УХВАЛА

                                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     15 грудня  2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Адаменко О.Г.

                                                Суддів Руснак А.П.

Кірюхіної М.А.

                                     при секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зміну договору у зв’язку з істотною зміною обставин, і за зустрічним позовом  публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії  «Кримське регіональне управління публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від 17 серпня 2010 року,

                                                                ВСТАНОВИЛА:

     24 лютого 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з  позовом до публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит»  з позовом про зміну умов договору у зв’язку з істотною зміною обставин.

     23 вересня 2009 року ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги і остаточно просила: змінити умови підпункту 2.1 пункту 2 договору  № 2202-П/08/Д-114 про відкриття кредитної лінії, укладеного між нею та відповідачем  14 квітня 2008 року, виклавши їх у наступній редакції: «2.1. Банк відкриває Позичальнику поновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності та надає йому Кредитні ресурси в сумі 898900,00  гривень з оплатою за  відсотковою ставкою 14,5 % річних;  визнати обов’язки ОСОБА_5 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за вказаним договором по погашенню заборгованості по кредиту, згідно із змінами, що внесені до підпункту 2.1. пункту 2 договору, такими, що виконані у повному обсязі; стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь 302530,22 грн. надмірно сплачених у якості погашення кредитної заборгованості згідно із зазначеним договором.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 квітня 2008 року між нею та відповідачем   був укладений договір №2202-П/08/Д-144 про відкриття кредитної лінії  в сумі 178000 доларів США, що на той момент за курсом НБУ  складало 898900 грн., під 14,5 % річних. При укладенні цього договору вона виходила з того, що відсоткова ставка за кредитом у іноземній валюті  була значно нижчою  ніж відсоткова ставка за кредитом у гривні, а також з того, що на НБУ  відповідно до Конституції  України і Закону України «Про Національний Банк України» покладений обов’язок забезпечити стабільність грошової одиниці України – гривні до долару США не більше рівня 5,25 грн. за 1 долар. Проте у зв’язку з різким підвищенням курсу долару США, знеціненням гривні майже на 59 % відносно долару США її борг перед банком та проценти по ньому зросли  у півтора рази. На її думку ці обставини є істотними і дають підстави для зміни умов договору щодо валюти і суми кредиту.

     2 квітня 2009 року ПАТ «Банк  «Фінанси та Кредит»  звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

     Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 квітня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №2202-П/08/Д-144 від 14.04.2008 року, згідно з яким ОСОБА_5  строком до 13 квітня 2009 року була відкрита кредитна лінія на суму 178000 доларів США  з оплатою 14,5% річних.  Отримавши гроші за цим договором ОСОБА_5 свої зобов’язання по своєчасному погашенню кредиту та сплаті процентів не виконала, у зв’язку з чим станом на  18 березня 2010 року утворилась  заборгованість у загальній сумі  652120,99 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту  в сумі 16036,48 доларів США, що еквівалентно  130603,49 грн. за курсом 8,0093 грн. за 1 долар США; заборгованість по процентах в сумі   9924,36 доларів США, що еквівалентно  31431,38 грн. за тим же курсом долару США до гривні; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення  кредиту в сумі 490086,12 грн.

     Рішенням  Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від  17 серпня 2010 року  у задоволенні позову  ОСОБА_5 відмовлено. Зустрічний позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»  задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5  на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Кримське регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»  заборгованість за кредитним договором № 2202-П/08/Д-144 від 14.04.2008 року станом на 18.03.2010 року у загальній сумі   319279,06 грн., а також  880 грн. на відшкодування судових витрат.

     ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить  скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення  про задоволення її позову у повному обсязі і відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на неповне з’ясування судом  обставин, що мають значення для справи,  і порушення норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема,  зазначає, що, суд ухвалив рішення без урахування вимог Закону України «Про захист майнових прав громадян у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи», Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Національний банк України», компетенцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

     Також суд допустив  порушення ст. ст.  212-214 ЦПК України. Так, суд  не надав оцінки тому факту, що банк порушив умови договору, здійснивши дострокове погашення кредиту за рахунок коштів  депозиту при відсутності заборгованості. У зв’язку з цим вона залишилась без коштів, з яких здійснювала погашення кредиту і процентів.

     Суд не застосував до спірних правовідносин вимоги ст. ст. 617 і 263 ЦК України і не звільнив її від сплати неустойки, не врахувавши, що неналежне виконання нею обов’язків за договором, а саме порушення строків сплати відсотків в листопаді 2008 року – лютому 2009 року, виникло не з її вини, а внаслідок надзвичайних невідворотних зовнішніх  обставин, які не залежать від її волі, а саме у зв’язку зі світовою фінансовою кризою, що за усіма ознаками підпадає під поняття випадок і непереборна сила.

     Суд не звернув уваги на те, що договір  про відкриття кредитної лінії на 178000 доларів вона  уклала з банком з метою вільно користуватися наявними у неї грошима в сумі 1000000 грн.,  які вона поклала на депозит у цьому ж банку.

     Суд зробив невірний висновок про відсутність чотирьох передбачених ст. 652 ЦК України  умов, необхідних для зміни кредитного договору, оскільки всі ці умови на її думку є у наявності.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і її представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відмовляючи у задоволенні позову  ОСОБА_5  до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про зміну договору у зв’язку з істотною зміною обставин, суд першої інстанції виходив з того, що передбачених законом підстав для цього немає.

     Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 порушила умови кредитного договору  щодо своєчасного погашення кредиту і процентів, а отже має сплатити банку заборгованість по кредиту в сумі  130603,49 грн., заборгованість по процентах в сумі 31431,38 грн. і пеню зменшену до  159639,53 грн., тобто до розміру загальної заборгованості на підставі  частини 3 ст. 551 ЦК України.

     З такими висновками суду першої інстанції погоджується  колегія суддів,  оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

     З матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», яке в наступному було перетворене у публічне акціонерне товариство,  і ОСОБА_5  був укладений договір  №2202-П/08/Д-144  про відкриття кредитної лінії на суму  178000 доларів США  з оплатою 14,5% річних на строк до 13 квітня 2009 року із щомісячним  поверненням кредитних коштів і сплатою процентів у строки, встановлені графіком.

     Пунктом 6.1. договору передбачено, що за прострочення повернення Кредитних ресурсів і/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку  пеню у розрахунку 1% простроченої суми за кожен день прострочення.

     У забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за цим договором між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5 14 квітня 2008 року був укладений договір застави №114, згідно з яким ОСОБА_5  надала Банку у заставу  майнові права на суму 1000000 грн., які виникли у Заставодавця на підставі  депозитного договору про банківський строковий вклад №ДПГ-9869 від 14 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_5

     Договором № 2 про внесення змін  до договору про відкриття кредитної лінії №2202-П/08/Д-144 від 9 лютого 2009 року  пункт 3.3 викладено в редакції,  згідно якої Позичальник уповноважує Банк при настанні строків повернення кредиту та процентів, передбачених п.п. 3.2., 4.3., 4.4. та іншими пунктами цього договору, списувати грошові кошти з поточних рахунків позичальника, у межах сум, що підлягають сплаті Банку по цьому договору, після настання строків платежу (договірне списання) списання грошових коштів здійснюється відповідно встановленого законодавством порядку на рахунок №29096021671411.

     Свої зобов’язання по своєчасному погашенню кредиту та сплаті процентів ОСОБА_5  не виконала, у зв’язку з чим станом на  18 березня 2010 року склалася заборгованість в сумі  652120,99 грн., в тому числі: заборгованість по кредиту  в сумі 16036,48 доларів США, що еквівалентно  130603,49 грн. за курсом 8,0093 грн. за 1 долар США; заборгованість по процентах в сумі   9924,36 доларів США, що еквівалентно  31431,38 грн. за тим же курсом долару США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення  кредиту в сумі 490086,12 грн.

     Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

     Відповідно до ст. 525 ЦК України  одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено  договором або законом.

     Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

     Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

     Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

     1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

     2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

     3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

     4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

     Згідно з вимогами ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

     Укладаючи договір відкриття кредитної лінії в іноземній валюті з найменшою процентною ставкою  і відкриваючи депозит у гривні з найбільшою процентною ставкою ОСОБА_5 виходила з  пропозицій банку, які були найбільш вигіднішими для неї на той час.

     Таким чином  вона взяла на себе відповідні ризики, у тому числі і щодо можливих змін курсу внутрішньої валюти, стабільність якої не в змозі передбачити жодна з країн світу, у тому числі і Україна.

      За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду, що ризик погіршення курсу національної валюти  до долару США  у відносинах, що склалися за кредитним договором, лежить саме на боржникові, а тому підстави для зміни договору, передбачені ст. 652 ЦК України, відсутні.

     Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що  до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше  не встановлено  цим параграфом і не випливає  із суті кредитного договору.

     Згідно з вимогами частини 2 ст. 1050 ЦК України  якщо договором  встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення  частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

     Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання  настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

     Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

     З урахуванням зазначених норм матеріального права суд обґрунтовано  задовольнив вимоги банку про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 128672,80 грн., заборгованості по процентах в сумі 30966,73 грн., а також  пені, зменшеної з 490086,12 грн. до 159639,53 грн.

     Доводи ОСОБА_5, що вона не виконала своїх зобов’язань за кредитним договором  у зв’язку зі світовою фінансовою  кризою, не можуть бути підставою для відмови у позові банку, оскільки світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача можливості  виконувати умови укладеного договору, а відсутність у боржника необхідних коштів, відповідно до частини 2 ст. 617 ЦК України,  не вважається випадком,  який дає підстави для звільнення від відповідальності  за порушення зобов’язання.

     Безпідставне списання відповідачем коштів з  депозитного рахунку ОСОБА_5  на погашення заборгованості по кредиту також не звільняє позивача  від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором.

     За таких обставин, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів  

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу   ОСОБА_5 відхилити.

     Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим   від 17 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

     Судді: