Справа № 2-а-2421

2010 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді                                                 Ільченко В.М.

при секретарі                                                             Вербі Н.О.

за участю позивача                 ОСОБА_1

відповідача                     Берест А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Охтирського взводу дорожньо-патрульної служби прапорщика міліції Берест Андрія Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення

встановив:

08.11.2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.11.2010 року інспектором Охтирського взводу ДПС прапорщиком міліції Берест А.М. у відношенні нього було винесено постанову про застосування адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП шляхом накладення штрафу у розмірі 255 грн. Позивач вважає постанову інспектора ДПС незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам КУпАП та підлягає скасуванню, оскільки: він рухався зі швидкістю 60 км/год, відповідно до показів спідометра, що також спостерігав свідок ОСОБА_3; в момент, близький до моменту вимірювання швидкості та зупинки, його автомобіль обігнав інший автомобіль; інспектор ДПС продемонстрував покази приладу „Беркут”, однак не довів, що ним зафіксована саме швидкість його автомобіля; прилад, яким вимірювалася швидкість не має функцій фото-чи кінозйомки; інспектор виніс постанову про накладення адміністративного стягнення з порушенням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП. При цьому, при розгляді справи про адміністративне правопорушення були порушені його права на правову допомогу, а також розгляд справи був проведений не об’єктивно і не всебічно, оскільки інспектор не з’ясував чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчинені, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують (обтяжують) відповідальність, не врахував матеріальний стан та інші обставини, не прийняв до уваги доводи позивача щодо відсутності в його діях вини.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та пояснив, що рухався зі швидкістю 85-90 км/год, перед знаком завчасно скинув швидкість до 60 км/год. Був зупинений інспектором ДПС, який не роз’яснив йому прав, склав протокол, з яким позивач не погоджувався. Вже потім був зупинений ОСОБА_4, який не був свідком скоєння правопорушення, яке нібито мало місце, що підтверджується відеозаписом, здійсненим під час складання протоколу позивачем за допомогою мобільного телефону. Крім того, зазначив, що перед його автомобілем на великій швидкості рухався автомобіль Honda Acord, який перед цим здійснив обгін його автомобіля.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти заявлених вимог. З письмового заперечення та пояснень відповідача вбачається, що згідно постової відомості Охтирського взводу ДПС підпорядкованого УДАІ УМВС 04.11.2010 року він спільно з інспектором ДПС прапорщиком міліції ОСОБА_5 ніс патрульну службу по нагляду за рухом транспортних засобів на автодорозі Суми-Полтава з використанням дистанційного вимірювача швидкості руху «Беркут» № 0801163, свідоцтво про повірку № 22-2/1008332, чинне до 22.11.2011 року. О 08 годині 35 хвилин з використанням зазначеного дистанційного вимірювача швидкості ним було виявлено, що в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 «Тростянець», де швидкість руху обмежена 60 км/год, водій  автомобіля «Geely НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 100 км/год, перевищивши дозволену швидкість руху на 40 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР. Він подав водієві сигнал про зупинку, підійшов, відрекомендувався, пояснив причину зупинки, перевірив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, до яких зауважень не виникло. Водію ОСОБА_1 було надано для огляду покази приладу «Беркут» і водій впевнився, що приладом була зафіксована швидкість 100 км/год. Позивач повідомив, що не згодний з показами приладу, що швидкості руху не перевищував, відмовлявся підписувати протокол, тому був зупинений свідок ОСОБА_4, якому продемонстрували покази приладу «Беркут». Відповідачу було роз’яснено ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, після чого ОСОБА_1 почав відео зйомку з використанням свого мобільного телефону, хоч згоду на зйомку йому не давали. Після цього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, при цьому позивач був з ним ознайомлений, вніс письмові пояснення про свою незгоду з протоколом, та підписав його. 04.11.2010 року була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Копія протоколу та постанови були надані ОСОБА_1, а справа передана на реєстрацію. Також повідомив, що у відношенні водія ОСОБА_1 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, заперечив факти неналежного виконання службових обов’язків.

Суд проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень  адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що інспектором Охтирського взводу ДПС підпорядкованого УДАІ УМВС в Сумській області прапорщиком міліції Берест А.М. при несені патрульної служби по нагляду за рухом транспортних засобів на автодорозі Суми-Полтава в м. Тростянець на вул. Охтирська гора відповідно до постової відомості Охтирського взводу ДПС підпорядкованого УДАІ УМВС в Сумській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВМ1 068977 від 04.11.2010 року, на підставі якого винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення та накладено стягнення у вигляді 255 грн.

Як вбачається з зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, о 08 годині 35 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Geely, державний номер НОМЕР_2, рухаючись в м. Тростянець Сумської області на автодорозі Суми-Полтава, перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті, рухався зі швидкістю 100 км/год., швидкість вимірювалася приладом «Беркут» 0801163. В протоколі ОСОБА_1 зазначив, що швидкості не перевищував, не встановлена належність показів прибору «Беркут» автомобілю позивача, докази відсутні, свідків немає.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він разом з ОСОБА_1 та його родиною їхали в м. Суми і він, як водій, слідкував за спідометром. Перед населеним пунктом швидкість автомобіля складала 80-90 км/год, при в’їзді в м. Тростянець позивач знизив швидкість до 60 км/год. За 500-600 м від дорожнього знаку, що позначає початок населеного пункту «Тростянець», їх автомобіль зупинив патруль, який повідомив про перевищення швидкості. Він свідчення не надавав. Також зазначив, що перед в’їздом в місто їх автомобіль обігнав інший автомобіль.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 04.11.2010 року вони рухалися з м. Охтирка в м. Суми, в потоці машин. На спідометр вона не дивилася, але їхали не швидко, інші автомобілі їх не обганяли. Перед м. Тростянець позивач почав зменшувати швидкість, потім їх зупинив патруль, який повідомив про перевищення швидкості. Вона прохала інспектора показати прилад та свідоцтво про його повірку, на приладі вона не побачила пломби, хоча вважає, що він повинен мати пломбу, тому покази приладу могли бути невірними. Свідки були зупинені вже після того, як зупинили їх автомобіль.

З показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що він разом з відповідачем ніс патрульну службу в м. Тростянець в районі автозаправки з застосуванням дозволеного у використанні приладу „Беркут” № 0801163. З м. Охтирка рухався автомобіль Geely сріблястого кольору, в зв’язку з рухом якого прилад зафіксував перевищення швидкості. Берест А.М. в присутності позивача та його сестри склав протокол, з яким останні не погоджувалися, вказували, що вимірювальний прилад не має функції фотофіксації. Під час здійснення вимірювання швидкості  інших транспортних засобів на дорозі не було.

Сторони не оспорюють, що покази приладу становили 100 км/год.

Звітом порушень швидкості пристрою № 0801163 за 04.11.2010 року зафіксовано порушення швидкості руху о 08 годині 35 хвилин, швидкість руху складає 100 км/год.

Свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки  № 22-2/1008332, чинним до 22.01.2011 року, дистанційний вимірювач швидкості «Беркут» № 0801163 визнаний придатним до застосування, відповідає вимогам експлуатаційної документації. Границі абсолютної похибки в стаціонарному режимі плюс-мінус 1 км/год.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_1 щодо наявності іншого автомобіля, швидкість якого була заміряна показами приладу „Беркут”, оскільки свідок ОСОБА_3 зазначив про те, що їх обігнав автомобіль, а свідок ОСОБА_6 зазначила, що вони рухалися в потоці автомобілів, тому їх покази не можуть бути прийняті до уваги як доказ підтвердження об’єктивної обстановки на дорозі щодо наявності іншого автомобіля, швидкість якого могла бути виміряна приладом „Беркут”.

В той же час свідок ОСОБА_5 зазначив про відсутність інших автомобілів під час вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

У суду відсутні підстави для сумніву у показах свідка, оскільки він являється службовою особою та виконував обов’язки по нагляду за дотриманням водіями Правил дорожнього руху.  

Покази свідка ОСОБА_3, що він постійно слідкував за спідометром і швидкість руху позивача на момент вимірювання складала 60 км/год, не спростовують покази дистанційного вимірювача швидкості „Беркут”, як приладу, який в установленому порядку визнаний придатним до застосування та відповідає вимогам експлуатаційної документації.

Виходячи з викладеного, судом не здобуто доказів у підтвердження відсутності перевищення швидкості руху водієм ОСОБА_1, натомість надані відповідачем докази підтверджують рух автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 100 км/год.

П.12.4 Правил дорожнього руху України визначає, що рух транспортних засобів у населених пунктах дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 км/год.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про правомірність дій працівника ДПС по складанню протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на підставі наявних доказів інспектором Охтирського взводу ДПС підпорядкованого УДАІ УМВС в Сумській області прапорщиком міліції Берест А.М. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, копію якої та копію протоколу про адміністративне правопорушення позивач отримав. Згідно прийнятого рішення було накладено адміністративне стягнення у виді мінімального розміру штрафу.

Таким чином, сукупність досліджених доказів свідчить про безпідставність вимог позивача, в зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 69-71, 158-161, 162, 163, 171-2 КАС України, ч. 1 ст. 122, ст.ст. 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області                                 В.М. Ільченко

З оригіналом згідно: