Судове рішення #12628562

                                                                 

                        АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

               _____________________________________________________

                                                        У Х В А Л А

                                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

            Справа №11-535 2010р.                                Головуючий у 1-й інс-ї: Коваленко В.М.

            Категорія: ст.122 ч.1                                       Доповідач: Квятковський А.С.

            296 ч.1 КК України

                     21 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

                   Головуючого: Полюховича О.І.

                   Суддів: Сачука В.І.,  Квятковського А.С.,

                   З участю прокурора: Бернадської-Ісаєвої С.П.                  

                   Засудженого: ОСОБА_2

                   Потерпілого: ОСОБА_3

                   Представника потерпілого: ОСОБА_4

               розглянула у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду в м. Рівне кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Млинівського районного суду від 9 липня 2010року

               Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, на утриманні четверо малолітніх дітей, раніше не судимий:

-   засуджений за ч.1 ст.122 КК України на один рік обмеження волі,

-   за ч.1 ст.296 КК України на два роки обмеження волі.

               На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання призначено два роки обмеження волі

               На підставі ст.75,76   ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком один рік і шість місяців та покладено обов’язок не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти  органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця роботи або навчання.

               Судом вирішено питання з речовими доказами по справі.  

                Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3. 4945грн. у відшкодування майнової шкоди, 5000грн. у відшкодування витрат на правову допомогу, та 10000грн. у відшкодування моральної шкоди.

                Постановлено стягнути з ОСОБА_2 3400.99грн. на користь державної установи інституту травматології та ортопедії Академії медичних наук України за лікування потерпілого.                

                 Як визнав суд, ОСОБА_2 29 листопада 2009 року біля 21год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння  поблизу кафе „Левада” АДРЕСА_1 Рівненської області вчинив хуліганство та середньої тяжкості тілесне ушкодження при таких обставинах.

                 29 листопада 2009року біля 21год. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння  поблизу кафе „Левада” АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила співжиття і норм моралі, виявляючи особливу зухвалість,  безпричинно з низьких спонукань, прагнучи протиставити себе та проявити грубу силу, умисно наніс  удари ногою в праву ногу ОСОБА_3 Коли потерпілий впав на землю, ОСОБА_2 наніс йому один удар кулаком в обличчя та два удари ногою по тулубу.

                 Внаслідок вчинених хуліганських дій та нанесення умисних ударів ОСОБА_3. було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому середньої третини стегнової кістки зі зміщенням відламків.

         

       В поданій на вирок суду апеляції потерпілий ОСОБА_3 вважає, вирок суду таким, що не відповідає вимогам ст.65КК в частині призначення покарання внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги те, що засуджений неодноразово змінював свої показання, вину не визнавав, на протязі розслідування справи не відшкодував повністю збитки, не попросив вибачення. Призначаючи покарання суд не врахував його думку.

      Просить вирок скасувати та обрати покарання у вигляді двох років позбавлення волі та  повністю задовольнити позовні вимоги.

                  Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції апеляцію відкликав.

               

                 Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які просять задовольнити апеляцію з наведених у ній підстав, думку прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

                                   

          Визначене ОСОБА_2 покарання відповідає загальним засадам призначення покарань, передбаченим ст.65 КК України. Суд першої інстанції врахував конкретні обставини злочину та ступінь його тяжкості, зокрема, вчинений ним злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК  України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а злочин, передбачений ч.1 ст.296 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

           Засуджений ОСОБА_2 має постійне місце проживання з якого характеризується з позитивної сторони, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на утриманні має четверо малолітніх дітей 2005, 2007, 2008 та найменша дитина 27 травня 2010року народження, що підтверджується довідкою про склад сім’ї №2-4/202 від 02.03.2010 року, виданою виконавчим комітетом Берегівської сільської ради Млинівського району та копіями свідоцтв про народження.

                   Правильно враховано судом першої інстанції і те, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, добровільно частково відшкодував завдані потерпілому збитки. Цивільний позов потерпілого судом вирішено відповідно до вимог ст..328КК України і підстав для його зміни не вбачається.

                   В судовому засіданні засуджений визнав себе винним у вчинених злочинах і зазначив, що щиро кається у вчиненому, що підтвердив і при апеляційному розгляді.

                   Як убачається зі справи, під час судових дебатів прокурор, який підтримував державне обвинувачення, просив звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

        Таким чином, зазначені обставини дали місцевому суду обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

         У зв’язку з цим, колегія суддів дійшла висновку що викладені в апеляції потерпілого вимоги про скасування вироку через призначення невиправдано м'якого покарання  не підлягають задоволенню.

         Інших підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.

   

                                                        Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

                                   

                                                     УХВАЛИЛА:

                  Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 9 липня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_3 – без задоволення.

   

                  Головуючий:

                  Судді:

З оригіналом вірно:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація