Справа №1-1090/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                 06 грудня 2010 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді -                     Остапука В.І.,

за участю секретаря -             Полетило К.С.,

прокурора -                     Новосада Ю.О.,

потерпілої -                 ОСОБА_1,

законного представника -         ОСОБА_2,

захисника -                     ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу з постановою слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області про направлення справи до суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. АДРЕСА_2, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 07 серпня 2010 року близько 10 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, який виразився в повідомленні неправдивої інформації ОСОБА_1, під приводом зателефонувати з її мобільного телефону марки «Самсунг Е-390», імеі НОМЕР_2 вартістю 700 гривень, в якому була сім-картка мобільного оператора МТС, вартістю 25 гривень, викликавши до себе довіру останньої, заволодів її мобільним телефоном, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 725 гривень.

В ході проведення досудового слідства було встановлено неосудність ОСОБА_4, тому дана кримінальна справа надійшла до суду з постановою слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно обвинуваченого ОСОБА_4.

Заслухавши думку учасників процесу, зокрема, прокурора про необхідність застосування відносно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації останнього до психіатричного закладу із звичайним наглядом, думку захисника, який підтримав думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру.

Вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України стверджується:

•   показаннями потерпілої ОСОБА_1 про те, що 07 серпня 2010 року близько 10 год. до неї додому прийшов ОСОБА_4 та попросив, щоб вона набрала зі свого телефону до батька та дала йому слухавку. Він взяв телефон, пішов у під’їзд поговорити і не повернувся;

•   протоколом вилучення від 07.08.2010 року, згідно якого у ОСОБА_4 було вилучено договір № 72-10030146 (1) від 07.08.2010 року про здачу мобільного телефону марки «Самсунг Е390», імеі НОМЕР_3 в ПТ «Ломбард-Скарбниця» (а.с.6);

•   протоколом огляду предметів від 25.10.2010 року, згідно якого було оглянуто договір № 72-10030146 (1) від 07.08.2010 року про здачу ОСОБА_4 мобільного телефону марки «Самсунг Е390», імеі НОМЕР_3 в ПТ «Ломбард-Скарбниця» (а.с.45).

    Відповідно до акта амбулаторної судово-психіатричної експертизи №492 від 24.10.2010 року ОСОБА_4 страждає хронічним психічним захворюванням у формі шизоафективного розладу. Про це свідчать дані анамнезу, спадковість обтяжена психічними захворюваннями у родині (мати, бабуся), наявність неврозоподібних розладів, що виникли у дитинстві – заїкування, рання маніфестація розладів мислення (діагностований у 17-літньому віці параноїчний синдром), подальша соціальна дезадаптація із вираженими афективними розладами, що приводило до частих госпіталізацій у психіатричний стаціонар (не менше 3-х раз на рік). Вказаний діагноз підтверджується і результатами теперішнього обстеження, котрі вказують на наявність у під експертного характерні для шизоафективного розладу: гіпоманіакальність з дражливістю та періодичним збудженням, порушення емоцій (неадекватність); мислення (паралогія та резонерставо). З огляду на вищевикладене випливає, що ОСОБА_4 у часі скоєння інкримінованих йому протиправних дій, рівно як і в теперішній час виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді шизоафективного розладу, що позбавляв його можливості усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності) та (або) керувати нами. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді лікування у психіатричному стаціонарі із загальним наглядом (а.с.49-50).

    За таких обставин, з огляду на те, що в судовому засіданні повністю доведено вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, вказане суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_4 вчинив у стані неосудності, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності хворого ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що до останнього слід застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Керуючись ст.ст. 420-421 КПК України, ст.ст. 93-94 КК України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

    Застосувати до  ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 ч.1 п.2 КК України у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

    Речові докази: договір № 72-10030146 (1) від 07.08.2010 року – залишити при матеріалах справи.

    Арешт, накладений на автомобіль марки Mersedes – Benz 123, д.н. НОМЕР_1 – зняти.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області протягом 15 діб з моменту її проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: