АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінни-цької області в складі:
головуючого судді Луценка В.В.,
суддів Гуцола П.П., Денишенко Т.О.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відпові-дачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3
про стягнення боргу за договором позики,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 01 липня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
11 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в Староміський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи його тим, що 16 січня 2009 року між ним та відповідачкою було ук-ладено угоду про позику грошових коштів в сумі 4000,00 доларів США строком на 3 місяці, з умовою виплати 10 % комісійних при поверненні даної позики із розрахунку від позиченої суми грошей. ОСОБА_3 зобов’язувалася повернути позичену нею у ОСОБА_1 суму грошей з відсотками до 16 квітня 2009 ро-ку. Вказує на те, що в порушення даної угоди, відповідачка в зазначений термін коштів не повернула. На його звернення про повернення йому належних грошо-вих коштів відповідачка не реагує, тому він змушений звернутися до суду з да-ним позовом, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь основну суму бор-гу в розмірі 31920,00 гривень, а також інфляційні витрати в сумі 2792,98 гри-вень, 3% річних в сумі 860,52 гривень та судові витрати по справі ( а. с. 43-45 ).
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 01.07.2010 року по-зов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь по
-зивача борг за договором позики в розмірі 31620,00 гривень, а також судовий збір в сумі 316,20 гривень та витрати з ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 гри-вень. В іншій частині позову відмовлено ( а. с. 43-45 ).
Не погодившись з ухваленим рішенням у справі, ОСОБА_3 оскаржує його в апеляційному порядку і просить змінити рішення суду першої інстанції в час-тині стягнення з неї на користь позивача сплаченої частини позики в сумі 1447,00 доларів США у еквіваленті національної валюти України, а також стяг-нути із позивача понесені нею судові витрати. Апелянтка вказує на незаконність та необгрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального права, неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянтки, заперечення позивача, дослі-дивши матеріали справи, проаналізувавши докази, наявні у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляцій-ної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими об-грунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо ), що ма-ють значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які право-відносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає за-стосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинст-ва, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на ос-нові повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під -ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослід-жені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясу-вання обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи. Суд повинен кожен доказ проаналізувати, оцінити його достовірність та допус-тимість.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або за-перечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 ст. 11 цього Кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за звер-ненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в ме
-жах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статті 1046, 1047, 1049 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму гро-шових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує пере-дання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були пе-редані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 16 січня 2009 року був укладений договір позики. З письмової роз-писки вбачається, що відповідачка позичила у позивача гроші в сумі 4000,00 до-ларів США на розвиток виробництва ( а. с. 8, 24 ). Даний факт отримання гро-шей ОСОБА_3 не заперечувався, тому у відповідності до курсу валют станом на день постановлення рішення були надані обрахунки за 1 долар США, що скла
-дає 7,905 ( а. с. 38 ), що стверджує про те, що 4000,00 доларів США, еквівалент-но складає 31620,00 гривень.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідаль-ності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прост-рочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір від-сотків не встановлений договором або законом.
Підставно не були взяті до уваги судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення з відповідачки інфляційних коштів та 3% річних, оскільки у підписа-ній нею розписці виплата інфляційних витрат та 3% річних не передбачена, то-му остання зобов’язана повернути грошові кошти у такій самій сумі, що були ОСОБА_1 передані їй.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухва-лив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не мо-же бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, правильно визначив закон, який їх регулює, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази.
Судом вірно застосовано норми матеріального права, не порушено вимоги процесуального права. Суд ухвалив рішення, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України судове рішення мо-тивовано щодо прийняття до уваги одних доказів і відхилення інших, тому підс-тав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 необґрунтовані, безпідставні і вис-новків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК Украї-ни, колегія cуддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 01 липня 2010 року за-лишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгля-ду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: