№2-а-1102/10

       П О С Т А Н О В А

                                                                     іменем України

10 грудня 2010 року                                            м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,  

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративною позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якій просила: визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01.01.2007 року по день ухвалення рішення; зобов’язати відповідача і в подальшому робити їй нарахування  щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30% мінімального розміру пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що вона, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, з 1 січня 2006 року їй повинна здійснюватися, але не здійснюється щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року N 8-2, основним завданням органів Пенсійного Фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, виплата підвищення до пенсії повинна здійснюватись Відповідачем.

Вона неодноразово зверталась до управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі з проханням перерахувати їй та виплатити доплату до пенсії відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», на що їй було відмовлено.

Законом України №489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний Суд України рішенням №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.

Пунктом 41 другого розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, а саме: дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги,  що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22.05.2008 р. положення ст. 67 розділу 1 пунктів 2-4. 6-8. 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36-100 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. «Деякі питання захисту окремих категорій громадян» дітям війни до пенсії або щорічного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48.1 грн., з 1 липня - 48.2 грн., та з 1 жовтня - 49.8 грн.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а також враховуючи постанову пленуму Верховного суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. в якій зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь якого закону чи іншого нормативного акту з точки зору його відповідності Конституції, а також на чинному законодавстві, але не суперечити їй.

Таким чином, положення п. 41 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік втратило чинність 22 травня 2008 року.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не

поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги в розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Попри те, що Конституція України, як норма прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, Відповідач, як орган владних повноважень, не здійснив виплату належного їй підвищення в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону та гарантованої Конституцією України, чим грубо порушив її права.

Вважала, таку бездіяльність Відповідача незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця місячна надбавка до пенсії є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Зокрема, відповідно до роз'яснення Верховного Суду України N 1-5/400 від 14.07.2006 року, наданого на підставі листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України», реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Уvоnne van Duyn v. Ноmе Оffісе (Сазе 41/74 van Duyn v. Ноmе Оffісе) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виконання обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005р (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються правами та свободами, тобто якісних характеристик права, а також зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Розмір підвищення до пенсії відповідно до статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві наполягала на задоволенні позову, у зв’язку з похилим віком та станом здоров’я  просила розглянути справу за її відсутністю.

Представник відповідача заступник начальника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області Ляшко С.В. надав заперечення проти позовної заяви, в яких зазначив, що позовна заява не може бути задоволена з наступних підстав.

Соціальне забезпечення громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV. Стаття 6 цього Закону встановлює, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 р. № 3367-ІV внесено зміни в статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 р., а пільги, встановлені статтею 6 цього Закону – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Норми статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року.

Згідно п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-V дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачає, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій для дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. №1261. Відповідно до п. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. №1058-ІV, далі по тексту – Закон № 1058) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 статті 4 Закону №1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.

Частина 2 статті 72 Закону №1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України. В частині 1 статті 5 Закону №1058 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечать Закону №1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Частина 3 статті 28 цього ж Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим, для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

При цьому норми частини 1 статті 73 Закону №1058 дають вичерпний перелік видів виплат, на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду України, а саме на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;  фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.

Одночасно норми частини 2 статті 73 Закону №1058 забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.

Листом від 31 серпня 2007 р. № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсій за віком, зазначений в статті 28 Закону №1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Такі зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і були внесені згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VI. Стаття 6 викладена в новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. №10рп/2008 вищезазначені зміни визнані неконституційними.

З 22 травня 2008 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28 травня 2008 р. де, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, у п. 8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 р. – 48,10 грн., з 1 липня 2008 р. – 48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 р. – 49,80 грн.

Крім того, позивач безпідставно просить винести рішення про виплату допомоги за період з 01 січня 2009 року, так як рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп стосується тільки щодо визнання неконституційними відповідних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів».

На підставі вищевикладеного вважав, що управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області діяло згідно чинного законодавства, не порушувало норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Просив відмовити в позові повністю, справу просив розглянути за відсутністю представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі в порядку письмового провадження.

    У відповідністю з ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

    Ухвалою судді Зміївського районного суду від 08.10.2010 року позивачці ОСОБА_1 було поновлено строк звернення до адміністративного суду та відкрито по справі скорочене провадження.

    Після надходження заперечень проти позовної заяви, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого рішення у порядку скороченого провадження.

    Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про необхідність розглянути справу за відсутністю сторін у порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

    Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується пенсійним посвідченням №НОМЕР_1, виданим управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, з відповідною відміткою (а. с. 6).

З довідки, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі, вбачається, що протягом 2007 року ОСОБА_1 не нараховувалися та не виплачувалися суми щомісячного підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни».Протягом 2008 року здійснювалися наступні виплати: протягом січня-березня по 47 грн.; протягом квітня-червня по 48 грн. 10 коп.; протягом липня-вересня по 48 грн. 20 коп.; протягом жовтня-грудня по 49 грн. 80 коп.; з січня 2009 року по листопад 2010 року здійснювалися виплати по 49 грн. 80 коп. (а. с. 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 9 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дат ухвалення рішень Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.20007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

За періоди з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки в зазначений період дія цієї статті Закону була зупинена.

Ніякими законодавчими актами дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 року по день розгляду справи в суді не зупинено та не змінено. Тому починаючи з 01.01.2009 року управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що визначається відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності УПФУ в Зміївському районі Харківської області, по не виконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день постановлення рішення приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії; зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по час розгляду справи.

Позивачкою не надано доказів щодо порушення її права на отримання зазначеного підвищення до пенсії в майбутньому, тому суд не має підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача в  подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6-14, 71, 94, 128, 159-163, 183-2 КАС України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо не проведення ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з 22.05.2008 року по день розгляду справи.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року по 10.12.2010 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий: