П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополь Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2010 року, якою відносно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого по АДРЕСА_1
провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито у зв’язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 2 травня 2010 року, приблизно о 20 год. 50 хв., на вул. Севастопольська, б. 31 в м. Сімферополі, керуючи транспортним засобом «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушуючи вимоги п.п. 9.2 (б), 9.4, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, при зміні напрямку руху і перестроюванні на праву смугу руху, не подав сигнал повороту, якій відповідає напрямку руху праворуч, не переконався, що це буде безпечним для інших учасників руху, внаслідок чого допустив зіткнення с автомобілем ВАЗ 21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався з правого боку позаду у попутному напрямку прямо, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою суду провадження в справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду і провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, вважаючи, що неправильно встановлено місце зіткнення транспортних засобів, оскільки не враховані пояснення свідків – очевидців події, а також дані схеми ДТП, на якій позначено місце з характерними ознаками для зіткнення автомобілів (осипання бруду, скла, деталей автомобілів). Крім того, оспорює достовірність даних, отриманих при додатковому огляді місця ДТП, оскільки не наведено технічні характеристики транспортного засобу, який було використано при цьому огляді, а також з тих підстав, що огляд було проведено без його участі. Також апелянт оспорює висновки експерта щодо встановлення швидкості руху автомобіля іншого учасника ДТП, оскільки враховано гальмовий шлях тільки до місця зіткнення транспортних засобів, посилаючись також на те, що встановлена швидкість в 68,2 км/год свідчить про порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.4 ПДДУ.
Заслухавши ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, заслухавши ОСОБА_2, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши їх доводи і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з перевірених апеляційним судом матеріалів справи, при її розгляді суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 18 вересня 2010 року, його складено відносно ОСОБА_1 за те, що він 2 травня 2010 року, приблизно о 20 год. 50 хв., на вул. Севастопольська, б. 31 в м. Сімферополі, керуючи транспортним засобом «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушуючи вимоги п.п. 9.2 (б), 9.4, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, не подав сигнал повороту, якій відповідає напрямку руху праворуч при зміні напрямку руху і перестроюванні, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого допустив зіткнення с автомобілем ВАЗ 21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався з правого боку позаду у попутному напрямку прямо, що призвело до пошкодження транспортних засобів (а.с.1).
Відповідно до вимог п.п. 9.2 б, 9.4, 10.1, 10.3 ПДДУ, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом, які належить подавати завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Доводи апелянта про відсутність з його боку будь-яких порушень ПДД України і відсутність у зв’язку з цим складу правопорушення в його діях є аналогічними його поясненням у судовому засіданні, які були предметом дослідження і суд обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до пояснень потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні, він рухався прямо зі швидкістю приблизно 70 км/год і попереду нього автомобіль під керуванням ОСОБА_1 з другого (лівого) ряду попутного напрямку раптом почав перестоюватися на смугу його руху, не подавши сигналу повороту, і потерпілий був вимушений вжити заходи з екстреного гальмування, але уникнути зіткнення не вдалося (а.с. 66-67).
Такі пояснення потерпілого узгоджуються і з іншими доказами в справі.
Згідно з висновками спеціаліста від 22 червня 2010 року, в цій дорожній обстановці водій ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п.п. 9.2 б, 9.4, 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України і він мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом комплексного виконання наведених вимог ПДДУ (а.с. 47-50).
Як вбачається з дослідження спеціаліста, його висновки зроблено на підставі дослідження матеріалу перевірки, в тому числі і на підставі протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і схеми до нього, які підписані і ОСОБА_1, який не заперечував проти їх змісту і відповідності відображеного в них фактичним обставинам зіткнення автомобілів (а.с.6-11).
В судовому засіданні ОСОБА_1 також пояснив, що він згоден з тими пошкодженнями, які відображені в протоколі огляду, а також згоден зі схемою події, яка складалася з його участю (а.с.66).
Безпідставними є доводи апелянта про неправильність встановлення місця зіткнення автомобілів, виходячи з наступного.
Відповідно до висновків спеціаліста, місце зіткнення автомобілів, яке враховувалося при дослідженні, було визначено на підставі наявних слідів гальмування автомобіля ВАЗ.
Не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта про те, що для визначення місця зіткнення автомобілів необхідно було врахувати сліди, які є характерними для зіткнення (осипання бруду, скла та ін.).
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4, який зробив вищенаведені висновки, пояснив, що місце зіткнення автомобілів з урахуванням слідів осипання визначається в тому випадку, коли відсутні сліди гальмування автомобілів до місця їх зіткнення. В цьому конкретному випадку на місці події наявні сліди гальмування автомобіля ВАЗ до місця зіткнення, з якого далі вже мають місце сліди волочіння і зсуву, які виникли після зіткнення і заподіяно пошкодженими деталями автомобіля ВАЗ. Таким чином, слідів гальмування достатньо для правильного визначення місця зіткнення автомобілів (а.с.67).
Відповідно до висновків трасологічного дослідження, первинне контактування двох транспортних засобів сталося між лівою передньою кутовою частиною автомобіля ВАЗ і правою задньою поверхнею автомобіля Фольксваген.
Спростовуються і посилання апелянта про те, що він не змінював напрямку руху і не перестроювався в перший ряд, а їхав прямо, виходячи з наступного.
Місце зіткнення розташовано на відстані 2 м. 90 см. від правого краю проїзної частини по ходу руху автомобіля ВАЗ, який до моменту зіткнення рухався по першій смузі руху і зміщався праворуч (про що свідчать сліди гальмування). Автомобіль під керуванням ОСОБА_1 також незначно був повернутий праворуч і враховуючи місце пошкодження автомобілів (права задня бокова поверхня автомобіля Фольксваген під керуванням ОСОБА_1 і лівою передньою кутовою частиною автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_2), що свідчить про те, що до моменту зіткнення автомобіль Фольксваген рухався в середині проїзної частини, частково займаючи дві смуги руху, а з урахуванням його зміщення праворуч обґрунтованими є висновки, що він перестроювався з одної смуги руху на іншу, по якій рухався автомобіль ВАЗ.
Ствердження апелянта про порушення ОСОБА_2 вимог ПДДУ у зв’язку з перевищенням ним дозвільної швидкості руху в населених пунктах, оскільки він рухався зі швидкістю більше ніж 60 км/год, не впливають на правильність висновків суду про вину ОСОБА_1 у даній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки як вбачається з висновків спеціаліста, навіть при русі автомобіля під керуванням ОСОБА_2 зі швидкістю 60 км/год, яка є дозвільною у населеному пункті, останній все одно не мав технічної можливості запобігти зіткненню в цій дорожній ситуації (а.с.50).
Таким чином, в даному випадку швидкісний режим автомобіля під керуванням ОСОБА_2 і перевищення ним швидкості руху (зі швидкістю більш ніж 60 км/год) не знаходиться у причинному зв’язку з наслідками у виді дорожньо-транспортної пригоди.
Посилання апелянта про недостовірність даних, отриманих внаслідок додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, були предметом дослідження судом першої інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки технічні параметри автомобіля, який використовувався при огляді (а саме об’єм двигуна) не мають істотного значення для правильності отримання даних, оскільки проводилися замірювання часу до місця зіткнення з часу виїзду його на смугу руху автомобіля ВАЗ при русі автомобіля Фольксваген зі швидкістю 30 км/год, з якою і рухався автомобіль під час додаткового огляду.
Факт заподіяння матеріальної шкоди підтверджується даними протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і огляду транспортних засобів, в яких зафіксовані наявні пошкодження обох транспортних засобів (а.с.6-9,12).
Судом належно встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не можуть бути взяті до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що судом не взято до уваги пояснення свідків - очевидців події.
Як вбачається з матеріалів справи за клопотанням захисника судом було допитано ряд свідків, які названі як свідки – очевидці події, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6 Їх пояснення обґрунтовано не взяті до уваги судом, оскільки свідок ОСОБА_6 взагалі не є свідком-очевидцем події, а пояснення свідка ОСОБА_5 про обставини зіткнення автомобілів не відповідають об’єктивним доказам в справі, в тому числі і доказам про локалізацію і механізм виникнення пошкоджень на транспортних засобах.
Таким чином, враховуючи, що на підставі вищенаведених доказів в справі судом повно досліджено всі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, будь-яких підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 жовтня 2010 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Бондарєв В.К.