Справа  № 2-5942/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           17 грудня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді:  - Кравчук Т.С.

при секретарі     - Лахматовій С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Одесі цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради, КП „Міська агенція з приватизації житла” Одеськой міської ради, в якості третьої особи, про визнання приватизації недійсною,

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_2  звернулась до Приморського районного суду м. Одеси  з  позовною заявою до відповідачив ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради, КП „Міська агенція з приватизації житла” Одеськой міської ради, в якості третьої особи, про визнання приватизації недійсною.

    У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, посилаючись на те, що у 2009 р. у зв’язку з пред’явленням до неї відповідачками ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовної заяви про усунення перешкод у здійсненні власником права користування своїм майном, про вселення та відшкодування шкоди, завданої  в наслідок порушених прав, їй стало відомо, що УЖКГ виконкому Одеської міської ради 24.09.1993 р. на підставі розпорядження  № 25102 від 24.09.1993 р. видало свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (нині – Семінарської) в м. Одесі, на ім’я  ОСОБА_6, ОСОБА_7А, ОСОБА_3, ОСОБА_4  та  її, ОСОБА_2,  ім’я. Позивачка пояснила, що  вона завжди була проти приватизації АДРЕСА_1 ,  не давала своєї письмової згоди на приватизацію спірної  кварти,  їй не відомо яким чином було здійснено приватизацію зазначеної квартири без її, на період приватизації  повнолітнього мешканця квартири, згоди, в її паспорті не було зроблено відмітки про використання права на безоплатну приватизацію житла.

    Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені до них позовні вимоги не визнали, вважали їх незаконними та такими, що не підлягають  задоволенню.

    Представник УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради та КП „Міське агентство з приватизації житла” Одеської міської ради  позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволені відмовити, вказуючи, що приватизацію спірної квартири було зроблено на підставі наданих документів – заяви на приватизацію житла, довідки про склад сім’ї наймача квартири.

    Відповідачка ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги  визнала  повністю, та пояснила, що дійсно у 1993 році було здійснено приватизацію спірної квартири без письмової згоди повнолітньої на період приватизації позивачки, факт приватизації від позивачки було приховано.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

    24.09.1993 р. квартира АДРЕСА_1 (нині – Семінарської) в м. Одесі була передана у спільну сумісну власність громадянам  ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, про що свідчить розпорядження УЖКГ виконкому Одеської міської ради № 25102  від 24.09.1993 р.

На підставі розпорядження УЖКГ виконкому Одеської міської ради № 25102 від 24.09.1993 р. було видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (нині – Семінарської) в м. Одесі на ім’я  ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2  

Позивачка зазначила,  що приватизація квартири АДРЕСА_1 (нині – Семінарської) в м. Одесі проведена з порушенням закону, оскільки вона зареєстрована у спірній квартирі, постійно там мешкає, в 1993 р. будучі повнолітньою не давала письмову згоду на проведення приватизації спірної квартири та була проти проведення приватизації спірної квартири. Про те, що спірна квартира була приватизована позивачка дізналась лише у березні 2009 р. у зв’язку з пред’явленням до неї відповідачками ОСОБА_3, ОСОБА_4 позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування своїм майном, про вселення та відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушених прав.

            Відповідачки ОСОБА_4, ОСОБА_3 в судовому засіданні факт письмової згоди позивачки на приватизацію спірної квартири не довели. Відповідачка ОСОБА_3 пояснила, що вона бачила та підписувала заяву на приватизацію спірної квартири вже з підписами усіх заявників, зокрема позивачки. Відповідачка ОСОБА_3 вказала, що  позивачка не підписувала заяву на приватизацію спірної квартири  в її присутності.

    Представник УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради та КП „Міське агентство з приватизації житла” Одеської міської ради  пояснив, що розпорядження органу приватизації та свідоцтво на право власності видаються згідно до вимог Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та Положення „Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян” за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї наймача квартири. Розпорядження органу приватизації № 25102 від 24.09.1993 р. та свідоцтво про право власності № 8-1643 від 24.09.1993 р. на квартиру АДРЕСА_1 (нині – Семінарської) були видані  на підставі  заяви на приватизацію житла, довідки про склад сім’ї наймача квартири. Достовірність підписів в заяві на приватизацію не здійснюється працівниками органів приватизації.  

    Відповідачка ОСОБА_6, допитана судом в якості свідка, в судовому засіданні пояснила, що на період приватизації квартири АДРЕСА_1 у м. Одесі у 1993 р. вона проживала однією сім’єю в спірній квартирі зі своєю матір ю ОСОБА_7 (померлою ІНФОРМАЦІЯ_1.), відповідачками ОСОБА_3, ОСОБА_4, позивачкою ОСОБА_2  та сестрою ОСОБА_8  

    Відповідачка ОСОБА_6 пояснила, що у 1993 р. її подруга, яка працювала в тій час в органі приватизації (нині померла), запропонувала її приватизувати спірну квартиру. З приводу цього на сімейній нараді відповідачками ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було прийнято рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 (нині – Семінарської) у м. Одесі. Відповідачка підтвердила, що позивачка своєї письмової згоди на приватизацію не дала, була проти приватизації спірної квартири. Той факт, що приватизацію спірної квартири було здійснено усупереч небажанню позивачки, ніколи не обговорювався.

    Відповідачка ОСОБА_6 пояснила, що з 1998 р. відповідачка ОСОБА_3, а з 2000 р. відповідачка ОСОБА_4 не  мешкають в спірної квартирі, не сплачують витрати на ремонт квартири  та комунальні послуги, з 2005 р. відповідачки ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з являлись в спірній квартирі.  

    Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили, що знають позивачку та  її сім’ю тривалий час, з підтримують дружні, довірчі відношення с позивачкою. То їм відомо, що позивачка завжди була проти приватизації спірної квартири, мешканцем якої вона з являється, та неодноразово розповідала, що з цього приводу зазначену квартиру не було приватизовано. Свідки підтвердили, що позивачці стало відомо про приватизацію спірної квартири лише у березні 2009 р. у зв’язку з пред’явленням до неї відповідачками ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовної заяви. Свідок ОСОБА_9  пояснила суду, що підтримує дружні відношення з позивачкою з 1992 р., з цього часу часто буває у гостях у позивачки вдома та з 1998 р. відповідачка ОСОБА_3 в спірної квартирі не проживає, а відповідачка ОСОБА_4  – з 2000 р., з 2005 р. жодного разу не зустріла відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 в зазначеної квартирі.

    Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_1  в судовому засіданні пояснили, що їм відомо про освідомленість позивачки про приватизацію спірної квартири.

    Суд, заслухав пояснення свідка  ОСОБА_11  встановив, що її пояснення грунтується на припущеннях, істочник своєї освідомленості щодо факту пісьмової згоди на приватизацію позивачки  вона не вказала, з цього приводу її пояснення не вважаються судом достовірними.

    Свідок ОСОБА_8 була двічі допитана судом та пояснила, що в період з 1988 по 2001 рр. проживала разом з позивачкою, відповідачками по справі, та своєю матір ю ОСОБА_7  однією сім’єю в спірної квартирі. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що у 1993 р. на сімейній нараді віповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_3, нею, ОСОБА_8, та ОСОБА_7 було прийнято рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 (нині – Семінарська) у м. Одесі, позивачка ОСОБА_2 письмової згоди на приватизацію спірної квартири не дала, була проти приватизації.

    Свідок ОСОБА_8 вказала, що з 2003 по 2008 рр. проживала разом з відповідачками ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідком ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_4 та неодноразово була присутня при образливих висловленнях свідка ОСОБА_1 в адресу позивачки, а також розмов ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_4 з приводу покарання ОСОБА_6, позивачки, шляхом відібрання квартири. Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_11 підтримує дружні відносини з сім’єю ОСОБА_4, в сварці з позивачкою, неприязно ставиться до позивачки та з цього приводу  претендує на спірну квартиру, про ще її неодноразово говорила сама ОСОБА_11

    Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що свідок ОСОБА_1 завжди претендував на спірну квартиру.

    Відповідно до ст. 5 ч.4 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”  право на приватизацію  житла належить громадянам, яки постійно проживають в цих квартирах (будинках).

    Відповідно до ст. 8 ч.2  Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”  передача займаних квартир здійснюється в спільну або часткову власність за письмовою згодою усіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за  якими зберігається право на житло, з обов’язковим  визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

    Відповідно до ст. 76 ЦК України (у редакції 1963 р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення  права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про  порушення свого права.

    Суд вважає, що позивачка дізналась про порушення свого права тільки в березні 2009 р., і тому строк позовної давності позивачкою порушен не був.

    Тому, у зв’язку  з тим, що приватизацію квартири АДРЕСА_1 (нині – Семінарської)  в м. Одесі, було здійснено без письмової згоди позивачки, суд задовольняє позов ОСОБА_2 і визнає розпорядження  УЖКГ виконкому Одеської міської ради № 25102 від 24.09.1993 р. та  свідоцтво про право спільної сумісної  власності на квартиру АДРЕСА_1 (нині – Семінарської) в м. Одесі, на ім’я  ОСОБА_6, ОСОБА_7А, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2  недійсними .

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 5 ч.4, 8 ч.2 Закону України „про приватизацію державного житлового фонду”, суд

В И Р І Ш И В :

    Позовну заву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4,   ОСОБА_6, УЖКГ та ПЕК Одеської міської ради, КП „Міська агенція з приватизації житла” Одеськой міської ради, в якості третьої особи, про визнання приватизації недійсною, - задовільнити.

    Розпорядження   УЖКГ  виконкому Одеської міської ради № 25102 від 24.09.1993 р.  та  свідоцтва про право власності на житло, АДРЕСА_1, видане УЖКГ виконкому Одеської міської ради  24.09.1993 р.  на ім’я   ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, зареєстроване в реєстровій  книзі за № 8 – 1643,  яким квартира АДРЕСА_1 (нині – Семінарської)  передана у спільну власність зазначеним особам – визнати недійсними.

    Рішення може буди оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляціїної інстанції.

Суддя: