Справа № 2-а-2086/10

П О С Т А Н О В А

І М ' Я М    У К Р А Ї Н И

03 листопада 2010 року Перевальський районний суд Луганської області

в складі:       головуючого-судді:         Колядова В.Ю.

при секретарі:         Юкальчук А.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перевальська, Луганської області

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни, посилаючись на наступне.

Він пенсіонер за інвалідністю, станом на 01 листопада 2000 року мав статус інваліда війни – 3-ї групи, а з 14 серпня 2001 року  - інвалід 2-ї групи.

Нормами ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції законів від 01.01.1996 року) передбачено підвищення пенсії інвалідів війни на 200 % мінімальної пенсії за віком для інвалідів 3-ї групи, та 350% мінімальної пенсії за віком з моменту призначення 2-ї групи інвалідності.

Він отримував доплату до пенсії як учаснику війни у значно меншому розмірі, ніж вищезазначеною нормою.

На підставі викладеного позивач, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області зробити перерахунок доплати до пенсії з 01 листопада 2000 року по 13 серпня 2001 року, з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 2-ї групи в щомісячному розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а з 14 серпня 2001 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи в щомісячному розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити утворену заборгованість.

Позивач у судове засідання не з’явилася, надавши суду клопотання, в якому просив суд розглянути справу без його участі.

  Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши письмове заперечення проти позову, де зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом та зазначив, що відповідачем вірно виплачувалося вказане підвищення відповідно до ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України  № 3551- ХІІ від 22 жовтня 1993 року, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачу.ться замість пенсії, підвищуються: інвалідам 2 гр. – 350% мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3-гр. – 200% мінімальної пенсії за віком, а тому в позові необхідно відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

  Позивач є інвалідом війни 2-ї групи інвалідності з 14 серпня 2008 року та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області і що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.3), та є постраждалим в наслідок Чонобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.3) в зв’язку з чим має право на підвищення до пенсії. Данні обставини, жодна зі сторін не заперечувала.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

            В ч. 2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» закріплено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком.

              Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав з поважних причин. Враховуючи похилий вік позивача його стан здоров’я і юридичну необізнаність та бездіяльність відповідача, суд вважає за необхідне відновити позивачу строк звернення до суду.

У судовому засіданні встановлено, що виплата підвищеної пенсії позивачу здійснювалась з порушенням зазначених норм, тобто з розмірів, запроваджених постановами Кабінету Міністрів України, а не Законом, що є порушенням конституційного принципу верховенства законів над підзаконними нормативно-правовими актами.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протягом 2000 – 2004 років діяла в редакції Закону України № 488/95-ВР від 22 грудня 1995 року, особи, які належать до інвалідів війни, тобто підвищення до пенсії позивачу повинно було виплачуватися в період з 01 листопада 2000 року по 13 серпня 2001 року 13 серпня 2001 року, з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 2-ї групи в щомісячному розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а з 14 серпня 2001 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи в щомісячному розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб. Крім того, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області нарахувати та виплатити, за період часу – з 01 листопада 2000 року по 13 серпня 2001 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 2-ї групи, а з 14 серпня 2001 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щомісячне підвищення до пенсії, у розмірі 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, з вирахуванням сум, отриманих позивачем за цей період.

    Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, зазначені норми закріплені у ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

        Ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

        Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі 216 грн. 56 коп.

        Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі 248 грн. 77 коп.

        Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений у розмірі 268 грн. 00 коп. Дію даного Закону продовжено також на 2003 рік згідно Закону України «Про прожитковий мінімум на 2003 рік».

        Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, встановлений в розмірі 284 грн. 69 коп.

    Статтею 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» був затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 332 гривні. Статтею 65 Закону України  «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено в розмірах: з 01 січня – 350 гривень, з 01 квітня - 350 гривень, з 01 жовтня – 366 гривень.

    Статтями 71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була зупинена, в Розділі ІІ пункті 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була змінена.

     Статтями 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. З 01 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений в розмірі – 573 грн. 00 коп.

Згідно ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлюється в розмірах: з 01 січня – 695 грн., з 01 квітня – 706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня – 723 грн., з 01 грудня – 734 грн. Відповідно до п. 1 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154-Vі від 27 квітня 2010 року Закон набрав чинності з дня опублікування /30 квітня 2010 року/ та застосовується з 01 січня 2010 року.

         Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

         Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі №6рп-2007 і від 22 травня 2008 року у справі 10-рп/2008, зазначені зміни були визнані неконституційними та зазначено, що Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.   Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.   Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.        

         Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх не конституційність.

           Таким чином, відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області повинно нарахувати та виплатити  350 відсотків мінімальної пенсії за віком позивачу, виходячи з розмірів, зазначених у вищенаведених Законах.

В передбаченому законом порядку до Конституційного Суду України вказана норма не оскаржувалася й судом не розглядалася.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині зобов’язання здійснення перерахунку та виплати доплат до пенсії як інваліду війни, з 01 листопада 2000 року по 13 серпня 2001 року, з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 2-ї групи в щомісячному розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а з 14 серпня 2001 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи в щомісячному розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб.

    На підставі ст.ст.21,22,46 Конституції України, ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», керуючись ст.ст.10, 11,71,72,159,161-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про перерахунок надбавки до пенсії як інваліду війни - задовольнити.

           Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області щодо неповної виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 01 листопада 2000 року по 13 серпня 2001 року, з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 2-ї групи в щомісячному розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а з 14 серпня 2001 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи в щомісячному розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб.

           Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 згідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» /в редакції Закону України № 488/95-ВР від 22 грудня 1995 року /, тобто  з 01 листопада 2000 року по 13 серпня 2001 року, з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 2-ї групи в щомісячному розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а з 14 серпня 2001 року з врахуванням надбавки до пенсії як інваліду війни 3-ї групи в щомісячному розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком, в розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, та з вирахуванням сум, отриманих ОСОБА_1 за цей період.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Перевальський районний суд Луганської області  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

            Головуючий - суддя: