Справа № 2-а-338/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01 листопада  2010  року                                                                    смт. Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Гладіч Н.І.,

за участю

секретаря судового засідання Пилипчук Р.М. ,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС  четвертого  взводу  Рівненської  роти  ДПС по  ОДДЗ Валька Віталія Володимировича та Управління ДАІ УМВС України у Рівненській  області  про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та  закриття  провадження  у справі,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в Любешівський районний суд з позовною заявою до інспектора ДПС  четвертого  взводу  Рівненської  роти  ДПС по  ОДДЗ Валька Віталія Володимировича та Управління ДАІ УМВС України у Рівненській  області  про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій вказує, що відповідно до постанови ВК № 142512 від 02 серпня 2010  року по справі про адміністративне  правопорушення на нього було накладено адміністративне стягнення в розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення,   передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.

З даною постановою позивач не згідний, оскільки зазначеного правопорушення не вчиняв, просить її скасувати та  закрити  провадження  у справі.

    Позивач  в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю,  просив позов задовольнити повністю  та просить  поновити пропущений строк на звернення до суду, оскільки  позивач пропустив його з поважних причин.  Вказав,  що 02.08.2010  року  на  257 км автодороги  М 07 о 01 годині 44 хвилини  керуючи  автомобілем  марки Ніссан реєстраційний номер НОМЕР_1  перевищив  встановлену  швидкість  руху, поза  населеним  пунктом  по  дорозі, яка  відноситься до  категорій  інших  доріг, рухався  зі  швидкістю  131 км/год. Вважає, що зафіксована на вимірювачі швидкості швидкість 131  км/год була не його автомобіля, оскільки на приладі не було зафіксовано час вимірювання, а саме час зупинки не відповідав часу фіксації порушення. Крім того перед зупинкою його автомобіля попереду нього рухався автомобіль, який працівниками ДАІ зупинений не був. Оскільки позивач не був згідний із зазначеним порушенням  він  відмовився  пройти  до  службового  автомобіля  відповідача віддав  йому  реєстраційні  документи  та посвідчення  водія. Пізніше  працівник  ДАІ повернув  мені  документи та  повідомив. Що  він  може  їхати. Ні  з  протоколом  ні  з постановою  мене  не  ознайомив.  Копію постанови йому також вручена не була. Фактично копію постанови він отримав у відділі ДВС Любешівського РУЮ  26 серпня  2010 року, та  звернувся  в  установленому  порядку  до  суду,  в зв’язку з чим вважає, що з поважних причин пропустив встановлений законом строк звернення до суду.

    Відповідачі  Валько В.В. та представник Управління ДАІ  УМВС України у Рівненській    області в судове засідання не з”явилися,   про  причини  своєї  неявки  суд  не  повідомили.

    Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб”єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів.

    Заслухавши   пояснення    позивача, допитавши  свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.   

          Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає у випадку перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину.

Судом встановлено, що 02 серпня 2010  року  інспектором  ДПС  четвертого  взводу  Рівненської  роти  ДПС по  ОДДЗ Вальком Віталієм Володимировичем відносно  позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та відповідно до нього винесено постанову по справі про адміністративне  правопорушення, відповідно до якої, ОСОБА_3 що 02.08.2010  року  на  257 км автодороги  М 07 о 01 годині 44 хвилини  керуючи  автомобілем  марки Ніссан реєстраційний номер НОМЕР_1  перевищив  встановлену  швидкість  руху, поза  населеним  пунктом  по  дорозі, яка  відноситься до  категорій  інших  доріг, рухався  зі  швидкістю  131 км/год, чим  вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що швидкість руху  була виміряна приладом „Беркут” . Згідно вказаної постанови на позивача  було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі  про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється  наявність чи відсутність  адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні  та інші обставини, що мають значення  для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Дослідивши матеріали  справи , суд приходить до висновку, що вимірювач швидкості „Беркут”  не має функції фото- і кінозйомки, відеозапису. При цьому, з огляду на положення ст.251 КпАП України, ця норма носить імперативний характер щодо можливості використання тільки тих технічних приладів та засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису  і можуть бути використані як доказ по справі.

Таким чином, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення  відповідачем порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст.280 КУпАП. Так, відповідачем достеменно не встановлено  чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що окрім показань вимірювача швидкості „ Беркут” будь-яких інших доказів не наведено.

Відповідно до п.2.13 Інструкції „З організації провадження та діловодства у справах  про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху”, до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео- або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керувати цим транспортним засобом. В порушення цього положення  до протоколу не додано матеріалів, на яких зафіксовано показання приладу, яким вимірювалась швидкість руху.

Також згідно Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1111 від 13.11.2006 року слідує, що до використання спеціальних приладів допускаються співробітники, які вивчили специфіку їх роботи і здали відповідні заліки.

Крім того, в проколі  про    адміністративне  правопорушення  та  в  постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначено тільки   назва  приладу „Беркут”, але не наведено даних про серійний  номер  даного  приладу, про  допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконним у відповідності до Закону України  «Про метрологію й метрологічну діяльність».

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У постанові зокрема потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення  особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення  інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суду не було надано жодного підтвердження факту перевищення позивачем 02 серпня 2010 року встановленої швидкості руху та законності оскаржуваної постанови, які повинні оформлятися відповідно до „Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України”, затвердженої наказом МВС України №1111 від 13.11.2006 року, а саме інформацію про вимірювання швидкості руху в друкованому вигляді, картку маршруту патрулювання поста, наказ про застосування наряду на службі, тощо.

Відповідно до ст.289 КпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Свідок  ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 02 серпня 2010  року їхала в автомобілі разом з позивачем. Після того, як їх зупинив інспектор ДАІ, останній повідомив  ОСОБА_3, що той перевищив встановлену швидкість руху. При цьому позивач заперечував проти факту вчинення ним порушення ПДР, оскільки вказував, що зафіксована на вимірювачі швидкості швидкість 131 км/год була не його автомобіля, так як на приладі не було зафіксовано час вимірювання, а саме час зупинки не відповідав часу фіксації порушення. Крім того перед зупинкою автомобіля попереду їх рухався автомобіль, який працівниками ДАІ зупинений не був. Оскільки  ОСОБА_3  не був згідний із зазначеним порушенням, відмовився пройти  в службовий  автомобіль  працівників  ДАІ. Через   невеликий  проміжок  часу  інспектор   повернув   посвідчення водія та  повідомив, що  вони  можуть  їхати. Копію  адміністративного протоколу  та   постанови йому вручена не була.

На підставі ст.289 КпАП України, ст.102 КАС України, а також взявши до уваги пояснення позивача та свідка суд приходить до висновку про поважність причини пропуску ОСОБА_3  строку звернення до суду та вважає за можливе поновити процесуальний строк в даному випадку.

Управління ДАІ УМВС України у  Рівненській  області  належних доказів щодо законності своїх дій в суд не надало.

 Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КпАП України відносно ОСОБА_3 підлягає скасуванню, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги щодо закриття справи про адміністративне правопорушення не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до положень КпАП України та КАС України  дане питання не належить до компетенції суду.

 На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 71, 102, 122, 159-163, 167 КАС України, ст.ст.251, 283, 284, 288, 289 КпАП України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до інспектора ДПС  четвертого  взводу  Рівненської  роти  ДПС по  ОДДЗ Валька Віталія Володимировича та Управління ДАІ УМВС України у Рівненській  області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та  закриття  провадження  у справі задовольнити частково.

 Постанову інспектора ДПС  четвертого  взводу  Рівненської  роти  ДПС по  ОДДЗ Валька Віталія Володимировича серії ВК № 142512 від 02 серпня  2010 року, щодо визнання винним ОСОБА_3  у  вчиненні  правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень  - скасувати.

В решті  частині   позовних  вимог  відмовити.

Постанова  остаточна  та  оскарження  не  підлягає

Головуючий: