ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

ПОСТАНОВА

Іменем України

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді ІщенкоГ.М.,

секретаря судового засідання Єменджієвої А.М., розглянувши за участю представників:

від позивача - Філімонов А.О. - головний спеціаліст - юрисконсульт юридичного сектору, дов. № 7 від 24.07.2007р.; Ніколаєв В.В. - завідуючий юридичним сектором, дов. № 12 від 05.10.2007 року,

від відповідача - ОСОБА_1. - фізична особа - підприємець,

у відкритому судовому засіданні справу 

за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д. Ульянова, 6),

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (95007, АР Крим, м. Сімферополь, АДРЕСА_1),

про стягнення 193,72грн.

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим звернулося до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 193,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються у встановлені законодавством строки штрафи, що застосовані Управлінням за порушення в сфері державного пенсійного страхування.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що про застосування рішеннями Управління штрафних санкцій стало відомо лише у вересні 2007 року. Більш того, рішення про застосування штрафних санкцій винесені у 2001 та 2002 році, тоді як строк, у межах якого позивач мав звернутися до суду за захистом своїх прав, пропущений.

Розглянув матеріали справи, заслухав представника позивача, дослідив надані докази, судом встановлено наступне.

Підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим (далі-Управління) як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. 

За результатами перевірки відповідача з питання правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування виявлені порушення пункту 1 статті 2 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який визначав підстави та порядок відповідальності за порушення законодавства у сфері державного пенсійного страхування до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Управління №190/24 від 15.10.2001р. до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 170,00грн. (аркуш справи 11).

Також, за ненадання підприємцем розрахунків зобов'язань по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в строки, що визначені законодавством, рішенням Управління №788 від 05.12.2002р. на підставі приписів Закону №2181 до відповідача застосовані штрафні санкції в розмірі 170,00грн. (аркуш справи 13).

Так, згідно пункту 17.3 статті 17 Закону України від 21.12.2000р. №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до преамбули Закону №2181 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов'язкових платежів), включаючи нарахування та сплату пені і штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків контролюючими органами і визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, до спірних правовідносин застосовуються строки давності, які передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - в три роки (1095 днів).

Більш того, приписами статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною 2 статті 99 встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.

Стаття 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи, що у відзиві на позов відповідач заявив про застосування позовної давності, а також Управлінням не надано суду жодного доказу поважності причин пропущення ним строку позовної давності, то вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про стягнення штрафних санкцій з підприємця ОСОБА_1. за спливом позовної давності задоволенню не підлягають.

Крім того суд зазначає, що діючим законодавством, зокрема пунктом 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1, встановлений обов'язок органів Пенсійного фонду надсилати страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у разі, якщо такий страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі,  якщо її  вручено  особисто  такій  фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за  місцем проживання  або  останнього  відомого  місця  її   знаходження   з повідомленням  про  вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України (пункт 8.3 Інструкції).

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що виключно у разі направлення  органами Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій або вимоги про сплату недоїмки страхувальнику, в нього виникає обов'язок узгодити та сплатити заборгованість вказану у вимозі. Тому недодержання позивачем вимог Закону позбавляє відповідача права у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, узгодити її з органами Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги  - на оскарження  її в судовому порядку.

Позивачем не надано суду жодного доказу направлення на адресу підприємця ОСОБА_1 ані рішень про застосування штрафних санкцій, ані вимог про сплату боргу.

Враховуючи неналежне виконання самим позивачем вимог Закону, суд приходить до висновку про відсутність обов'язку у відповідача сплатити застосовані Управлінням штрафні санкції, що тягне відмову в задоволенні адміністративного позову.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 16 жовтня 2007 року.

У повному обсязі постанову складено 22 жовтня 2007 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

           Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.     

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.