Справа 22ц-9017/2010 р. Головуючий в суді І інстанції Дутчак І.М.
Категорія 19, 21 Доповідач в суді ІІ інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
15 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Антоненко В.І.
суддів: Касьяненко Л.І., Поліщука М.А.
при секретарі: Сашко Я.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом і просила визнати недійсним договір дарування частини земельної ділянки, посвідчений 15 серпня 2007 року за № 3019, за яким ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 0,1389 га, яка розташована по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вказаний договір дарування частини земельної ділянки порушує публічний порядок, а саме порушує права позивача.
В ході розгляду справи позивач змінила правові підстави позову і просила визнати недійсним вказаний договір дарування з тих підстав, що він укладений внаслідок обману, оскільки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, позивачка в установленому законом порядку прийняла спадщину за заповітом на Ѕ частку житлового будинку - "А-1", житловою площею 19,4 м2, та Ѕ частку надвірних будівель і споруд: сарай - "Б", погріб - "Д", колодязь - "К", тротуар - "Т" та огорожа - "N", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю - 44968 грн. За життя ОСОБА_6 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,3604га ( із них 0,1104 га – для ведення особистого підсобного господарства і 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку) розташована по АДРЕСА_1. Проте після прийняття спадщини дізналась, що 10 квітня 2007 року із цієї земельної ділянки ОСОБА_6 згідно із договором купівлі-продажу продала 0,1111 га, наданих для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та 0,0389 га, наданих для ведення підсобного господарства, а 15 серпня 2007 року відповідно до договору дарування, зареєстрованого за № 3016, ОСОБА_6 подарувала 0.0714 га земельної ділянки для ведення підсобного господарства ОСОБА_7 і згідно із договором дарування, зареєстрованим за № 3019, ОСОБА_6 подарувала ще 0.1389 га земельної ділянки для ведення підсобного господарства, що позбавляє її можливості користуватись частиною земельної ділянки, обслуговувати житловий будинок відповідно до частки у праві власності на частину будинку.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено .
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи і вимогам матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні не встановлено, що оспорюваний договір дарування частини земельної ділянки, посвідчений 15 серпня 2007 року за № 3019, за яким ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 0,1389 га, був укладений під впливом обману і не встановлено, що на час укладення договору були порушені права позивача.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Правовими підставами позовних вимог визначено положення ст.230 ЦК України, відповідно до якої, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 1 квітня 2009 року отримала на своє ім.’я свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 і є власником 1\2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.
ОСОБА_6 за свого життя розпорядилась належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 0,3604га, із яких для ведення підсобного господарства – 0,1104га; для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,25 га, розташованою в АДРЕСА_1.
10.04.2007 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу продала частину земельної ділянки: 0,1111 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і 0,0389 га для ведення підсобного господарства.
15.08.2007року за договором дарування ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0714 га для ведення підсобного господарства.
Оспорюваним договором дарування земельної ділянки, укладеним 15 серпня 2007року між ОСОБА_6 і ОСОБА_4 зареєстрованим в реєстрі за №3019, ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,1389 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с.109).
Правильно встановивши обставини справи, суд прийшов до законного і обґрунтованого висновку про недоведеність правових підстав вчинення оспорюваного договору дарування під впливом обману.
Відповідно до роз’яснень, наданих у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 6.11.2009 року, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Як вбачається із матеріалів справи на час розгляду спору ОСОБА_6 – «дарувальниця» за договором померла, а ОСОБА_3 не була стороною оспорюваного правочину, а тому не може доводити в судовому порядку, що одна із сторін договору дарування діяла під впливом обману.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав належну правову оцінку доказам сторін і прийшов до законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував, що на час укладення договору дарування не було землі, що має цільове призначення – для ведення особистого підсобного господарства, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що предметом договору дарування була земельна ділянка площею 0,1389 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Доводи апелянта про те, що судом не враховано, що у п.1.4 договору дарування вказано, що будь-яка забудова на ділянці відсутня, а на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок із господарськими будівлями, в якому були прописані та проживали дарувальниця та обдаровуваний не можуть прийматись до уваги, оскільки суд вирішував спір відповідно до правових підстав позову.
Інші доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи і вимогам матеріального і процесуального права є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, оскільки не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.
Керуючись ст. ст. 308 , 315 ЦПК України , колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді