РІШЕННЯ

                    ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ      

                                    Справа №2-550/2010 рік

    06 грудня 2010 року Малинський районний суд Житомирської області в складі                   головуючої  судді             Збицької К.Д.

        з участю секретаря             Кравець Л.Ю.,

          позивача та її представника           ОСОБА_1,

         відповідача                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу   за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції, ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача Закритого (Публічного) акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»   про визнання права спільної сумісної власності на майно та звільнення майна з-під арешту, -

                        встановив :

    позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1, була придбана в період шлюбу 3 березня 2005 року на ім’я відповідача, та просить звільнити її  з-під арешту, накладеного постановою відділу державної виконавчої служби від 08.05.2009 року на виконання рішення Малинського районного суду  про стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просить звільнити з-під арешту як належну їй  Ѕ частину зазначеної квартири.

    У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги.

    Відповідач ОСОБА_2 визнав позов та пояснив, що отримані за кредитним договором кошти були використані в інтересах приватного підприємства «Ірина», де він був призначений директором, а не в інтересах сім’ї.

    Представники відповідача відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції, який вважає, що арешт було накладено правомірно, та третьої особи ПАТ КБ «Приватбанк» позов не визнали, просять у його задоволенні відмовити.

      З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами в межах заявлених позовних вимог, суд визнає, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 червня 1999 року (а.с.8).

    03 березня 2005 року за згодою ОСОБА_3 (а.с.33) ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1  та зареєстрована на його ім’я (а.с.3).

    Виконавче провадження про накладення арешту на зазначену квартиру відкрите постановою державного виконавця Шелеста Ю.М. 08 травня 2009 року на підставі виконавчого листа №2-75 від 03.03.2009 року та заяви стягувача ЗАТ КБ «Приватбанк» від 06.05.2009р. про стягнення з ОСОБА_2  на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» 214226,80грн. боргу по кредитному договору від 27 лютого 2008 року (а.с.23,24,28).

    Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).  Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

    Наведене дає підстави для визнання квартири АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

    Відповідно до ст.67 Сімейного кодексу України дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

    Статтею 73 цього Кодексу визначено, що за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладене лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

    Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо буде встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

    Судом не встановлено, що отримані відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором кошти були використані в інтересах сім’ї.

    Згідно частини 8 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»  у випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

    Оскільки частки подружжя у спільному сумісному майні не визначені, з поданням про таке визначення ні державний виконавець, ні співвласники квартири не зверталися, з постановою про накладення арешту на квартиру позивачка ознайомлена не була і про її існування дізналася з неофіційних джерел, накладенням арешту на спільне сумісне майно подружжя порушене її право, то суд визнає, що позов підлягає задоволенню.

           Керуючись ст.ст.10,11,60,179,212,213,215 Цивільно-процесуального кодексу     України,            на підставі ст.ст.60,67,73 Сімейного кодексу України, ст.ст.50 ч.8, 59     Закону України           «Про виконавче провадження», -

                        вирішив :

    позов задовольнити частково.

    Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 Житомирської області.

    Звільнити з-під арешту, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2009 року відділу державної виконавчої служби Малинського районного управління юстиції, квартиру  АДРЕСА_1 Житомирської області.

    В решті позову відмовити за безпідставністю.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд.

     Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання   апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання   апеляційної скарги рішення набирає законної сили     після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.    

      Головуюча