3 березня 2004 р. за N 283/8882, встановлено, що с відоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8 (а.с.4).
Після його смерті залишилася спадщина у вигляді Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, яка належала йому згідно свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 18 січня 1994 року (а.с.3).
Спадкоємцями першої черги після його смерті є його мати ОСОБА_6 і його дружина ОСОБА_7, які у встановлений законом шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (а.с.83-84).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7.
Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7 є її дочка ОСОБА_5
З копії будинкової книги та паспорту ОСОБА_5 вбачається, що з 24 вересня 2004 року вона була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 разом з матір’ю (а.с. 9-11, 52).
Отже, факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті її матері ОСОБА_7 підтверджується належними документами.
З матеріалів спадкової справи, заведеної Першою Ялтинською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_7, вбачається, що 30 вересня 2009 року до нотаріальної контори поштою надійшла заява ОСОБА_5 про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_7, проте для отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 до нотаріальної контори не звернулась і їй у його видачі відмовлено не було.
За таких обставин колегія вважає, що ОСОБА_5 може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті своєї матері в нотаріальній конторі.
Згідно з роз’ясненнями пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Пунктом 1 ст. 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На зазначені обставини суд уваги не звернув і ухвалив у справі рішення, допустивши порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Проте, частиною 3 цієї статті передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Виходячи з характеру допущеного судом порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги і відповідно до вимог частини 1 ст. 310 ЦПК України скасувати рішення із закриттям провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, частиною 1 ст. 310, ст. ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 вересня 2010 року скасувати із закриттям провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: