Справа № 2а-6379/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року. м. Овруч
Cуддя Овруцького районного суду Житомирської області Невмержицький С.С., розглянувши у скороченому провадженні в місті Овруч справу за позовом ОСОБА_1 до ДП „Словечанське лісове господарство” про зобов”язання відповідача провести нарахування коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, (далі – Закон),-
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить зобов”язати ДП „Словечанське лісове господарство” провести нарахування доплати до заробітної плати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону за період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року із розрахунку дві мінімальні заробітні плати, встановлені Законом України та надати платіжні документи до УПСЗН Овруцької РДА мотивуючи тим, що він працює в радіоактивно забрудненій зоні. За вищевказаний період йому виплачувалась допомога, що встановлена в Законі, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України №836 від 26.07.1996 року, в конкретних розмірах, а зокрема за ст. 39 – 10.50 грн, що призвело до порушення його прав.
Відповідач ( УПСЗН Овруцької РДА) надав лист, в якому з вимогами не погоджується.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав
Встановлено, що позивач працював в ДП „Словечанське лісове господарство” , проживає в с. Можари Овруцького району Житомирської області, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Переліком населенних пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України №106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.93, с. Словечно Овруцького району Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач має право на відповідну доплату, яку отримував згідно постанов КМ України №836 від 26.07.1996 року, №562 від 12.07.2005 року та №530 від 28.05.2008 року в конкретних розмірах, а зокрема за ст.39 – 10.50 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачені слідуючі виплати:
- ст.39 Закону – громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення – 2 мінімальні заробітні плати.
Зазначеними вище постановами №836,562, та 530 усупереч Закону №796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри компенсацій і доплат, зокрема:
- доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення – 1050 тис.крб.(10,50 грн. за гр.реф.)
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в конкретному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз”яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ №987 від 20.06.00 та №936 від 20.09.05 та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Виходячи з викладеного суд вважає, що заборони відповідачам щодо нарахування компенсацій і допомог в розмірах, передбачених Законом, не було.
Так, Конституційний Суд України зазначає, що відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов”язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров”я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров”я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.
Конституційний Суд вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.
Зупинення його дії можливе за умови введення відповідного до пункту 31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану.
Зважаючи на суми компенсацій та допомог, що визначені постановами №836,562, та 530, останні фактично призупинила дію окремих статей Закону, де виплати провадяться виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що є неприпустимим.
Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім , застосування зазначеної постанови неможливе.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Частиною 3 ст.99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до п. п. 5,6 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого постановою КМ України №936 від 20.09.2005 року, нарахування та виплата доплат громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення ( ст. 39 Закону України „Про статус...), проводиться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці, а тому підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб”екти підприємницької діяльності виступають в даних правовідносинах як суб”екти владних повноважень на основі законодавства
Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за несвоєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.
Уповноважений орган перевіряє реєструє обліковує розрахунки та подає органам Державного Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що проводяться в установленому законодавством порядку, а тому виходячи з викладеного КП „Комунальник” є належним відповідачем по виплатах, що стосуються нарахування коштів за ст. 39 Закону України „Про статус..”.
Статтею 62 даного Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
На підставі викладеного, розмір нарахованих відповідачем доплат не відповідає кратному розміру мінімальної заробітної плати, а тому вимога про її нарахування та виплату в розмірах, визначених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, підлягає задоволенню.
Від сплати судового збору сторони звільнені: позивач на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України про державне мито”, а відповідач – на підставі ст. 5 цього Декрету та рішення Овруцької міської ради від 11.02.10.
На підставі ст.19 ч.2 Конституції України, ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та керуючись ст.ст. 8-11, 18, 71, 122, 160, 161, 162, 183-2, 267 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Зобов’язати ДП „Словечанське лісове господарство” провести донарахування ОСОБА_1 доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за період з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року, в розмірі визначеному ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” та надати розрахункові документи до УПСЗН Овруцької РДА для виплати.
Зобов”язати ДП „Словечанське лісове господарство” виконати постанову негайно.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Овруцький районний суд в Київський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: