Справа № 2-о-101/2010 року
РІШЕННЯ
іменем України
15 грудня 2010 року Зміївський районний суд Харківської області
у складі: головуючого – судді Пархоменко М.О.
народних засідателів – Прокопенко О.В., Болгарова В.В.
секретаря – Макухи О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Змієві цивільну справу за заявою Комунального закладу охорони здоров’я Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ:
Комунальний заклад охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер № 3 звернувся до суду з заявою про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1, посилаючись на те, що хворий ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на диспансерному обліку в закладі, вперше у нього було виявлено туберкульоз 2000 року під час обстеження лікарем – терапевтом загальної лікувальної мережі. З 04.03.2000 року по 27.04 2000 року хворий проходив лікування у Обласному протитуберкульозному диспансері № 3 з діагнозом інфільтративний туберкульоз правої легені, фаза розпаду. З 27.04.2000 року по 11.07.2000 року хворий лікувався в ОПТД № 1, після чого продовжував амбулаторне лікування. З 02.08.2005 року по 25.08.2005 року проходив лікування у Обласному протитуберкульозному диспансері № 3, але був виписаний за відмову від лікування. З 03.11.2005 року по 17.03.2006 року знову перебував в стаціонарному відділенні Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3. 02.11.2006 року хворого консультовано в Обласному протитуберкульозному диспансері № 3 та поставлено діагноз – фіброз, плевральні наслоєння правої легені. Після тривалих викликів на лікування ОСОБА_1 15.01.2009 року з’явився до диспансеру, скаржився на біль в грудному відділі, тому був госпіталізований в стаціонарне відділення, де перебував з 19.01.2009 року по 11.05.2009 року, під час лікування йому встановлено діагноз – резистентний туберкульоз правої легені (інфільтративний) з деструкцією, але хворий самовільно покинув диспансер, тому був виписаний за самовільне залишення лікування. Під час лікування хворий постійно зловживав спиртними напоями, в зв’язку з чим йому поставлено діагноз – хронічний алкоголізм, самовільно залишав лікувальний заклад або не з’являвся своєчасно на виклики, порушував режим медичного закладу. Під час відвідування хворого за місцем проживання, весь час відмічалося, що хворий знаходиться в стані алкогольного сп’яніння. Після встановлення у хворого прогресування туберкульозного процесу та наявності бактеріовиділень в вересні 2009 року, його було госпіталізовано, але хворий лікувався лише по 20.01.2010 року, потім самовільно залишив лікувальний заклад. Після цього хворий довгий час не з’являвся на виклики, до 07.06.2010 року лікувався в диспансері, який знову самостійно покинув. 04.02.2010 року ОСОБА_1 було поставлено діагноз – хронічний алкоголізм, в зв’язку з чим лікар – нарколог рекомендує для хворого примусове лікування на протязі шести місяців в умовах ХОПБ № 1. З хворим неодноразово проводилися бесіди про тяжкість та безпечність хвороби, а також йому доведено до відома, що він є джерелом зараження туберкульозом для оточуючих та небезпечним в епідеміологічному відношенні, але хворий категорично відмовляється від лікування. В результаті недбалого лікування, що відбувається з вини самого хворого, туберкульоз прогресує і перейшов у хронічну форму з постійним бактеріовиділенням, що становить загрозу розповсюдження хвороби. А це свідчить про його ставлення до свого стану здоров'я, до лікування та взагалі про ставлення до оточуючих, хворий не розуміє своєї небезпеки для суспільства. Відповідно до висновку ВКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 11.10.2010 року за № 180 ОСОБА_1 має основний діагноз – хронічний
туберкульоз легень (інфільтративний) з деструкцією з постійним бактеріовиділенням. Супроводжуючий діагноз - хронічний алкоголізм, синдром алкогольної залежності. В зв’язку з чим він потребує примусового лікування від хронічного алкоголізму та заразної форми туберкульозу в Обласній психіатричній лікарні № 1, терміном на шість місяців. Оскільки ОСОБА_1 створює загрозу розповсюдження небезпечної хвороби та ще й хворий на хронічний алкоголізм, а у Обласній психіатричній лікарні № 1 є відділення для лікування хворих на туберкульоз та алкоголізм, заявник вважає найдоцільнішим направити його на примусове лікування саме в цей медичний заклад і саме на шість місяців, адже в коротший термін лікування буде неефективним та недостатнім.
Представник заявника по довіреності Сергієнко С.М. в судове засідання не з’явилась, належним чином повідомлялась про час та місце судового засідання, надала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, наполягала на задоволенні заяви.
Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.
Судом встановлено наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Як вбачається з виписного епікризу з амбулаторної карти № 071206 ОСОБА_1, вперше у останнього було виявлено туберкульоз 2000 року під час обстеження лікарем – терапевтом загальної лікувальної мережі, у період з 2000 року по 2010 рік хворий неодноразово проходив лікування у Обласному протитуберкульозному диспансері № 3 з діагнозом – резистентний туберкульоз правої легені (інфільтративний) з деструкцією. За весь період лікування хворий неодноразово самовільно покидав диспансер, під час лікування постійно зловживав спиртними напоями, не з’являвся своєчасно на виклики, порушував режим медичного закладу. Останній раз з 28.09.2010 року по 06.10.2010 року викликався медичними робітниками ОПТД № 3 на обстеження та продовження лікування, але від лікування відмовлявся, знаходився у стані алкогольного сп’яніння.
4 лютого 2010 року ОСОБА_1 консультований лікарем наркологом, який встановив, що він зловживає спиртними напоями, від спеціального лікування відмовляється, веде себе агресивно по відношенню до медичного персоналу Тобто, хворому встановлено діагноз - хронічний алкоголізм, в зв’язку з чим, лікар – нарколог рекомендує для хворого примусове лікування в умовах ХОПБ № 1.
Відповідно до висновку ВКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 11.10.2010 року за № 180 ОСОБА_1 має основний діагноз – хронічний туберкульоз легень (інфільтративний) з деструкцією з постійним бактеріовиділенням. Супроводжуючий діагноз - хронічний алкоголізм, синдром алкогольної залежності. В зв’язку з чим він потребує примусового лікування від хронічного алкоголізму та заразної форми туберкульозу в Обласній психіатричній лікарні № 1, терміном на шість місяців.
Відповідно до ст.234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.
Відповідно до ст. 286 ЦПК України розглянувши заяву про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. Рішення про задоволення заяви про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу є підставою для обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу на встановлений законом строк.
ОСОБА_1 неодноразово попереджувався про тяжкість та небезпечність хвороби, необхідність проходження лікування, йому доведено до відома, що він є джерелом зараження туберкульозом для оточуючих та небезпечним в епідеміологічному відношенні. Але хворий категорично відмовляється від лікування, що підтверджується належним чином завіреними копіями виписок із медичної карти стаціонарного хворого, доповідними медичних працівників ОПТД № 3, письмовими зобов’язаннями про явку на лікування ОСОБА_1
Виходячи з викладеного, враховуючи, що хворий ОСОБА_1 в зв’язку із наявним у нього тяжким захворюванням на туберкульоз легень (інфільтративний) з деструкцією з постійним бактеріовиділенням, створює загрозу розповсюдження небезпечної хвороби для оточуючих, крім того, страждає на хронічний алкоголізм, від проходження лікування у закладах охорони здоров’я відмовляється, суд дійшов висновку про необхідність його обов’язкової госпіталізації до Обласної психіатричної лікарні № 1.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212- 215, 234, 283-286 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_1, до Обласної психіатричної лікарні №1, терміном на шість місяців для примусового лікування від хронічного алкоголізму та заразної форми туберкульозу.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, з дня отримання копії рішення.
Головуючий:
Народні засідателі: