справа № 2а-2087/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2010 року м.Дніпродзержинськ
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Федоріщев Сергій Сергійович розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «про зобов’язання проведення перерахунку та виплати одноразової компенсації»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради у м. Дніпродзержинську, в якому просить:
Зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити на її користь одноразову компенсацію сім’ї за втрату годувальника із числа осіб віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 60 мінімальних зарплат за віком. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вона являється дружиною ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який являвся особою, яка потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС і був визнаний інвалідом 1 категорії ІІ групи, однак звернувшись до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м.Дніпродзержинська 30.10.2009р. з заявою про отримання компенсації за втрату годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, проте 10 листопада 2009року листом УПтаСЗН їй було роз’яснено, що вона не має право на отримання одноразової компенсації по втраті годувальника інваліда ЧАЕС.
В судове засідання позивач не з’явилася, подала суду заяву згідно якої позов підтримала в повному обсязі, просить розглядати справи у її відсутність в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Представник відповідач - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська – в судове засідання не з’явилася, надала суду свою письмову заяву згідно якої просить суд розглядати справу без їх участі, проти позову заперечують в повному обсязі.
Враховуючи, що сторони в судове засідання не з’явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких позивач підтримує позовні вимоги, а відповідач проти задоволення позову заперечує, суд відповідно ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив провести розгляд справи в порядку письмового провадження.
З’ясувавши позиції сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідні до них правовідносини:
В судовому засіданні встановлено, що позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає АДРЕСА_1 є дружиною ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про одруження. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та відповідно Експертного висновку №1192 від 19.10.2009р. – захворювання, що призвело до смерті, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
04 листопада 2010 року ОСОБА_2, після звернення з заявою до УПтаСЗН Дніпровської районної ради м.Дніпродзержиньска 30.10.2009р., отримала офіційну відповідь-лист, згідно якого їй було відмовлено в задоволенні вимог щодо перерахунку та виплат їй компенсації за втрату годувальника в зв’язку з відсутністю експертного висновку про причину смерті ОСОБА_3
Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів
Згідно частини другої статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. І ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року.
Згідно до статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону №2532-ХІ від 01.07.1992р.; із змінами внесеними згідно із Законами №230/96-ВР від 06.06.1996р., №563-ХІУ від 25.03.1999р., №2638-111 від 11.07.2001 року, одноразова компенсація особам, які стали інвалідам та сім’ям, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
Закон України «Про державний бюджет України на 2009рік», свідчить про те, що розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен рік. Зі змісту зазначеного вище Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування визначеного в ньому розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп 2008 від 22.05.2008року визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» та внесені зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке набрало чинності з часу його прийняття.
Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні компенсації сім’ї за втрату годувальника інваліда ЧАЕС відповідно ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, чинним на момент нарахування компенсації, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів визначених Постановою Кабінету Міністрів №562 від 12.07.2005 року.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем допущено бездіяльність щодо невиплати 60 мінімальних заробітних плат сім’ї загиблого інваліда 2 групи ЧАЕС 1 категорії, смерть якого пов’язана з ліквідацією аварії на ЧАЕС
Вищенаведене свідчить, що в даному випадку позивач має право на перерахунок та виплату на її користь одноразову компенсацію сім’ї за втрату годувальника із числа осіб віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 60 мінімальних зарплат за віком.
На підставі ст.ст.19,22,46 Конституції України, Рішення Конституційного суду №10 рп/2008 від 22.05.2008 року , ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, керуючись статтями 9, 69,71, 86, 94, 99, 100,104,122,128, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області «про зобов’язання проведення перерахунку та виплати одноразової компенсації» - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області - відносно відмови ОСОБА_2 в отриманні одноразової компенсації сім’ї за втрату годувальника ОСОБА_3 із числа осіб віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразову компенсацію сім’ї за втрату годувальника із числа осіб віднесених до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 60 мінімальних зарплат за віком.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Федоріщев С.С.