РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Сімферопольської міської ради, Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» про визнання права власності, за апеляційною скаргою заступника прокурора м.Сімферополя Автономної Республіки Крим на рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
25 березня 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі КРП «СМБРТІ») про визнання права власності на житловий будинок літер «Я» загальною площею 19,7 кв.м., розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1, та зобов’язання КРП «СМБРТІ» зареєструвати за ним право власності на вказаний будинок.
Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок літер «Я» загальною площею 19,7 кв.м., розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1. КРП «СМБРТІ» зобов’язано зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на цей житловий будинок.
Рішення сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили.
Проте, з апеляційною скаргою на дане рішення звернувся прокурор м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що до участі у справі не притягнуто інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, на яку згідно із законом покладено функції контролю і нагляду у сфері будівництва.
Крім того, ухвалюючи рішення суд першої інстанції не врахував положення ст. 331 ЦК України, Закону України «Про планування та забудову територій», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», згідно з якими право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, а експлуатація об’єктів, які не прийняті в експлуатацію у встановленому законом порядку, заборонена.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд керувався частиною 1 ст. 331 ЦК України і виходив з того, що позивач перебудував належне йому на праві власності нежитлове приміщення, що розташоване на його власній земельній ділянці, в житловий будинок, який згідно з технічним висновком відповідає вимогам ДБН.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.
Згідно з частиною 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Позивач не надав доказів на підтвердження факту прийняття у встановленому законом порядку реконструйованого ним нежитлового приміщення в експлуатацію.
Таким чином, рішення суду не відповідає вимогам частини 2 ст. 331 ЦК України.
Частиною 1 ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2008 року без залучення підрядних організацій приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, які споруджувалися без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури, за наявності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Згідно з пунктом 2 «Положення про державний архітектурно-будівельний контроль», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 225 від 25 березня 1993 року, д ержавний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.
Відповідно до пункту 3 «Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м.м Києві і Севастополі», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року № 317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2007 року за № 1361/14628, основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (державний архітектурно-будівельний контроль).
Згідно з підпунктом 5 пункту 4 зазначеного Положення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до покладених на них завдань забезпечують реалізацію встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Таким чином, рішення суду порушує права держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, на яку покладено здійснення функцій державного архітектурно-будівельного контролю і забезпечення реалізації встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора м. Сімферополя Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2008 скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: