Справа № 2-о-104/2010 року  

РІШЕННЯ

іменем України

     15 грудня  2010 року  Зміївський районний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Пархоменко М.О.

               народних засідателів –Прокопенко О.В., Болгарова В.В.,        

                                  секретаря – Макухи О.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Змієві цивільну справу за заявою Комунального закладу охорони здоров’я Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер № 3 звернувся до суду з заявою про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1, посилаючись на те, що у хворого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 вперше було виявлено туберкульоз в 1999 році під час проходження проф.. огляду. З березня 1999 року по вересень 2002 року хворий проходив лікування у Обласному протитуберкульозному диспансері № 3. З 20.09.2002 року по 18.02.2010 року знаходився в Жовтневій виправній колонії № 17 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, де отримував лікування проти туберкульозу. Після звільнення з місць позбавлення волі консультований в ХОПТЛ № 1 і був направлений для подальшого лікування в ОПТД № 3, де перебував на стаціонарному лікуванні з 10.03.2010 року по 02.06.2010 року з діагнозом мультирезистентний туберкульоз легень інфільтративний з деструкцією, але самовільно покинув лікування та залишив диспансер. Від подальшого лікування категорично відмовляється, на обстеження не з’являється, на виклики до диспансеру не реагує. Під час відвідування хворого за місцем проживання, з хворим неодноразово проводилися  бесіди про тяжкість та безпечність хвороби, а також йому доведено до відома, що він є джерелом зараження туберкульозом для оточуючих та небезпечним в епідеміологічному відношенні, але хворий категорично відмовляється від лікування. В результаті недбалого лікування, що відбувається з вини самого хворого, туберкульоз прогресує і перейшов у хронічну  форму, що становить загрозу розповсюдження хвороби. А це свідчить про його ставлення до свого стану здоров'я, до лікування та взагалі про ставлення до оточуючих, хворий не розуміє своєї небезпеки для суспільства. Відповідно до висновку ВКК Обласного протитуберкульозного  диспансеру № 3 від  11.10.2010 року за № 179 ОСОБА_1 має основний діагноз – мультирезистентний туберкульоз легень інфільтративний з диструкцією. В зв’язку з чим він потребує примусового лікування від туберкульозу в Обласному протитуберкульозному диспансері № 1, відділення № 4, терміном на шість місяців. Оскільки ОСОБА_1 створює загрозу розповсюдження небезпечної хвороби, заявник вважає найдоцільнішим направити його на примусове лікування в Обласний протитуберкульозний диспансер № 1, відділення № 4, і саме на шість місяців, адже в коротший термін лікування буде неефективним та недостатнім.

Представник заявника по довіреності Сергієнко С.М. в судове засідання не з’явилась, належним чином повідомлялась про час та місце судового засідання, надала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, наполягала на задоволенні заяви.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.  

Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.

    Як вбачається з виписного епікризу з амбулаторної карти № 070975 ОСОБА_1 вперше у останнього було виявлено туберкульоз 1999 року при профілактичному огляді, у період з 1999 року  по вересень 2002 року хворий неодноразово проходив лікування у Обласному протитуберкульозному диспансері № 3, лікування було нерегулярним, короткими курсами, хворий зловживав спиртними напоями. З 20.09.2002 року по 18.02.2010 року знаходився в Жовтневій виправній колонії № 17 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, де отримував лікування проти туберкульозу. Після звільнення з місць позбавлення волі консультований в ХОПТЛ № 1 і направлений для подальшого лікування в ОПТД № 3, де перебував на стаціонарному лікуванні з 10.03.2010 року по 02.06.2010 року з діагнозом мультирезистентний туберкульоз легень інфільтративний з деструкцією.

Відповідно до висновку ВКК Обласного протитуберкульозного  диспансеру № 3 від  11.10.2010 року за № 179 ОСОБА_1 має основний діагноз – мультирезистентний туберкульоз легень інфільтративний з деструкцією. В зв’язку з чим він потребує  примусового лікування від заразної форми туберкульозу в  Обласному протитуберкульозному диспансері № 1, відділення № 4, терміном на шість місяців.  

Відповідно до ст.234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Відповідно до ст. 286 ЦПК України розглянувши заяву про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. Рішення про задоволення заяви про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу є підставою для обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу на встановлений законом строк.

ОСОБА_1 неодноразово попереджувався про тяжкість та небезпечність хвороби, необхідність проходження лікування, йому доведено до відома,  що він є джерелом зараження туберкульозом для оточуючих та небезпечним в  епідеміологічному  відношенні. Але хворий категорично відмовляється від лікування, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок із медичної карти стаціонарного хворого, доповідними  медичних працівників ОПТД № 3.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що хворий ОСОБА_1 в зв’язку із наявним у нього тяжким захворюванням на мультирезистентний туберкульоз легень інфільтративний з деструкцією, створює загрозу розповсюдження небезпечної хвороби для оточуючих, від проходження лікування у закладах охорони здоров’я відмовляється, суд дійшов висновку про необхідність його обов’язкової госпіталізації до Обласного протитуберкульозного диспансеру № 1, відділення № 4, терміном на шість місяців.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212- 215, 234, 283-286 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

        Заяву задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_1  до відділення № 4 Обласного протитуберкульозного диспансеру № 1 терміном на шість місяців для примусового лікування від заразної форми туберкульозу.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, з дня отримання копії рішення.

Головуючий:

Народні засідателі: