МАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1-131\10
2010 рік
ВИРОК
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
с.Марківка 17 грудня 2010 року
Марківський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Логвіненко Т.Г.,
при секретарі Грибєнік О.В.
за участю прокурора Шило Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду с.Марківка Луганської області, кримінальну справу за звинуваченням
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., місце народження
с.Марківка, Луганської обл
українця, громадянина України
розлученого, має неповнолітню
доньку, безпартійного,
військовозобов’язаного, освіта
середня спеціальна, раніше судимий
судимість погашена,не працює,
мешкає АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.164 КК України,-
ВСТАНОВИВ
У відповідності з виконавчим листом № АЕ-38 від 21 грудня 1998 року, виданим Марківським районним судом Луганської області, ОСОБА_1 зобов’язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання спільної дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., в розмірі ј частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше Ѕ частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 18.12.1998 до досягнення нею повноліття.
Протягом часу з 18.02.1998 та до грудня 2009 року включно аліменти з ОСОБА_1 утримувались спочатку примусово з його заробітної плати, доки він був працевлаштованим, а в подальшому, на протязі останніх чотирьох років, аліменти за нього сплачувала його мати ОСОБА_4 з власної пенсії. За цей час ОСОБА_1 не працевлаштовувався, зловживав спиртним, ініціативи до заробітку коштів, з яких мав сплачувати аліменти, не проявляв.
Починаючи з січня 2010 року і до цього часу ОСОБА_1 аліменти не виплачує, рішення суду не виконує, ніде не працює, працевлаштуватися не намагається, на обліку в Марківському районному центрі зайнятості не перебуває, із заборгованістю по виплаті аліментів не розраховується. Починаючи з січня 2010 року, коли на користь ОСОБА_2 перестали надходити аліменти на утримання дочки, ОСОБА_1 неодноразово викликався до ВДВС Марківського РУЮ, але за викликами і повідомленнями державного виконавця починаючи з січня 2010 року до ВДВС жодного разу не з’являвся без поважних причин, у зв’язку з чим 14.09.2010 року був зобов’язаний до ВДВС приводом, однак у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не проживає вдома і веде антигромадський спосіб життя, його до ВДВС доставити не виявилось можливим, і після цього до ВДВС за викликами і повідомленнями ОСОБА_1 не з’являвся і не з’являється по цей час, ігноруючи їх, продовжує не виплачувати аліменти і не намагається погасити заборгованість по їх виплаті, чим злісно ухиляється від сплати аліментів.
Протягом 2010 р. ОСОБА_1 отримував доходи від сільськогосподарських та інших робіт у приватних осіб, але ці доходи ОСОБА_1 приховував, аліменти з сум отриманих доходів не виплачував і добровільно будь-яких заходів по виплаті заборгованості не приймав.
У продовж 2010 року в рахунок аліментів на користь ОСОБА_2 була сплачена один раз сума у розмірі 500 грн., яку заплатила мати ОСОБА_1 – ОСОБА_4 з власних коштів, отриманих ними в рахунок пенсії, при цьому заборгованість у ОСОБА_1 по аліментам станом на 01.11.2010 року складає 3060,34 грн.
Згідно обвинувального висновку, за вчинення вказаних навмисних дій, що виразилися в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання доньки (аліментів) ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України.
Допитаний у судовому засіданні у якості підсудного ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю,дав суду докладні свідчення щодо обставин винення, які не викликають у суду сумнівів щодо їх добровільності та об’єктивності. Кається у скоєному. Зобов’язується у стислі терміни погасити наявну заборгованість та у подальшому добровільно сплачувати аліменти належним чином.
Допитана у судовому засіданні у якості потерпілої ОСОБА_2 вказала, що не має до підсудного претензій матеріального та морального характеру.
Враховуючи повне визнання підсудним своєї вини у скоєнні ним злочину, суд у відповідності із ст. 299 КПК України визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Вислухавши підсудного, потерпілу, суд вважає, що дії ОСОБА_1 обгрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КК України, а саме як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.
При призначенні покарання, суд, у відповідності з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного злочину- віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу підсудного: раніше судимий, судимість погашена, у побуті характеризується негативно, не працює, розлучений, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра.
Обставинами, пом’якшуючими відповідальність ОСОБА_1 у відповідністю із ст. 66 КК України суд визнає його щире каяття та позицію потерпілої щодо несуворого покарання підсудного.
Обставин обтяжуючих відповідальність підсудного у відповідності із ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Проаналізувавши викладені обставини, суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що цілі покарання, передбачені ст. 50 КК України- виправлення засудженого а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами можуть бути досягнуті лише шляхом призначення ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.1 ст. 164 КК України, а саме у вигляді 120 годин громадських робіт..
Підстав для зміни або скасування наявного запобіжного заходу-підписки про невиїзд щодо підсудного суд не вбачає.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Судових витрат по справі немає
Речових доказів по справі немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1. ст. 164 КК України.
Призначити ОСОБА_1 покарання за цим законом у вигляді 120 \ста двадцяти \годин громадських робіт.
Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд до вступу вироку у законну силу оставити без зміни.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його
проголошення до апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд, а засудженим, який перебуває під вартою- у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.Г. ЛОГВІНЕНКО