№2-1813/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2010 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:
головуючого Багбая Є.Д.
при секретарі Чорній О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Простір-2000» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Простір-2000» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди . В обґрунтування позову вказує, що працював на посаді фінансового директора ТОВ «Простір-2000» з 13 березня 2007 року по 1 лютого 2010 року, звідки був звільнений за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Причиною звільнення позивача була нерегулярна виплата заробітної плати. При звільнені позивача йому в порушення вимог закону було невиплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 12688,38 гривень. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі та моральну шкоду в розмірі 4000 гривень.
Позивач в судове засідання з ' явився, позов підтримав повністю просить задовольнити позовні вимоги, пояснив, що дійсно не отримував заробітну плату регулярно та з порушенням строків її виплати, в результаті при звільненні отримав частку суми заборгованості в розмірі 8454,12 гривні, та отримав від відповідача відповідь, що більше йому нічого не винні.
Представник в ідповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю, надав письмові заперечення проти позову, згідно яких заперечує проти наявності заборгованості по заробітній платі, вказує, що в дійсності позивач отримував заробітну плату, але відмовлявся від підпису у зарплатних відомостях, про, що неодноразово було складено акти які підписувалися працівниками підприємства. Підтвердив, що позивачу про складання вищезазначених актів відомо не було, вони були йому надані лише після його звільнення, коли він почав вимагати погашення заборгованості по заробітній платі. Вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню.
Судом досліджені докази по справі:
Досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні:
- копія трудової книжки позивача /а.с. 3/, згідно якої підтверджується що позивач працював на посаді фінансового директора ТОВ «Простір-2000» з 13 березня 2007 року по 1 лютого 2010 року, звідки був звільнений за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін;
- листом територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області /а.с. 4-6/, згідно якої підтверджується факт нерегулярних виплат заробітної плати позивачу;
- акти /а.с. 25-33/, згідно яких відповідач підтверджує виплату заробітної плати позивачу;
-актами перевірки, приписом, протоколом про адміністративне правопорушення відносно посадової особи відповідача, постановою про адміністративне правопорушення територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області /а.с. 34-42/, згідно яких встановлено порушення трудового законодавства щодо виплати заробітної плати працівникам посадовими особами ТОВ «Простір-2000»;
- заяви сторін по справі в прокуратуру Баглійського району /а.с. 46/, згідно яких обидва просили притягнути до кримінальної відповідальності один одного за порушення закону;
Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені сторонами докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено:
Позивач ОСОБА_1 працював на посаді фінансового директора ТОВ «Простір-2000» з 13 березня 2007 року по 1 лютого 2010 року, звідки був звільнений за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Причиною звільнення позивача була нерегулярна виплата заробітної плати. При звільнені позивача йому в порушення вимог закону було невиплачено заборгованість по заробітній платі в розмірі 12688,38 гривень.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України п ри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно ст. 43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди„ суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно зі ст. 57 ЦПК України докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...
Проаналізувавши об'єктивні дані, що вищевикладені в судовому рішенні, засновані на представлених сторонами й досліджених судом доказах, суд вважає за можливе задовольнити позов в повному обсязі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі. Сторони не заперечували факту нерегулярної виплати заробітної плати позивачу, що підтверджено крім їх пояснень письмовими доказами по справі, спір між сторонами стосується лише розміру заборгованості по заробітній платі та факту її виплати позивачу. Суд вважає встановленим факт наявності заборгованості по зарплаті у відповідача перед позивачем. Згідно перевірок інспекції с праці вона складає 12688,38 гривень. Суд не приймає заперечення представника відповідача позивача, щодо того, що позивач відмовлявся від підпису в відомостях про виплату заробітної плати, також не може прийняти до уваги як допустимі та належні докази по справі: акти про відмову від підпису в отриманні заробітної плати позивачем, оскільки згідно законодавства первинним документами щодо обліку виплати заробітної плати та документами, які підтверджують наявність та факт виплати заробітної плати є відомості про виплату заробітної плати або видаткові касові ордери. Порядок виплати заробітної плати також передбачає видачу заробітної плати під розпис в відомості про її видачу. Крім того суд враховує той факт, що відповідач не ознайомлював позивача з вищезазначеними актами протягом всього періоду роботи позивача на підприємстві та не намагався якимось чином припинити бездіяльність позивача та зобов’язати позивача виконувати свій обов’язок щодо підтвердження своїм розписом факту отримання заробітної плати, що також не заперечувалось та визнавалося сторонами по справі, сам представник відповідача вказував, що він будучі співвласником товариства багато років товаришував з позивачем як до його роботи на підприємстві так і під час роботи позивача на ній, та не зважаючи на це, як він вказує він не повідомляючи позивача складав акти про відмову від підпису в отриманні заробітної плати протягом двох років. Акти відмови від підпису з’явилися лише після початку звернень позивача до контролюючих органів щодо захисту своїх трудових прав. Також суд зазначає, що акти підписані заінтересованим особами, а саме керівним складом підприємства: співзасновником та директором товариства Вовченко В.В. та співзасновником товариства Масленко А.І а також головним бухгалтером підприємства, не було залучено жодної сторонньої особи щодо підтвердження фактів викладених в актах. Суд також враховує, що при перевірках інспекцією по праці встановлені непоодинокі випадки порушення трудового законодавства щодо оплати праці відповідачем та встановлена сума невиплаченої заробітної плати. Виходячи з вищевикладеного, оскільки ніяких доказів крім актів про відмову від підпису суду представником відповідача на підтвердження не надано, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині наявності факту невиплати заробітної плати та наявності заборгованості. Щодо посилань представника відповідача щодо звільнення позивача за згодою сторін, це не може бути підтвердженням відсутності наявності заборгованості по заробітній платі.
Суд також прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, у зв'язку з тим, що вважає їх дещо завищеними і враховує, що в зв’язку з невиконанням зобов’язань відповідачем, позивач зазнав певні моральні страждання, що відтворилися в переживаннях у зв'язку з порушенням нормального образу життя позивача, відсутність значної суми грошей на які позивач розраховував, відсутності коштів для придбання харчів, одежі, взуття та предметів побуту, необхідність позивача застосовувати додаткові зусилля для організації нормального життя, знаходження позивача в ролі «прохача» коштів які по закону належать йому, відшкодування йому шкоди з відповідача в примусовому порядку. Психологічні загрузки в зв’язку з систематичним відвідуванням різних інстанцій, зверненням до суду які негативно впливають на позивача. Суд з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань тривалий час, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, оцінює моральну шкоду у 2000 гривень .
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.
На підставі ст. 115, 116 КЗпП України, керуючись ст. 8,10, 59, 60, 61, 83, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд ,-
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Простір-2000» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Простір-2000» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 12688 гривень 38 копійок та моральну шкоду в сумі 2000 гривень, усього 14688 гривень 38 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Простір-2000» про відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення в частині суми місячного платежу допустити до негайного виконання.
Стягнути з ТОВ «Простір-2000» на користь держави судовий збір в сумі 146 гривні 88 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя
Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська Є.Д. Багбая