Справа № 2-а-2779/10

П О С Т А Н О В А

І М ' Я М    У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 року Перевальський районний суд Луганської області

в складі:       головуючого-судді:         Колядова В.Ю.

при секретарі:         Юкальчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перевальська, Луганської області

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання зробити перерахунок доплати до пенсії як учаснику бойових дій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач з вернулася  до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень та зобов’язання зробити перерахунок доплати до пенсії як учаснику бойових дій, посилаючись на наступне.

Вона  пенсіонер та отримує пенсію за віком й має статус учасника бойових дій.

Нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено підвищення пенсії учаснику війни на 150 % мінімальної пенсії за віком.

Вона отримала доплату до пенсії як учаснику бойових дій у значно меншому розмірі, ніж вищезазначеною нормою.

На підставі викладеного позивачка просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів і визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо відмови їй у перерахунку доплати учаснику бойових дій щомісячно у розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 01 січня 2000 року безстроково та виплатити утворену заборгованість.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області зробити їй перерахунок доплати до пенсії як учаснику бойових дій в щомісячному розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2000 року безстроково та виплатити утворену заборгованість.

Позивач у судове засідання не з’явилася, надавши суду клопотання, в якому просив суд розглянути справу без її участі.

  Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши письмове заперечення проти позову, просив суд розглянути справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_3 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

  Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області і має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.5), в зв’язку з чим має право на підвищення до пенсії. Данні обставини, жодна зі сторін не заперечувала.

Згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» /в редакції Закону України № 488/95-ВР від 22 грудня 1995 року/ учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

З 01 січня 2005 року згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист» № 2212-IV від 18 листопада 2004 року підвищуватись повинна також державна соціальна допомога учасникам бойових дій.

У судовому засіданні встановлено, що виплата підвищеної пенсії позивачу здійснювалась з порушенням зазначених норм, тобто з розмірів, запроваджених постановами Кабінету Міністрів України, а не Законом, що є порушенням конституційного принципу верховенства законів над підзаконними нормативно-правовими актами.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протягом 2000 – 2004 років діяла в редакції Закону України № 488/95-ВР від 22 грудня 1995 року, з 01 січня 2005 року по 30 червня 2006 року – в редакції Закону України № 2212-IV від 18 листопада 2004 року, тобто підвищення до пенсії позивачу повинно було виплачуватися в той період  в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, тому суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача – Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області нарахувати та виплатити, за період часу – з 01 січня 2000 по 30 червня 2006 року , відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щомісячне підвищення до пенсії, у розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, з вирахуванням сум, отриманих позивачем за цей період.

Відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року, який набрав чинності 07 листопада 2000 року, та Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, який набрав чинності 18 серпня 1999 року, розмір мінімальної пенсії за віком не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст.ст. 22, 46, 48 Конституції України.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний  повний  рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20  років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі 216 грн. 56 коп.

Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі 248 грн. 77 коп.

        Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі 268 грн. 00 коп. Дію даного Закону продовжено також на 2003 рік згідно Закону України «Про прожитковий мінімум на 2003 рік».

        Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, встановлений в розмірі 284 грн. 69 коп.

           Статтею 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» був затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 332 гривні. Статтею 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірах: з 01 січня – 350 гривень, з 01 квітня – 359 гривень.

           Таким чином, відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області повинно нарахувати та виплатити  150 відсотків мінімальної пенсії за віком позивачу, виходячи з розмірів: з   01 січня 2000 року – 216 грн. 56 коп., з 01 січня 2001 року – 248 грн. 77 коп., з 01 січня 2002 року – 268 грн. , з 01 січня 2004 року – 284 грн. 69 коп., з 01 січня 2005 року – 332 грн. 00 коп., з 01 січня 2006 року – 350 грн. 00 коп., з 01 квітня 2006 року – 359 грн. 00 коп.

    Листом Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області № 16042/02-1-07 від 13 жовтня 2010 року позивачу було відмовлено у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, виходячи з розміру встановленої мінімальної пенсії за віком, прирівняної до розміру прожиткового мінімуму /а.с.6/.

        За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області в перерахунку пенсії.

Відповідно до п. 4 Закону України «Про внесення змін до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2939-IV від 05 жовтня 2005 року, який набрав чинності з 01 липня 2006 року, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладена в новій редакції, згідно якої учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В передбаченому законом порядку до Конституційного Суду України вказана норма не оскаржувалася й судом не розглядалася.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині зобов’язання здійснення перерахунку та виплати доплат до пенсії як учаснику війни, з 2007 року є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

        Керуючись ст.ст.10, 11,71,72,159,161-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Відновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку доплати учаснику бойових дій щомісячно в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2000 року по 30 червня 2006 року.

           Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії як учаснику бойових дій в щомісячному розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2006 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

    У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

            Головуючий - суддя: