Справа № 2а-5827-2010

САКСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД АВТОНОМНОЇ  РЕСПУБЛІКИ  КРИМ

Постанова

Іменем України

    21 грудня 2010 року  Сакський міськрайсуд Автономної  Республіки Крим у складі: головуючого  судді Ісламгулової ОВ, з секретарем Дема НВ,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Сакської міської ради АР Крим  про відміну розпорядження виконкому Сакської міськради про приватизацію житла та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру,

                        встановив:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про відміну розпорядження про приватизацію квартири № 8 від 18 лютого 2004 року, оскільки вважає, що були порушені його права. Позов мотивує тим, що приватизація житла відбувалася, коли він був неповнолітнім, на той час йому було 16 років, ніяких заяв про приватизацію квартири він не писав, його волевиявлення не запитували, а відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду» передача квартир  здійснюється у сумісну власність чи часткову власність лише з письмової згоди усіх повнолітніх членів сім’ї. Просить відмінити вказане розпорядження та визнати свідоцтво про право власності недійсним.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

    Представник відповідача в судове засідання не з»явився.

    Треті особи, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов підтримали та просила задовольнити.

    Вислухавши позивача, його представника, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що на підставі розпорядження органа приватизації Сакської міської ради від 18 лютого 2004 року № 8 «Про передачу житла  у приватну власність«  на виданого на підставі рішення свідоцтва про право власності на житло від 18 лютого 2004 року Сакський міськвиконком посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 АР Крим належить на праві сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 у рівних частках, тобто батькам та їх дітям, які на час приватизації були неповнолітніми.

    Згідно зі ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація – це відчуження квартир ( будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб…

Ст.2 Закону  передбачає, що до об’єктів  приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

    Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир ( будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.( ст.3 Закону).

    Ст.8 ч.2 Закону вказує, що передача займаних квартир ( будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають у цій квартирі ( будинку, кімнаті), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими  зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири.

     Тобто Закон передбачає, що приватизувати  квартиру мають усі члени сім»ї, зокрема, неповнолітні. Позивач на час приватизації був неповнолітнім, тобто також мав право на приватизацію. У вказаній статті Закону йдеться про те, що якщо повнолітні члени сім»ї,  чи один  з них, не надає згоди на приватизацію, то вона неможлива, потрібно  волевиявлення усіх членів сім»ї. Як вбачається з пояснень учасників процесу, повнолітні члени сім»ї свою згоду надавали.

Оскільки неповнолітні особи мають на час народження правоздатність, однак, не  повною мірою є дієздатними, що передбачене ст.11 ЦК України ( у редакції 1963 року, який діяв на час виникнення правовідношень), тобто не можуть своїми діями придбати громадянські права та створювати  громадянські  обов’язки у повному обсязі до повнолітня, тобто до досягнення 18 річного віку, ці обов’язки за них виконують їх батьки.

    Тобто неповнолітня особа, яка має правоздатність, та не в повному обсягу дієздатність, можуть придбати громадянські  права та обов’язки, однак, не своїми діями, а діями батьків, усиновлювачів, опікунів, що було зроблене при приватизації квартири.

    Вказівка у позові ОСОБА_1 про те, що свідоцтво про право власності видане на ім’я матері  ОСОБА_3 правового значення для розгляду спору не має, права позивача цим не порушені.

    Керуючись ст.ст. 17, 18 КАС України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» , керуючись ст.ст.161-164 КАС України,

                        Постановив:

    В задоволені позову ОСОБА_1 до виконкому Сакської міської ради АР Крим  про відміну розпорядження виконкому Сакської міськради про приватизацію житла та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, відмовити.

    Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Сакський міськрайсуд АР Крим в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

        Головуючий