П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року                                                    м. Сімферополь

      Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2008 року, якою

                                                               ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий по АДРЕСА_1  

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки,

                         ВСТАНОВИВ:

       Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14 вересня 2008 року, близько 3 год. 40 хв., на вул. Октябрьська, б. 110 в с. Укромне Сімферопольського району керував транспортним засобом ВАЗ 2103, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) і від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати і закрити провадження в справі, посилаючись на те, що судом неповно досліджено всі обставини справи. При цьому апелянт, не оспорюючи керування ним транспортним засобом після вживання алкогольних напоїв, стверджує, що йому не було запропоновано встановлення стану сп’яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів. Крім того посилається на те, що судом при обранні стягнення не враховано, що він не мав спеціального права керування  транспортними засобами, у зв’язку з чим до нього не могло бути застосовано стягнення у виді позбавлення цього права.

              Крім того, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови у зв’язку з пропуском цього строку з поважної причини, посилаючись на несвоєчасне ознайомлення з прийнятим судом рішенням тільки 9 листопада 2010 року, оскільки дізнався про це рішення наприкінці жовтня 2010 року у зв’язку з навчанням в школі з метою отримання спеціальності водія.

             Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав своє клопотання, перевіривши його доводи, суд вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, але не брав участі у розгляді справи судом і копія постанови суду йому була направлена 26 вересня 2008 року, про що свідчить довідковий лист справи Проте будь-які дані про своєчасне отримання ним цієї копії постанови в справі відсутні. Враховуючи ці обставини, заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про отримання ним копії постанови суду тільки 9 листопада 2010 року, що підтверджується його розпискою в матеріалах справи (а.с.7).

             Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана до суду 12 листопада 2010 року (а.с. 8).

             За таких обставин суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на подачу апеляційної скарги, як пропущений з поважних причин.

             Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши його доводи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

             Як вбачається з перевірених апеляційним судом матеріалів справи, при її розгляді суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

     Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 14 вересня 2008 року, його складено відносно ОСОБА_1 за керування в цей день близько 3 год. 40 хв., на вул. Октябрьська, б. 110 в с. Укромне Сімферопольського району транспортним засобом ВАЗ 2103, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) і відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння у присутності двох свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (а.с.1).

              Поясненнями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтверджується та обставина, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння із застосуванням спеціального технічного засобу і в медичному закладі (а.с. 3, 4).

              Крім того, відповідно до власних пояснень ОСОБА_1, наданих до матеріалу на окремому аркуші, він підтвердив керування ним транспортним засобом і свою відмову від огляду на стан сп’яніння як із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі. Крім того, він пояснив також про роз’яснення йому працівниками ДАІ вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України  (а.с.2).

              Ставити під сумнів ці докази підстав немає.

              Таким чином судом дана належна оцінка всім доказам в справі в їх сукупності і він обґрунтовано дійшов висновку про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вищенаведених обставин і відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння, тобто вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

               Проте заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про застосування судом стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у порушення вимог закону.

               Відповідно до роз’яснень п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, суди не вправі застосовувати позбавлення права керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права, або взагалі його не мала.

               Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, при його складанні особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі паспорта, а не водійського посвідчення. Наявність або відсутність у ОСОБА_1 права керування транспортними засобами судом першої інстанції не перевірялась.  

               Як вбачається з наданих до апеляційної скарги матеріалів, ОСОБА_1 не надавалося права керування транспортними засобами (а.с.13).

               За таких обставин стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами до ОСОБА_1 не може бути застосоване, у зв’язку з чим постанова суду в цій частині підлягає зміні з накладенням стягнення у виді штрафу в межах санкції статті 130 ч.1 КУпАП в редакції, яка діяла на час вчинення правопорушення.

               На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,

                                                               ПОСТАНОВИВ:

                Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Сімферопольського районного суду АР Крим від 26 вересня 2008 року.

               Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

               Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП змінити і накласти на нього стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн., який перерахувати до бюджету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим на рахунок 33117336700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в АР Крим, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740405.  

               В решті постанову залишити без змін.  

               Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

               Суддя                                               Бондарєв В.К.