Справа № 2-1736/2010/1231
Р І Ш Е Н Н Я
(ЗАОЧНЕ)
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2010 р. Стахановський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Кузнецової М.Л.
при секретарі Власовій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно,
В С Т А Н О В И В :
Звертаючись до суду, представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору №LGALAN02000319 від 12.07.2006р. відповідач отримав кредит у розмірі 70074,35грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70074,35грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.76% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.07.2013р. У порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. Відповідно до ч.2 ст.1054, ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 04.03.2010р. має заборгованість 35781,12грн., яка складається: 35284,91грн. – заборгованість за кредитом, 496,15грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,06грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами 12.07.2006р. було укладено договір застави рухомого майна, автомобілю DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбачено, що у випадку порушення заставодавцем зобов’язань за кредитним договором, або за договором застави, заставодавець зобов’язаний передати предмет застави заставодержателю в заклад. В порушення норм закону та договору відповідач свої зобов’язання не виконує, предмет застави в заклад банку не передав. Згідно з ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Згідно з договором застави звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Приймаючи до уваги, що банком заявлено позов саме з вказаних підстав, є очевидним, що виконання рішення суду стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю, неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володіння банку. Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов’язання в натурі, яке випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов’язання шляхом зобов’язання здійснити дію, утриматись від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу. З огляду на те, що законом та умовами договору передбачено обов’язок відповідача передати предмет застави в заклад заставодержателю позивач вважає вимогу про зобов’язання відповідача виконати зобов’язання в натурі законною і обґрунтованою. Також зазначено, що відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов’язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається не виконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов’язаний на вимогу обтяжувала негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувала (заклад). Аналогічна вимога міститься в договорі застави. З урахуванням викладеного просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12.07.2006р. в сумі 35781,12 грн. звернути стягнення на предмет застави, автомобіль DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобілю ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В судовому засіданні представник позивача на позові наполягав, посилаючись на доводи, викладені за текстом позову.
Відповідач в судове засідання не з’явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ст.74 ч.5, ч.8 ст.76 ЦПК України, судовим викликом за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання (а.с.38). Відповідно до ст.224 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотань про витребування і дослідження інших доказів до суду не надійшло. Суд постановляє рішення на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має права вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором, який є окремим видом зобов’язання, банк або інша фінансова (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні встановлено, що 12.07.2006р. між сторонами було укладено кредитний договір №LGALAN02000319, згідно з умовами п.1.1, якого відповідач отримав кредит у розмірі 70074,35грн. для придбання автомобілю та сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70074,35грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,23% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.07.2013р. Сторонами визначено, що погашення заборгованості по кредиту здійснюється щомісяця в період з «12» по «12» число кожного місяця шляхом сплати позичальником щомісячного платежу в сумі 1147,76грн. (а.с.6,7).
Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом або пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами 12.07.2006р. було укладено договір застави рухомого майна, автомобілю DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, вартістю 52805,00грн. (а.с.8,9).
Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Ст.590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 2.3.3. кредитного договору передбачено, що банк на власний розсуд має право:
«а» змінити умови договору – зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісій, відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно ст.212,611,651 ЦК України, щодо зобов’язань строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов’язаний повернути банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором;
або: «б» розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором;
або: «в» згідно ст.651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням на позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду та відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором, у випадках: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше за один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%; несплати більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; іншого істотного порушення умов даного договору.
Відповідно до п.15.7.1 договору застави банк з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет застави у випадку якщо в момент настання термінів виконання зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. За п.15.7.2. у разі порушення заставодавцем умов за цим договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язань зі сплати кредиту, а в разі невиконання – звернути стягнення на предмет застави. За п.15.7.3. банк має право на звернення стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання зобов’язань за кредитним договором у випадках: відмови заставодавця в переоформленні договору застави; порушення зобов’язань за кредитним договором в т.ч. щодо цільового використання коштів; порушення зобов’язань за договором застави; одержання банком повідомлення про дострокове повернення вкладу; порушення судом справи про визнання заставодавця недієздатним, обмеженим в дієздатності, кримінальної справи; неможливості звернення стягнення на майно; встановлення невідповідності відомостей що містяться в кредитному договорі та договорі застави; пред’явлення третіми особами вимог до забезпечення; надання предмета застави іншій особі без згоди банку; настання страхового випадку; винесення постанови про знаходження заставодавця в розшуку.
З кредитного договору випливає, що, остаточним строком користування відповідачем кредитними коштами та терміном виконання зобов’язань за кредитним договором є 12.07.2013р., який на час звернення позивача до суду та станом на час розгляду справи не сплинув.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 04.03.2010р. випливає, що на час звернення позивача до суду сума строкової заборгованості за кредитом становить 33897,17грн., прострочена заборгованість складає 1387,74грн., заборгованість за відсотками складає 496,15грн. з них прострочена сума відсотків складає 59,38грн., нарахована пеня в сумі 0,06грн. (а.с.5). А отже, загальна сума прострочення виконання зобов’язань за кредитним договором становить 1447,12грн., що лише на 200грн. перевищує суму щомісячного платежу, при цьому відповідачем здійснюється систематична оплата кредитних сум.
При цьому, до позову не додано, та в судовому засіданні представником позивача не надано жодного підтвердження щодо реалізації банком своїх прав з приводу зміни або розірвання кредитного договору, внаслідок чого є підстави вважати, що кредитні зобов’язання, строк виконання яких не настав, є простроченими.
За текстом позову вимог щодо змін умов або розірвання кредитного договору, вимог щодо дострокового повернення всієї суми кредиту шляхом її стягнення з відповідача, не заявлено. При цьому, банк просить звернути стягнення на майно саме в рахунок погашення заборгованості за кредитом в сумі 35781,12грн., з яких, як зазначено вище 33897,17грн. - є заборгованістю, строк сплати якої не настав. При цьому до позову також не додано жодних підтверджень щодо повідомлення відповідача про наявну заборгованість, як і не надано підтвердження виконання банком умов п.17.10. договору застави щодо пред’явлення заставодержателем заставодавцю письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строк сплати якої настав, що в свою чергу породжує у заставодавця обов’язок, у 7-денний строк з моменту пред’явлення такої вимоги, передати заставлене майно в заклад.
Окрім цього, виходячи з засад розумності та справедливості, заявлені вимоги не можна вважати обґрунтованими та співрозмірними, т.я. при наявній фактичній простроченій заборгованості в сумі 1447,12грн., позивач просить звернути стягнення на майно вартість якого становить 52805,00грн.
Також суд не бере до уваги посилання позивача на ч.2 ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» т.я. будь-яких відомостей щодо реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження банком не надано.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.
Керуючись ст.10,11,60, 209, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно відмовити у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яка подається до Стахановського міського суду Луганської області протягом 10 днів з дня одержання копії рішення.
Позивач може оскаржити рішення на загальних підставах шляхом подання до Стахановського міського суду Луганської області апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: