Справа №22-4056-2010 р. оскаржуване рішення ухвалено
Категорія: під головуванням Сало Т.Б.
Доповідач Луценко В.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Луценка В.В.
Суддів: Гуцола П.П., Денишенко Т.О.
При секретарі: Торбасюк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ домоволодіння за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та Вінницької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Поділено домоволодіння АДРЕСА_2 та визнано право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 позначене на технічному паспорті літерою «Б», загальною площею 63,3 м2.
В звязку з поділом домоволодіння припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 47/100 домоволодіння АДРЕСА_2.
Судові витрати залишено за ОСОБА_2
В апеляційних скаргах ОСОБА_4 та представник Вінницької міської ради просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись не неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, про скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким, суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поділ будинковолодіння АДРЕСА_2 в натурі між співвласниками суд керувався ст. 367 ЦК України відповідно до якої, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Разом з тим, вирішуючи спір щодо виділення частки житлового будинку (будинків), що знаходяться у спільній частковій власності та припиняючи право спільної часткової власності, суд першої інстанції не дотримався вимог закону щодо повного зясування обставин, що мають значення для справи, не встановив якими нормами матеріального права регулюються правовідносини, що виникли між сторонами по справі.
Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №8559/67, будинковолодіння АДРЕСА_2 складається з трьох будинків: житлового будинку з прибудовами літера «А» 1917 року побудови; житлового будинку з прибудовами літера «Б» 1917 року побудови; житловий будинок літера «В» 1937 року побудови та господарських споруд (сарай «Ж», гараж «Г», гараж «Л»). Згідно довідки КП «ВООБТІ» від 03.07.2008 року №7937 за сторонами по справі зареєстровано право власності на частки зазначеного вище будинковолодіння: за ОСОБА_2 – 47/100 частки; за ОСОБА_6 – 3/20 частки; за ОСОБА_5 – 2/25 частки; за ОСОБА_3 – 9/50 частки за ОСОБА_4 – 3/25 частки.
Порядок користування реальними частками будинковолодіння визначений укладеним між власниками спільної часткової власності договором від 13.11.1985 року.
Згідно ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
В розясненнях п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 жовтня 1991 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок зазначено, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
При поділі жилого будинку суд зобовязаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також які підсобні будівлі передаються власнику.
Виділяючи у власність ОСОБА_2 із спірного будинковолодіння АДРЕСА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 позначений на технічному паспорті літерою «Б» загальною площею 63,3м2 та припиняючи право спільної часткової власності на спірне будинковолодіння, суд безпідставно не звернув увагу на те, що на час розгляду справи в суді житлового будинку АДРЕСА_1 не існує (повністю зруйнований), і жодні експертні висновки про фактичні технічні характеристики будинку позначеного літерою «Б», а також всього будинковолодіння АДРЕСА_2 та можливості його технічного поділу між співвласниками в матеріалах справи відсутні.
Окрім того, внаслідок припинення за рішенням суду права спільної часткової власності на спірне будинковолодіння, утворюється два окремих будинковолодіння (садиби) за АДРЕСА_2
Згідно ст. 381 ЦК України садибою є земельна ділянка з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Як вбачається з матеріалів інвентарної справи та пояснень представника Вінницької міської ради за будинковолодінням АДРЕСА_2 будь-яка земельна ділянка відповідним рішенням міськвиконкому не закріплювалась.
У фактичному користуванні власників спірного будинковолодіння, згідно висновку судово-технічної експертизи, знаходиться земельна ділянка площею 905м2.
Згідно висновку судово-технічної експертизи №346/347/348 від 25.12.2009 року встановити між співвласниками, з урахуванням вимог норм чинного законодавства України в галузі будівництва на час проведення дослідження, порядок користування прибудинковою територією будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_2 з виділом в окремі садиби житлових будинків літ. «А», літ «Б», літ «В», не визнається за можливе.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування судом норм матеріального права.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в силі залишатись не може і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі, яким в задоволенні заявлених позивачем вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
В и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та представника Вінницької міської ради задовільнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення по справі, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поділ домоволодіння АДРЕСА_2, визнання права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 позначений на технічному паспорті літ. «Б» загального площею 63,3 м2, припинення права спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 47/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2
Рішення апеляційного суду набуває законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: