Копія
Справа № 2-530/10/1605
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 грудня 2010 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
Головуючої судді Кривчун Т.О.,
при секретарі Сапі А.М.,
за участю: позивача-ОСОБА_4., представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідачів:
Гребінківського районного споживчого товариства –Кубрак Ю.О.,
КП “Лубенське МБТІ”- Овсій Т.І.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Гребінківського районного споживчого товариства (далі-Гребінківське РСТ), Комунального підприємства “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” (далі-КП “Лубенське МБТІ”) про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до Гребінківського РСТ, КП “Лубенське МБТІ”, посилаючись на те, що, 18.08.2008 року нею з Відповідачем 1 було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, згідно з яким вона придбала в АДРЕСА_1, яка була передана їй по Акту прийому-передачі від 19.08.2008 року, та, на виконання умов договору сплатила продавцю у визначений термін 25000,00грн.
Зазначає, що, після купівлі вказаної будівлі, дізнавшись про необхідність нотаріального посвідчення договору, вона звернулася до голови Гребінківського РСТ ОСОБА_5 з проханням про нотаріальне посвідчення договору, однак, на її неодноразові звернення останній відповідав, що дана будівля знята з балансу підприємства і продавалася їй під розбирання, що в нього відсутні необхідні документи на цю будівлю, які потрібні нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу.
Вказує, що у серпні 2010 року їй стало відомо, що, незважаючи на факт продажу їй зазначеної будівлі, керівництво Гребінківського РСТ буде проводити її оформлення у власність Товариства.
У зв”язку з наведеним прохає визнати договір купівлі-продажу нерухомості - основної будівлі колишнього заготівельного пункту в селі Олексіївка Гребінківського району Полтавської області, укладений 18.08.2008 року між нею та Гребінківським районним споживчим товариством,-дійсним; визнати за нею право власності на вказану будівлю та зобов”язати КП “Лубенське МБТІ” зареєструвати за нею право власності на дане нерухоме майно.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, прохаючи їх задовольнити, та, в доповнення пояснили, що, при укладенні договору сторони дійшли згоди щодо його умов, покупець перерахував продавцю кошти за придбаний об”єкт. У договорі купівлі-продажу зазначено, що предметом договору є будівля, а не будівельний матеріал, в Акті приймання-передачі вказано, що стан будівлі задовільний і сторони претензій не мають, додатками до договору є Техпаспорт та Державний акт на право користування земельною ділянкою (у розмірі 0,07га., яку було надано Наталівською сільською радою Гребінківського району Полтавської області Гребінківській РСС у 1998 році для виробничої діяльності та на якій було побудовано спірну будівлю).
Представник відповідача-Гребінківське РСТ-позов не визнав, прохав залишити його без задоволення, у наданих письмових запереченнях посилається на те, що, спірний договір передбачав набуття права власності на будівлю, але кадастровий номер земельної ділянки, право на яку повинно було переходити у зв”язку з набуттям права власності на спірний об”єкт (що є істотною умовою договору), в договорі не вказаний, а оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, спірний договір не може вважатися укладеним.
В обгрунтування заперечень посилаються на норми Цивільного Кодексу України та роз”яснення Пленуму Верховного Суду України, згідно яких договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Не є укладеними правочини, у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору тощо).
Зазначають, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів пов”язується з державною реєстрацією, вони не є укладеними і не створюють прав та обов”язків для сторін.
У судовому засіданні відповідач наведені вище заперечення підтримав, підтвердив ту обставину, що гроші від продажу на підприємство надійшли, однак у квитанції вказано, що дані гроші сплачено за будівельний матеріал від розбирання заготпункту в с. Олексіївка.
Вказує, що, на момент продажу будівлі колишнього заготівельного пункту в с. Олексіївка, дане приміщення не стояло на балансі в Гребінківському РСТ.
Представник відповідача- КП “Лубенське МБТІ”-пояснив, що у березні 2000 року, при проведенні інвентаризації, працівниками підприємства проводилися обміри будівель, які на той час належали Короваївському СТ (у т.ч. спірної будівлі, що не мала на той час визначеної адреси, пізніше сільська рада дала назви вулицям та присвоїла номери об”єктам нерухомості) та на них було виготовлено Техпаспорти. Коли до них за видачею Свідоцтва на право власності на спірний об”єкт звернувся колишній голова правління Гребінківського РСТ ОСОБА_5, Свідоцтво виготовлено не було (хоча раніше на будівлі, які поступово продавалися, у зв”язку з відсутністю коштів у РСТ, КП “Лубенське МБТІ” зазначені Свідоцтва виготовлялися).
Під час оформлення договору купівлі-продажу Гребінківське РСТ звернулося до них у 2008 році щодо виготовлення Техпаспорту на будівлю колишнього заготівельного пункту в с. Олексіївка, тому вона виїхала на місце та була присутня при обмірі будівлі, яка була на той час у задовільному стані, після чого видала Техпаспорт на дану будівлю.
Зазначають, що розглянувши заяву позивача, КП “Лубенське МБТІ” відмовило їй у реєстрації права власності на спірний об”єкт нерухомості у зв”язку з тим, що подані нею документи не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме договір купівлі-продажу від 18.08.2008 року нотаріально не посвідчений та у ньому відсутня повна адреса нерухомого майна.
У 2010 році до них за видачею Техпаспорта на будівлю заготпункту звернувся голова правління Гребінківського РСТ, якому видали нови Техпаспорт, після чого станом на 20.08.2010р. РСТ зробило експертну оцінку даної будівлі, вартість якої, згідно висновку експерта, становить 30189,00грн. (коефіцієнти при оцінці майна постійно зростають).
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, який на час укладення договору купівлі-продажу спірного об”єкту займав посаду голови правління Гребінківського РСТ та підписував спірний договір, показав, що на будівлю колишнього заготівельного пункту в с. Олексіївка свого часу було виготовлено Техпаспорт, Свідоцтво про право власності на дану будівлю не виготовлялося. На час продажу будівлі була порушена справа про банкрутство двох споживчих товариств, які входили до РСТ, і оскільки потрібно було терміново сплатити кошти кредиторам, вони вирішили продати спірну будівлю (як будматеріал), яка являє собою цегляну споруду, обкладену плиткою, перекрите плитами, є невеликий підвал. На час продажу експертна оцінка не виготовлялася, балансова вартість була нульовою, будівля була списана, покупцем було сплачено 25000,00грн., спірний об”єкт вони покупцю передали (під розбирання). Договір купівлі-продажу не був посвідчений нотаріально у зв”язку з відсутністю Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (на його звернення голова села відмовився оформити дане Свідоцтво на будівлю колишнього заготпункту).
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, показання свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як установлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 18.08.2008 року між Гребінківським РСТ в особі голови правління ОСОБА_5, з однієї сторони, та ОСОБА_4, з іншої сторони, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомості-основної АДРЕСА_1 (далі-Договір, а.с.5).
Пунктом 3.1 Договору визначена вартість майна, яке є предметом договору, що становить 25000,00грн.
Згідно Акту приймання-передачі від 19.08.2008 року, Гребінківське РСТ передало, а ОСОБА_4 прийняла у власність будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
За договором купівлі-продажу ОСОБА_4 сплатила 25000,00грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією (а.с.7).
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду...
Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
За приписом ст.210 ЦК України, правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
У відповідності до ч.3 ст.640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації-з моменту державної реєстрації.
Аналіз Договору свідчить про те, що у ньому відсутні деякі істотні умови, які є необхідними для договорів даного виду.
Так, у договорі не зазначено точне місцезнаходження предмета договору, не вказано правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності Гребінківського РСТ на дане нерухоме майно, а визначена у договорі ціна продажу, згідно витратної накладної та квитанції від 18.08.2008р., становить вартість б/в будівельних матеріалів по заготпункту в с. Олексіївка (а не об”єкта нерухомості).
Окрім того, сторони не досягли домовленості щодо нотаріального посвідчення угоди та її державної реєстрації.
З наведених вище показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 вбачається та сторонами не заперечується той факт, що на час продажу правовстановлюючого документу на спірну будівлю Гребінківським РСТ оформлено не було, вона була списана, на балансовому обліку підприємства як об”єкт нерухомого майна не перебувала, у витратній накладній значаться б/в будівельні матеріали по заготпункту в с. Олексіївка (а.с.85).
У квитанції від 18.08.2008р. у графі “призначення платежу” також вказано: за б/в матеріали від розбирання заготпункту в с. Олексіївка згідно договору купівлі-продажу (а.с.7).
Системний аналіз правових норм цивільного законодавства України (зокрема, ст.ст.319,655-656 ЦК України) свідчить про те, що договори купівлі-продажу можуть укладатися суб”єктами права власності… Неможливо укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке не є об”єктом права власності продавця на момент укладення договору, оскільки для цього необхідна наявність документів, що підтверджують право власності.
Всупереч вимог чинного законодавства, договір, який позивач просить визнати дійсним, укладений зі сторони Продавця представником юридичної особи (Гребінківського РСТ), право власності якої на нерухоме майно, що є предметом договору, на момент його підписання, нічим підтверджено не було, однак, незважаючи на відсутність правовстановлюючого документу, що в подальшому унеможливило як нотаріальне посвідчення договору, так і його державну реєстрацію, позивачем, якому відомо було про цю обставину, даний договір було підписано.
У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. №9 зазначено, що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідноі враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов”язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов”язків для сторін.
Враховуючи вищевикладене, спірний правочин не можна вважати вчиненим, та, відповідно, укладеним, оскільки не було здійснено як його нотаріального посвідчення, так і державної реєстрації, тому підстав для застосування у даному випадку ст.220 ЦК України не вбачається.
Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв»язку, приходить до висновку про те, що у судовому засіданні позивачем не доведено та не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б беззаперечно підтверджували дійсність угоди, укладеної 18.08.2008 року, а, відтак, підстави для визнання за нею ( ОСОБА_4 .) права власності на нерухоме майно-основну будівлю колишнього заготівельного пункту в селі Олексіївка Гребінківського району Полтавської області- відсутні.
За таких обставин позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,10-11,59-60,213-215,218 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Гребінківського районного споживчого товариства, Комунального підприємства “Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя підпис Т.О.Кривчун
З оригіналом згідно:
Суддя Гребінківського районного суду
Полтавської області Т.О.Кривчун