Справа № 2-О-124/2010 року  

РІШЕННЯ

Іменем України

    17 грудня 2010 року Зміївський районний суд Харківської області у складі:

    головуючого – судді Нестерцової Н.В.

        народних засідателів – Давидової З.П., Болгарова В.В.

    секретаря – Гордієнко М.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Змієві справу за заявою Комунального закладу охорони здоров’я Обласного протитуберкульозного диспансеру №3 про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2010 року Комунальний заклад охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3 звернувся до суду з заявою про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, посилаючись на те, що у хворого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, туберкульоз легень вперше виявлено у 1993 році.

    З 15 грудня 1993 року по 28 лютого 1994 року лікувався стаціонарно з діагнозом туберкульоз легень, однак був виписаний за самовільне залишення лікування.

    З 1998 року по 2007 рік ОСОБА_1 відбував покарання в місцях позбавлення волі, де і проходив лікування проти туберкульозу.

    З 05 квітня 2007 року по 05 липня 2007 року лікувався стаціонарно в ОПТД №3, але самовільно покинув диспансер до закінчення курсу лікування.

    З 05 липня 2007 року по 27 серпня 2007 року проходив курс санаторного лікування в санаторії «Шарівка». Був виписаний із санаторію за зловживання алкогольними напоями та порушення громадського порядку.

    Повторно лікувався ОПТД №3 з 03 вересня 2007 року по 17 жовтня 2007 року, але знов самовільно покинув диспансер.

    З жовтня 2007 року по вересень 2008 року ОСОБА_1 до ОПТД №3 не з’являється, неодноразово викликався для продовження лікування медпрацівниками загальної лікувальної мережі та працівниками ОПТД №3, але на такі виклики не реагував.

    З 03 вересня 2008 року по 14 травня 2009 року ОСОБА_1 знов було госпіталізовано в ОПТД №3, але під час лікування хворий зловживав спиртними напоями, відмовлявся від лікування і самовільно покинув диспансер.

    З травня 2009 року по грудень 2009 року ОСОБА_1 до ОПТД №3 не з’являвся, на виклики медпрацівників не реагував.  

    В подальшому, ще двічі ОСОБА_1 лікувався короткочасними курсами, останній раз був виписаний в квітні 2010 року.

    Хворий був оглянутий на  МСЕК та визнаний інвалідом 3 групи в зв’язку з захворюванням на туберкульоз.

З 04 травня 2010 року по 27 липня 2010 року ОСОБА_1 знаходився на санаторно-курортному лікуванні в санаторії «Шарівка», а коли з 28 серпня 2010 року по 11 листопада 2010 року перебував на лікуванні в ОПТД №3 постійно зловживав спиртними напоями, порушував режим медичного закладу, не дотримувався вимог медичного персоналу, проявляв агресію до медпрацівників та самовільно залишив лікувальний заклад.  

                11 листопада 2010 року ОСОБА_1 консультований лікарем наркологом, який встановив, що хворий систематично зловживає спиртними напоями, від спеціального лікування відмовляється, у нього сформувався синдром алкогольної залежності. Тобто, у хворого

2.

встановлено також і діагноз хронічний алкоголізм В зв’язку з чим, лікар – нарколог рекомендує для хворого примусове лікування.

З хворим неодноразово проводилися  бесіди про тяжкість та безпечність хвороби, а також йому доведено до відома, що він є джерелом зараження туберкульозом для оточуючих та безпечним в епідеміологічному відношенні. Але хворий категорично відмовляється від лікування.

Отже, ОСОБА_1 під час перебування в медичному закладі постійно зловживав спиртними напоями, порушував режим медичного закладу, не дотримувався вимог медичного персоналу, самовільно залишав лікувальний заклад, лікується не регулярно, короткостроковими курсами, бажання до лікування взагалі не проявляє.  Хоча за його станом здоров'я  йому необхідно постійне, тривале лікування, що підтверджується записами  в історії хвороби.

        Відповідно до висновку ЛКК Обласного протитуберкульозного  диспансеру № 3 від  25.11.2010 року за №221 ОСОБА_1 має основний діагноз – хронічний туберкульоз легень інфільтративний з деструкцією.  Супроводжуючий діагноз - хронічний алкоголізм, синдром алкогольної залежності. В зв’язку з чим він потребує примусового лікування від хронічного алкоголізму та заразної форми туберкульозу в  Обласній психіатричній лікарні № 1, терміном на шість місяців.

Оскільки ОСОБА_1 створює загрозу розповсюдження небезпечної хвороби та ще й хворий на хронічний алкоголізм, а у Обласній психіатричній лікарні № 1 є відділення для лікування хворих на туберкульоз та алкоголізм, то буде найдоцільнішим направити його на примусове лікування саме в цей медичний заклад і саме на шість місяців. Бо в коротший термін лікування буде неефективним та недостатнім.

Представник заявника по довіреності Сергієнко С.М. надала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, наполягала на задоволенні заяви.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.283 Цивільно-процесуального кодексу України заява про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування, подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.

    Відповідно до висновку ЛКК Обласного протитуберкульозного  диспансеру № 3 від  25.11.2010 року за № 221 ОСОБА_1 має основний діагноз – хронічний  туберкульоз легень інфільтративний з деструкцією. Супроводжуючий діагноз – хронічний алкоголізм, синдром алкогольної залежності. В зв’язку з чим він потребує  примусового лікування від хронічного алкоголізму та заразної форми туберкульозу в  Обласній психіатричній лікарні № 1, терміном на шість місяців. (а.с.3)

11 листопада 2010 року ОСОБА_1 консультований лікарем наркологом, який встановив, що він зловживає спиртними напоями, від спеціального лікування відмовляється, у нього сформувався синдром алкогольної залежності. Тобто, у хворого встановлено також і діагноз хронічний алкоголізм В зв’язку з чим, лікар – нарколог рекомендує для хворого примусове лікування в умовах  ХОПЛ № 1.(а.с.5)

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви Комунального закладу охорони здоров’я Обласний протитуберкульозний диспансер №3.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212- 215, 283-286 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    Заяву Комунального закладу охорони здоров’я Обласного протитуберкульозного диспансеру №3 про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_1 - задовольнити.

3.

Госпіталізувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, в Обласну психіатричну лікарню №1, терміном на шість місяців для примусового лікування хронічного алкоголізму та заразної форми туберкульозу.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Головуючий:

Народні засідателі: